Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2010 р. Справа № 33/69-10
вх. № 2530/3-33
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Корякіна Т.І., дов.№01-62юр/5911 від 29.07.09р. відповідача - не з'явився.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до Харківської міської громадської організації "Спортивний клуб "Олександр", м. Харків
про стягнення 394,07 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 394,07 грн., у тому числі заборгованість за електроенергію у сумі 327,93 грн. (що складається з :тарифна складова - 273,28 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 54,65 грн.), пеню в сумі 33,95 грн., 3% річних в сумі 7,53 грн. (у т.ч ПДВ), інфляційні в сумі 19,27 грн. (у т.ч. ПДВ), ПДВ на сплати 3% річних - 1,53 грн. та ПДВ на сплати інфляційних - 3,86 грн. за договором про постачання електричної енергії №03-7913, укладеним між сторонами 15.07.08р. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.
Представник позивача в судовому засіданні звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, з урахуванням яких просить стягнути з відповідача 394,07 грн., у тому числі заборгованість за електроенергію у сумі 327,93 грн. (що складається з :тарифна складова - 273,28 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 54,65 грн.), пеню в сумі 33,95 грн., 3% річних в сумі 7,53 грн. (у т.ч ПДВ), інфляційні в сумі 19,27 грн. (у т.ч. ПДВ), ПДВ на сплати 3% річних - 1,53 грн. та ПДВ на сплати інфляційних - 3,86 грн.
Оскільки у відповідності до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підстави або предмет спору, збільшити або зменьшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи витребувані попередніми ухвалами суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається у відповідності до вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
15.07.2008 року між сторонами був укладений договір №03-7913 про постачання електричної енергії.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до додатків до цього Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору.
Відповідно до п.1 Додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого в період з травня по червень 2009р. утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 273,28грн.
Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 54,65грн. за цей період.
Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 327,93 грн. (що складається з: тарифна складова - 273,28 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 54,65 грн.) обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 19,27грн. в період з липня 2009р. по лютий 2010р. та 3% річних в сумі 7,53грн. за період червня 2009р. по лютий 2010р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 33,95грн. пені за період з червня 2009р. по січень 2010р. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 1,53рн. ПДВ на 3% річних та 3,86грн. ПДВ на індекс інфляції суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.
Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.
З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 1,53грн. ПДВ на 3% річних та 3,86грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.
У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 100,60грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232,77грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, ч.1 ст. 69, ст.ст. 82-85 ГПК України, -
Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківської міської громадської організації "Спортивний клуб "Олександр" (61080, м.Харків, пр. 50 років СРСР,27, в тому числі п/р 26002013283 у "Земельному банку" м.Харкова, МФО 351652, код ЄДРПОУ 26018658) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул.Плеханівська, 149:
- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 заборгованість за електроенергію в сумі 327,93 грн. (що складається з: тарифна складова - 273,28 грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 54,65 грн.);
- на п/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954 пені в розмірі 33,95грн., заборгованість з індексу інфляції в розмірі 19,27грн., 3 % річних в розмірі 7,53грн., 100,60грн. витрат по сплаті державного мита та 232,77грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя