Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 59/47-10 (н.р. 61/29
вх. № 1128/4-59 (н.р. 841/4-61)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Маринушкіна Л.В. за довір. № 08-11/585/2-10 від 23.03.2010р.
відповідача - Угринюк Л.Я. за довір.б/н від 06.04.2009 р.
3 - тя особа 1 - не з"явився.
3 - тя особа 2 - не з"явився.
розглянувши справу за позовом
Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
04.02.2009р. позивач Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ТОВ “ТБ “Салтівський”в якому просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0044 га по пр.Московському, 144 у м.Харкові шляхом знесення тимчасового торгівельного павільйону та повернення Харківській міській раді до комунальної власності територіальної громади міста Харкова земельну ділянку площею 0,0044 га по пр. Московському, 144 у м.Харкові у стані придатному для подальшого використання.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2009р. у справі №61/29-09 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №61/29-09 позов задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2009р. у справі №61/29-09 вказані судові рішення скасовані, справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи позивач Харківська міська рада підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України, стверджує, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0044 га по пр.Московському, 144 у м.Харкові у зв'язку з чим вона підлягає поверненню позивачеві. Представник позивача в судових засіданнях просить суд задовольнити позов з наведених підстав.
Відповідач ТОВ “ТБ “Салтівський”проти задоволення позову заперечує. У своїх письмових поясненнях (т.ІІ а.с. 93-94) відповідач стверджує, що він користується спірною земельною ділянкою на законних підставах, а саме на підставі раніше укладеного договору оренди земельної ділянки від 10.08.2004р. №8563/04. Вказаний договір був укладений на строк до 01.09.2008р., але, на думку відповідача, був автоматично поновлений згідно ст.764 ЦК України, ст. 284 ГК України та ст. 33 Закону України “Про оренду землі”. Представник відповідача в судових засіданнях просить на цій підставі відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління земельних відносин Харківської міської ради (залучена до участі у справі ухвалою від 07.02.2009р. з урахуванням ухвали від 24.03.2009р.) під час нового розгляду справи правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП Руденко Ю.І. (залучена до участі у справі ухвалою від 16.02.2010р.) також правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою.
В судовому засіданні оголошено перерву з 12.05.2010р. до 10 год. 00 хв. 17.05.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
На підставі рішення ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003р. №187/03 “Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам” між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі від 10.08.2004р. №8563/04. Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачеві в тимчасове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Харків , пр. Московський, 144 загальною площею 0,0044 га. Пунктом 15 вказаного договору сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування тимчасового торгівельного павільйону.
Строк дії договору оренди землі від 10.08.2004р. №8563/04 визначений пунктом 8 договору до 01.09.2008 року. При цьому Відповідно до п.21 договору відповідач зобов'язався після закінчення строку оренди повернути земельну ділянку позивачу у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
05.09.2008 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою : м.Харків, пр. Московський 144 орієнтовною площею 0,044 га, яку було надано відповідачу в оренду. В ході обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ“ТБ “Салтівський” для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону , при цьому термін дії договору оренди скінчився та право користування земельною ділянкою у відповідності до порядку, визначеному чинним законодавством, не поновлено, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. 29.10.08р. щодо відповідача винесено попередження № 10493 про усунення порушень земельного законодавства.
Також 24.11.2008 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради було здійснено повторне обстеження земельної ділянки за адресою : м.Харків, пр. Московський 144 орієнтовною площею 0,044 га, яку було надано відповідачу в оренду. В ході обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ“ТБ “Салтівський” для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону , при цьому термін дії договору оренди скінчився та право користування земельною ділянкою у відповідності до порядку, визначеному чинним законодавством, не поновлено, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.
Викладені обставини, а саме користування відповідачем спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі від 10.08.2004р. №8563/04 означає, на думку позивача, самовільне зайняття цієї ділянки, свідчить про порушення його, позивача, прав та охоронюваних законом інтересів є підставою для їх захисту в судовому порядку у спосіб, вказаний у позовній заяві.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Поняття “самовільне зайняття земельної ділянки” визначено ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 р. №963 (в редакції Закону України від 15.04.08р.). Згідно цієї норми самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
З викладеного вбачається що необхідною умовою застосування ст.212 ЗК України (на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту “самовільного зайняття земельної ділянки”. В свою чергу обов'язковою ознакою цього є, зокрема, відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) обов'язок по доведенню вказаних обставин (відсутності відповідних рішень) покладений на позивача.
З матеріалів справи вбачається, що цей обов'язок позивачем не виконаний -наявність в діях відповідача складу господарського правопорушення “самовільне зайняття земельної ділянки”позивачем не доведено.
Натомість обставини справи свідчать, що спірна земельна ділянка буда передана відповідачеві позивачем на законних підставах -на виконання рішення ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 24.09.2003р. №187/03 “Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам”та договору оренди землі від 10.08.2004р. №8563/04 (т.І а.с. 20-25).
Такі обставини унеможливлюють висновок про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки. При цьому, суд зауважує, що і фактична передача земельної ділянки відбулася на підставі акту приймання передачі земельної ділянки від 10.08.2004р., підписаного представниками ТОВ “ТБ “Салтівський”та Управлінням земельних відносин Харківської міської ради. Це також свідчить про те, що спірна земельна ділянка була зайнята відповідачем не самовільно, а на підставі добровільної її передачі відповідачеві компетентним органом.
За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування ст.212 ЗК України, а отже і відсутні правові підстави для задоволення позову.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. З обставин справи вбачається, що правильним способом захисту порушеного права наразі міг би бути визнаний спосіб, котрий передбачений п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України - примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі). Таким обов'язком є передбачений п.21 договору оренди землі від 10.08.2004р. №8563/04 обов'язок орендаря по поверненню земельної ділянки орендодавцеві після припинення дії договору.
Правовими підставами такого позову про примусове виконання обов'язку в натурі є ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами), ст.ст. 525, 526 ЦК України (одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться) та ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Втім, позивач у межах даної справи на зазначені норми не посилається, позовних вимог про примусове виконання обов'язку в натурі не заявляє. З урахуванням цього та приймаючи до уваги принцип змагальності господарського процесу (ст.4-3 ГПК України) суд не вбачає можливим за власною ініціативою (без прохання та без згоди позивача) застосувати інші ніж названі позивачем у позові правові підстави позову та інший спосіб захисту.
Правових підстав для виходу за межі позовних вимог в порядку передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України наразі також не вбачається.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у даній справі мають бути покладені на позивача. Проте, Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування звільнена від сплати державного мита у відповідності до п.11 ч.1 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито", у зв'язку з чим в даному разі державне мито не стягується.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 125, 126, 212, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
/Повний текст рішення
підписано та оголошено 17.05.2010р.
Справа № 59/47-10/