"16" червня 2010 р.Справа № 8/32-544
Господарський суд Тернопільської області у складі
Судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства "ДОК ТЕРНОБУД", вул. Гетьмана Мазепи, 26, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про: стягнення 12 492 грн. 10 коп.
За участю представників сторін від:
Позивача: Воробця В. І. -представника, довіреність від 26.04.2010 р.
Відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Приватне підприємство "ДОК ТЕРНОБУД", с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення 12 492 грн. 10 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання усної домовленості на поставку лісу (пиловника) позивачем, в якості попередньої оплати, перераховано на рахунок відповідача кошти на загальну суму 127126,71 грн., однак, відповідачем зобов'язання щодо поставки лісу виконано лише частково на суму 114634,61грн. Відтак, просить суд стягнути з останнього кошти перераховані в якості попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар в розмірі 12 492,10 грн. (з врахуванням поданих уточнень позовних вимог).
В підтвердження викладеного надано: платіжні доручення, які засвідчують факт перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів на загальну суму 127 126,71грн., рахунки, які виставлялись відповідачем для перерахування коштів позивачем, накладні, які підтверджують факт поставки відповідачем товару на суму 114 634,61грн., лист -вимогу № 6 від 15.02.2010р. та докази надіслання її відповідачу, вимогу про повернення коштів №13 від 03.06.2010р. та докази її надіслання відповідачу, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 11:20 год. 14.04.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:40 год. 28.04.2010р., до 15:30 год. 17.05.2010р., до 15:10 год. 31.05.2010р., та, відповідно до 10:10 год. 16.06.2010р. у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача, неподання ним витребовуваних судом документів та необхідністю витребувати додаткові документи.
Строк вирішення спору продовжено в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 31.05.2010р.
Представник відповідача на розгляд справи не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.
Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 14.04.2010р., як і усі інші ухвали у справі направлена судом на адресу відповідача: АДРЕСА_2, повернулась на адресу суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.04.10р., про відкладення розгляду справи від 14.04.2010р.. 28.04.2010р., 17.05.2010р. та від 31.05.2010р. направлялись рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, якою згідно представленого на вимогу суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: АДРЕСА_1, яка зазначена і в позовній заяві.
Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.
Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
В судовому засіданні встановлено, що на виконання усної домовленості ПП "ДОК ТЕРНОБУД", в якості попередньої оплати за ліс (пиловник), за період з 01.01.08р. по 16.02.2010р., перерахувало на рахунок відповідача кошти на загальну суму 127 126,71грн. Факт перерахування коштів в сумі 127 126,71грн. підтверджено долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями платіжних доручень в кількості 14 штук.
Однак, відповідач зобов'язання щодо поставки лісу на суму перерахованих позивачем коштів виконав лише частково,- на суму 114 634,61грн., про що свідчать представлені в матеріалах справи належним чином засвідчені копії накладних: №4 від 25.02.2008р. на суму 19635,54грн.. №5 від 18.03.2008 р. на суму 12293,10грн., №6 від 03.04.2008 року на суму 17235грн., №7 від 17.04.2008р. на суму 10395грн., №8 від 14.05.2008 року на суму 8725,50грн., №9 від 22.05.2008 р. на суму 10367,30грн., №30 від 29.08.2008 року на суму 9618,68грн., №31 від 22.08.2008р. на суму 21111,37грн., №45 від 11.06.2009р. на суму 5253,12грн.
Таким чином, станом не день розгляду спору в суді відповідачем недопоставлено ПП "ДОК ТЕРНОБУД" товару на загальну суму 12492,10грн.
Факт отримання коштів від позивача та часткову поставку йому лісу (пиловника) відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.
Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і щодо умов поставки товару.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, ч. 3 статті 612 Цивільного Кодексу України передбачено можливість кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора.
15 лютого 2010р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за №6 про погашення заборгованості в сумі 12 492,10грн.. Однак, дана вимога була залишена підприємцем без відповіді та задоволення (докази направлення знаходяться в матеріалах справи).
03 червня 2010 року, позивачем по справі, в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, приватному підприємцю -фізичній особі ОСОБА_2 направлено вимогу за вих. №13 від 03.06.2009р. про повернення перерахованих коштів в сумі 12 492,10грн. у зв'язку із втратою інтересу до виконання простроченого відповідачем зобов'язання та відмовою від прийняття виконання (докази направлення знаходяться в матеріалах справи). Однак, дана претензія була теж залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.
Станом на день розгляду справи в суді фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зобов'язання в частині поставки товару не виконав, як і не повернув кошти в сумі 12492,10 грн., перераховані йому позивачем в якості попередньої оплати за лісоматеріали, і подавши позов до суду, ПП "ДОК ТЕРНОБУД" підтвердило свою відмову від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Станом на дату розгляду справи,ё+ сторонами не подано, а судом не здобуто жодних доказів поставки товару або ж повернення коштів в сумі 12 492,10 грн., перерахованих позивачем в якості попередньої оплати за лісоматеріали, чим порушено норми чинного законодавства.
За даних обставин справи, суд визнає правомірними, обґрунтованими та задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 492,10 грн. в повернення суми попередньої оплати.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 125 грн., а належить до сплати 124,92 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, м. Тернопіль (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ДОК ТЕРНОБУД", вул. Гетьмана Мазепи, 26, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 35642841) 12 492грн. 10 коп.; 124 грн. 92 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 236 грн. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати Приватному підприємству "ДОК ТЕРНОБУД", вул. Гетьмана Мазепи, 26, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 35642841) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн.08 коп.
Видати довідку.
Квитанція № 18 від 31 березня 2010 року про сплату державного мита в сумі 125грн., залишається в матеріалах справи.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Суддя