Справа № 420/11307/21
23 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107), Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знахоодиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Комісія ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ПФУ від 26.05.2021 протокол №5 щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Комісію ГУ ПФУ підтвердити та зарахувати до пільгового стажу його - ОСОБА_1 , період роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 р. на посаді слюсара-ремонтника на ВАТ «Одеський судноремонтний завод №2» відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати ГУ ПФУ призначити йому - ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з дня звернення тобто з 20.04.2021 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працював на посадах, які включено до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, проте Комісія ГУ ПФУ протоколом №5 від 25.05.2021р. відмовила йому у підтвердженні періоду роботи з 12.03.1984 - 01.11.1995 на посаді слюсаря - судноремонтника відповідно до Списку №2. До спеціального стажу роботи не зарахований період роботи з 12.03.1984 - 01.11.1995 через відсутність відомостей про зайнятість на ремонті устаткування всередині відсіків суден та цистерн і відсутні відомості про атестацію робочого місця, починаючи з 22.08.1992 р, - відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а результати атестації проведеної в 2002 році, не застосовуються в період роботи заявника з 22.08.1992 - 01.11.1995 р.
Позивач не згодний із оскаржуваним рішенням оскільки спірні періоди містяться у його трудовій книжці, просить задовольнити позовні вимоги, зокрема, в частині призначенні пенсії, адже станом на 20.04.2021 р. йому виповнилось 59 років і він мав 13 років і 5 місяців пільгового стажу за Списком №2, що згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було підставою для призначення пенсії позивачу, саме з дня звернення, тобто з 20.04.2021 року.
Також позивач стверджує, що не проведення роботодавцем ВАТ «Одеський судноремонтний завод №2» атестації робочого місця позивача в період з 12.03.1984 р. по 01.11.1995 р., не може бути підставою для відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, адже відповідальність за не проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Ухвалою суду від 06.07.2021 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. Ухвалами суду від 22.07.2021 року, 25.08.2021 року продовжено строк на усуненя недоліків позову.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов (а.с.91-92), у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. До спеціального стажу роботи не враховано період роботи з 12.03.1984 - 01.11.1995 протягом якого позивач працював на посаді «слюсар-судноремонтник», що не передбачає ідентичну роботу слюсара, який зайнятий на ремонті устаткування всередині відсіків суден та цистерн. За таких обставин, та наданих позивачем документах відсутні жодні допустимі докази того, що позивач виконував ремонтні роботи саме всередині відсіків суден та цистерн.
Також Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях за період з 1992 по 1995 роки. Відтак, жодними документами не підтверджено, що в період з 12.03.1984 по 01.11.1995. Позивач виконував роботу, передбачену Списком №2, затвердженим постановою КМУ № 162 від 11.03.1994.
На думку відповідача відсутність необхідного спеціального стажу роботи та атестації відповідного рoбочого місця не дає права на зарахування відповідного стажу та призначення спірного виду пенсії позивачу.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов, оскільки його довіди у відзиві не спростовані.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 5-6).
Позивач подав заяву до ГУ ПФУ про підвердження періоду роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року на посаді слюсаря-судноремонтника та наступні документи: сканкопії трудової книжки, довідки ГУ статистики в Одеській області від 02.12.2006 №03.3-12/2329 про державну реєстрацію припинення «Одеського судноремонтного заводу №2», архівні довідки, копії наказів та особистих картокформи Т-2 та висновку Держекспертизи умов праці від 02.01.2002 №05/10-12.
Рішенням №5 від 26.05.2021 року Комісією ГУ ПФУ було відмовлено у задоволенні заяви позивача.
При цьому відмовлено у підтвердженні періоду роботи з з 12.03.1984 по 01.11.1995, оскільки у наданих позивачем документах відсутні відомості про зайнятість безпосередньо на ремонті устаткування всередині відсіків суден та цистерн та відсутність атестації робочих місць у спірний трудовий період позивача (а.с. 17-18).
Позивач не погодився з рішенням про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1-2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує вищезазначені положення законодавчих актів, а також в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, у своїх правових висновках, викладених в постановах від 25 квітня 2019 року по справі №497/472/17 (провадження № К/9901/45490/18, К/9901/45487/18), від 04 червня 2019 року по справі №497/198/17 (провадження № К/9901/43392/18) Верховний Суд зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи щодо його роботи (прийняття на роботу, звільнення з роботи) у періоди його роботи 01.09.1979р - 15.05.1981р. на посаді моториста Чорноморського параходства, 04.08.1983р - 05.03.1984р в Чорноморському параходстві на посаді моториста-матроса, 12.03.1984р - 01.11.1995р на посаді слюсаря-судноремонтника механічного цеху Чорноморського параходства, 01.11.1995р - 03.02.1997р в Державному підприємстві «Медтехсерівс» на посаді слюсаря 5го розряду ремонтного цеху, 03.02.1997р - 30.08.1999р на посаді слюсаря-ремонтника 5го розряду цеху №2 ПКФ «Маскот», 01.03.2010р - 16.08.2013р на посаді слюсаря-ремонтника ТОВ «Броунс Мерітайм» із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази, договори) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач (а.с. 42-45).
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - порядок №383).
Відповідно до п. 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно правил застосування Списку №2, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Розділом XIV (підрозділ «Металообробка») Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМУ 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», передбачені слюсарі всіх найменувань і такелажники суднові, зайняті на ремонті устаткування всередині відсіків суден та цистерн.
Згідно з записами трудової книжки позивача відносно спірного періоду роботи позивача з 12.03.1984 р. по 01.11.1995 р., ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря-судноремонтника механічного цеху Чорноморського параходства (а.с.43-44). Таким чином у трудовій книжці позивача відсутні відомості щодо роботи позивача безпосередньо всередині відсіків суден та цистерн, яка відноситься до роботи, що передбачена Списком№2 та передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою від 10.11.2006 року № 18-1 (далі - Порядок №18-1), визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема, до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Відповідно до п. 2 Порядку №18-1, дія цього Порядку поширюється на осіб, зокрема, які працювали на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином у разі неточності записів у трудовій книжці законодавець надає можливість підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, що регулюється Порядком №18-1.
Так, в силу п.3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Позивачем на підтвердження характеру роботи надано Довідку №3 від 20.05.2010 (у формі Додатку №5 до Порядку №18-1), виданої ВАТ «Одеський судоремонтний завод №2», ОСОБА_2 в період з 12.03.1984 року по 01.11.1995 року виконував металообробку на ремонті обладнання всередині відсіків суден та цистерн, що передбачена Списком №2 Розділу XIV (а.с.32).
Також на підтвердження пільгового стажу заявником надано Довідку ВАТ «Одеський судоремонтний завод №2» з 12.03.1984 року по 01.11.1995 року ОСОБА_2 виконував металообробку на ремонті обладнання всередині відсіків суден та цистерн за професією, посадою слюсаря-судноремонтника - 11 років 7 місяців та 19 днів (а.с.33).
Таким чином, з увахуванням наданих документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періоду роботи позивача з 12.03.1984 року по 01.11.1995 року та вважає неспроможними доводи відповідача щодо відсутності доказів того, що позивач виконував ремонтні роботи саме всередині відсіків суден та цистерн.
Також суд не бере до уваги доводи відповідача щодо неможливості при зарахуванні до стажу позивача спільного періоду, оскільки відсутня необхідна атестація робочих місць у період з 22.08.1992 року по 01.11.1995 року, з огляду на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці України від 01.09.1992 №41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 вказаних вище Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Такий висновок вказаний в рішенні Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 683/232/17. Верховний Суд в даній постанові також звернув увагу на правовий висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року, згідно осіб, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Позивачем на підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи надано заключення Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 08.01.2002 року №05/10-12, відповідно до якого посада «слюсар-судноремонтник» містить 2 рівень потенційно-небезпечних виробничих факторів на робочих місцях та відповідає роботі, предбаченій Списком №2 (а.с.37-39).
Між тим, оскаржуваним рішенням від 26.05.2021 протокол №5 Комісії ГУ ПФУ відмовлено позивачу у зарахуванні періоду роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року на посаді слюсара-судноремонтника, зокрема з підстав того, що у період з 22.08.1992 року по 01.11.1995 року відсутні докази проведення атестації робочих місць (а.с.41).
Враховуючи викладене, суд вважає, що визначення у якості підстави для відмови у зарахуваннні пільгового стажу позивачу непроведення атестації робочих місць є непраовмірним.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ПФУ від 26.05.2021 протокол №5 про відмову в зарахуванні періоду роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року підлягають задоволенню, оскільки рішення прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Комісія неправомірно не зарахував період роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року до спеціального стажу роботи для призначения пенсії на підгових умовах за списком №2.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об'єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу не зарахування йому до стажу спірних періодів роботи, що визнано судом неправомірним.
Суд дійшов висновку, що період роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи для призначения пенсії на підгових умовах за списком №2. При врахуванні вищевказаного періоду роботи до спеціального стажу роботи позивача, відповідний страховий стаж ОСОБА_1 перевищить 12 років 6 місяців, необхідних для призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Суд вважає, що відповідач (Комісія ГУ ПФУ), приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в зарахуванню періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання ГУ ПФУ вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 0.0.2182269848 від 02.07.2021 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 908,00 грн судового збору (а.с. 4-А).
Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 500,00 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ПФУ у Одеській області.
Також позивач просить суд стягнути 25 000,00 грн правничої допомоги.
Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем до суду надана угода про надання правової допомоги від 01.08.2021 року, укладену між позивачем та адвокатом Поліщук М.І. (а.с.65) та акт №01 про витрати по справі та надану правничу допомогу від 01.08.2021 року (а.с.66).
Згідно з п. я Акту №01 адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, а саме: формування правової позиції та підготовка позовної заяви, що у сумі складає 25 000,00 грн (а.с.66).
Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання праничої допомоги. Відповідно на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - частково задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.05.2021 протокол №5 про відмову в зарахуванні періоду роботи з 12.03.1984 по 01.11.1995 року ОСОБА_1 на посаді слюсара-судноремонтника відповідно до Списку № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 500,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва