Справа № 236/3487/21
18.10.2021 року суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевська І.В., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 ,
На розгляд судді Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевської І.В. від Відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про вчинення адміністративного правопорушення надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №645936 від 31.07.2021 року, складений ДОП Відділу поліції №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Козобродом Є.О. та долучені до нього матеріали.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою вину у вчиненні даного правопорушення, та вказав, що будь-якого насильства в сім'ї відносно дружини не вчиняв, зазначив, що 28.07.2021 о 12 год. 51 хв. зустрів свою дружину з дитиною поблизу вул. Студентської в м. Лиман Донецької областіз метою налагодження сімейних відносин.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №645936 від 31.07.2021 року та в її письмових поясненнях доданих до протоколу від 28.07.2021.
Вислухавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя вбачає, підстави для закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з такого.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного в ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство або кримінальний проступок.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч.1 КУпАП від 31.07.2021 ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї психологічного характеру відносно своєї дружини. Тобто в протоколі не зазначено у чому полягав психологічний характер скоєного насильства та не розкрито суті скоєного адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП. Також, не зазначено як могла бути чи була завдана шкода здоров'ю потерпілого.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, вказаний матеріал справи про адміністративне правопорушення не містить письмових пояснень особи яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відтак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підставі яких працівник поліції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки неможливо встановити наявність б'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, ст. 173-2 ч.1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказані рішення ЄСПЛ, які згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» уповноваженими особами не дотримано відповідного доказового забезпечення, який би не залишав жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суддя позбавлений можливості всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, в зв'язку з чим вважає за необхідне закрити провадження в справі, у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 8, 173-2, 245, 256, 278, 283, 294 КУпАП, суддя,
Закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
Суддя -