Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/11159/2021
м. Київ Справа № 759/13858/20
21 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Кириленко Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 вересня 2018 року між ним і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 24/09-С9-І-89, за яким відповідач продала, а він придбав майнові права на об'єкт нерухомості - однокімнатну квартиру площею 37,38 кв.м. Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість майнових прав на об'єкт нерухомості складає 523 320 грн. Відповідно до Актів приймання-передачі позивачем було сплачено протягом вересня 2018року - травня 2019 року 430 000,00 грн.
Оскільки продавцем за договором зазначена ОСОБА_1 , однак всі документи підписував та грошові кошти отримував ОСОБА_3 , він був вимушений звернутись до продавця з вимогою надати копію довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_3., однак відповіді не отримав, а тому частину грошових коштів у розмірі 93 320,00 грн. у встановлений договором строк не сплатив.
На письмове звернення до ОСОБА_1 про надання копії довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_3 він отримав повідомлення про дострокове розірвання договору купівлі-продажу майнових прав.
Враховуючи вказаний лист про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та відповідно до п. 6.2 Договору він 26.09.2019року направив листа з вимогою про повернення коштів, однак станом на 14.08.2020 року гроші, сплачені відповідно до договору та неустойка продавцем не повернуті.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача сплачені ним за договором кошти в розмірі 430 000 грн., неустойку згідно п. 6.2 Договору в розмірі 43 000 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 12 557 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 430 000,00 грн., 3% річних в розмірі 8 764,32грн., а всього стягнуто 438 764, 32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4 387, 64 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу закрити.
Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та невірного застосування норм процесуального права. Зазначала, що суд помилково визнав, що листи від 08.09.2019 року та від 26.09.2019 року стосуються договору № 24/09-С9-І-89, тоді як в листах наявне посилання на інший договір, а саме на договір від 24.09.2018 року № 24/09-С9-ІІ-88.
Вказувала на те, що як станом на день звернення із позовом так і на час розгляду справи судом першої інстанції на її адресу не надходило жодних повідомлень від позивача про намір припинити договірні відносини за договором № 24/09-С9-І-89 та не спрямовувалась така вимога про повернення сплачених коштів у порядку та у розмірі, що встановлені саме цим договором.
Також вказувала на те, що посилання суду на лист відповідача від 08.09.2019 року про розірвання договору є безпідставним, оскільки стосується іншого договору, що не є предметом дослідження у даній справі.
Вважає, що оскільки відповідачем не дотримано порядку пред'явлення вимоги про повернення внесених коштів, у відповідача не виник обов'язок з повернення таких коштів у розмірі та в строки передбачені договором, тобто між сторонами відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлена через її представника, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим проводити розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої Лагодою О.С., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області 05 липня 2017 року за реєстр. № 15,74, діяв ОСОБА_3 , був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 24/09-С9-І-89, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-13).
Відповідно до п.п. 4.1 - 4.4 Договору вартість майнових прав на об'єкт нерухомості на дату підписання Договору становить 523 320,00 грн. В підтвердження наміру придбати майнові права на об'єкт нерухомості покупець сплачує продавцю гарантійний внесок у сумі 50 000,00 грн., виходячи з вартості майнових прав за один квадратний метр 14 000,00 грн., що становить вартість майнових прав на 3,57 квадратних метрів площі об'єкта нерухомості. Решта вартості майнових прав в розмірі 473 320,00 грн. покупець зобов'язаний сплатити продавцю протягом 6 місяців, починаючи з 1 вересня 2018 року щомісячними платежами у розмірі, не меншому 78 886,00 грн.
Згідно Актів приймання-передачі грошових коштів ОСОБА_2 протягом вересня 2018 року - травня 2019 року передав ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , грошові кошти на виконання договору купівлі-продажу майнових прав на загальну суму 430 000,00 грн.
В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з листом до ОСОБА_1 про надання довіреності на повноваження ОСОБА_3 на укладення договору та отримання коштів за договором.
Листом від 08.09.2019року, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про розірвання Договору майнових прав у зв'язку з невиконанням його умов щодо сплати в повному обсязі вартості майнових прав.
26.09.2019 року ОСОБА_2 направив претензію про повернення відповідно до п. 6.2 Договору купівлі-продажу майнових прав сплачених грошових коштів з урахуванням неустойки в розмірі 473 000грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як позивач, так і відповідач відмовились від укладеного ними Договору та керуючись принципами розумності та справедливості, вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за Договором кошти в розмірі 430 000грн., а також 3% річних за порушення строків їх повернення за період, що перевищує три місяці з моменту прийняття рішення про розірвання договору, а саме з 08.12.2019 року по 14.08.2020 року в розмірі 8 764,32грн. (430 000 грн. х 3/365 х 248 днів).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 15 та частиною першої статті16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.09.2019 року № 8/9, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_2 про розірвання Договору майнових прав у зв'язку з невиконанням його умов щодо сплати в повному обсязі вартості майнових прав (а.с. 28).
26.09.2019 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів, в якій зазначено, що у вересні 2019 року йому було направлено лист про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 24/09-С9-ІІ-88. Відповідно до актів приймання-передачі грошових коштів ОСОБА_1 було сплачено кошти у розмірі 430 000,00 грн. Посилаючись на положення п. 6.2 Договору купівлі-продажу майнових прав, ОСОБА_2 просив повернути сплачені ним грошові кошти з урахуванням неустойки в розмірі 473 000 грн.
Згідно п. 6.1 Договору вбачається, що у разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору з ініціативи Покупця або за рішенням Продавця у зв'язку з невиконанням Покупцем взятих на себе зобов'язань, Продавець протягом трьох місяців повертає Покупцю грошові кошти, що фактично були одержані від Покупця за оплату майнових прав на Об'єкт нерухомості з вирахуванням на свою користь неустойки в розмірі десяти відсотків від вартості майнових прав, вказаної у п. 4.1. В такому випадку цей Договір припиняється та втрачає свою чинність.
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі дострокового припинення (розірвання) цього Договору з ініціативи Продавця, при умові не виконання Покупцем своїх зобов'язань, згідно умов даного Договору, Продавець протягом шістдесяти днів з дня отримання від Покупця вимоги про повернення грошових коштів, повертає покупцю грошові кошти, що фактично були одержані від Покупця на оплату майнових прав зі сплатою на користь Покупця неустойки в розмірі десяти відсотків від суми повернення. В такому випадку даний договір припиняється та втрачає свою чинність.
Встановивши, що як позивач так і відповідач заявили про розірвання договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача фактично сплачених за договором коштів у розмірі 430 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково визнав, що листи від 08.09.2019 року та 26.09.2019 року стосуються договору № 24/09-С9-І-89, тоді як в листах наявне посилання на інший договір, а саме на договір від 24.09.2018 року № 24/09-С9-ІІ-88, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження укладення між сторонами договору № 24/09-С9-ІІ-88 відповідачем не надано та матеріали справи не містять, а відтак колегія суддів вважає, що вказані листи стосувалися договору № 24/09-С9-І-89, який був укладений між позивачем та відповідачем 24.09.2018 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що як станом на день звернення із позовом так і на час розгляду справи судом першої інстанції на її адресу не надходило жодних повідомлень від позивача про намір припинити договірні відносини за договором № 24/09-С9-І-89 та не спрямовувалась така вимога про повернення сплачених коштів у порядку та у розмірі, що встановлені саме цим договором, колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що до позовної заяви було додано докази на підтвердження направлення 26 вересня 2019 року позивачем та адресу відповідача вимоги про повернення коштів, зокрема накладну № 0813800308225 Укрпошта Експрес.
Твердження про те, що оскільки відповідачем не дотримано порядку пред'явлення вимоги про повернення внесених коштів, у відповідача не виник обов'язок з повернення таких коштів у розмірі та в строки передбачені договором, тобто між сторонами відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки між сторонами наявний предмет спору. Предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відтак, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, надав належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалив законне й обгрунтоване рішення, тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: