Справа № 420/7293/21
22 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 25.03.2021 року №0068380706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 360040,00 грн (а.с. 1-13).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) є безпідставним та підлягає скасуванню, адже фінансова санкція, встановлена статтею 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку. Однак з Акту перевірки вбачається, що позивачу визначено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме сума не облікованого товару за ціною реалізації склала 177 045 гривень, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95).
Підставою для встановлення порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, слугував додаток до Акту перевірки №3 - відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей). Водночас, вказаний додаток містить посилання лише на обставину зняття додатковим органом залишків відповідних товарно-матеріальних цінностей без врахування залишків цього товару на складі, без проведення будь-якої інвентаризації, а не на порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місдем їх реалізації.
Водночас, позивач зазначає, що підтвердженням походження товарів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу є відповідні видаткові накладні, а підтвердженням обліку товарних запасів є відповідна оборотно-сальдова відомість.
Також позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС в Івано-франківській області було складено вимогу про надання документів, яка за змістом та формою не відповідає законодавству України, адже підписаний не керівником податкового органу, або його заступником, а головними державними податковими інспекторами Черних О.О. та Василишиним Т.В., запит не містить печатки податкового органу та посилання у запиті на необхідність надання вказаних у ньому документів «до перевірки за місцем здійснення перевірки (каб. № , вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ)» що не відповідає місцю здійснення перевірки, яка була фактичною та за адресою уч. Вишні, 539, с. Поляниця.
Позивач посилається на п.73.3. статті 73 ПК України, відповідно до якого вважає себе звільненим від обов'язку виконання вимоги про надання документів.
Також позивач вказує, Акт перевірки позивачем був отриманий лише після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення листом від 01.04.2021 року №1893/КПР/15-32-07-06-06, що зумовило позбавлення його можливості надати відповідні первинні та інші бухгалтерські документи.
Крім того, позивачем зазначено, шо відсутні підстави і для застосування до нього штрафних санкцій із посиланням на порушення пункту 3 статті 17 Закону №265/95 та проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій (не виписана та не видано РК) адже ним всупереч цьому надано документи, що підтверджують безпідставне притягнення до відповідальності за вказаними нормами.
Водночас, відповідачем було протиправно застосовано штрафні санкції відносно позивача з посиланням на пункт 6 статті 17 Закону №265/95, який втратив чинність.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.153).
Ухвалою суду від 12.07.2021 року вирішено розгляд справи № 420/7293/21 здійснити за правилами загального позовного провадження (а.с.190).
Ухвалою суду від 19.10.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження (а.с.210).
Відповідачем до суду подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість та безпідставність через те, що на вимогу про надання документів ГУ ДПС в Івано-Франківській області позивачем не було надано жодного документа, який зазначений у вимозі. Більш того платник податків ніяким чином не відреагував на даний документ, не попросив додатковий час задля надання доказів, тим самим проігнорував приписи чинного законодавства.
Крім того, відповідно до фактичних обставин справи в додатку 3 до акта перевірки було встановлено не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат вартість товарів отриманих для їх реалізації становить 177 045 грн (а.с.160-162).
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачем не заперечуються та не спростовуються всі підстави його вимог та вказано, що додаток 3 до акта перевірки містить посилання лише на обставину зняття податковим органом залишків відповідних товарно-матеріальних цінностей без врахування залишків цього товару на складі, без проведення будь-якої інвентаризації та без висловлення до позивача вимоги про її проведення, а не на порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не здійснення обліку на суму 177 045 грн.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.20-21).
ГУ ДПС прийнято наказ від 10.02.2021 року №196-п, яким призначено провести фактичну перевірку бару ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 з 10.02.2021 року (а.с. 22).
10.02.2021 відповідачем складено вимогу про надання документів, які надати до перевірки за місцем здійснення перевірки (каб. № , вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ ), який підписано головними державними податковими інспекторами Черних О.О. та Василишиним Т.В., печатка податкового органу відсутня. (а.с.181).
ГУ ДПС складено акти від 12.02.2021 №208, від 17.02.2021 року №209 та від 12.02.2021 №210 про ненадання документів для проведення фактичної перевірки (а.с.178-180).
18.02.2021 року проведено фактичну перевірку бару ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , внаслідок чого складено акт №090031 від 18.02.2021 року, відповідно до якого встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме:
- проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій (не виписана та не видана РК) (п. 5 ст. 3 Закону №265/95);
- проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД з 14.12.2020 по 21.01.2021 згідно контрольних стрічок реалізовувались алкогольні напої (пиво, вино, віскі) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (п. 11 ст. 3 Закону №265/95);
- порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме не відображення обліку товарних запасів за-місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат вартість товарів отриманих для їх реалізації становить 177 045 грн. ( додаток 3 до акту) (п. 12 ст. 3 Закону №265/95);
- використання праці найманних працівників без укладання трудових угод, а сааме між ФОП ОСОБА_1 та офіціантом ОСОБА_2 , адміністратором ОСОБА_3 трудові угоди не укладались (а.с.23-25).
25.03.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі Акту перевірки прийняте податкове псвідомлення-рішення №00068380706, яким відносно позивача застосовано суму штрафних фінансових санкцій за порушення п. 2, 5, п. 11, п. 12 ст. 3 Закону №265/95 на суму 360 040,00 грн (а.с.29).
Податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).
Пунктом п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з положеннями пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 73 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав перелічених в підпунктах 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 ПК України.
Закон №265/95 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до Закону №265/95 терміни вживаються у такому значенні, зокрема:
- реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
- розрахункова книжка (далі - РК) - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в контролюючих органах, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій;
- фіскальний звітний чек (далі - Z-звіт) - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу;
- книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);
- контрольна стрічка - це: а) копії розрахункових документів, послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі; б) електронні копії розрахункових документів, а також електронні копії фіскальних звітних чеків, які сформовані послідовно із додаванням у кожен наступний розрахунковий документ або фіскальний звітний чек хешу попереднього розрахункового документа або фіскального звітного чека та зберігаються в електронній формі програмним реєстратором розрахункових операцій під час його роботи на період відсутності зв'язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн) до моменту передачі розрахункових документів або фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Відповідно до ст. 3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Щодо порушення проведення розрахункових операцій без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій (не виписана та не видана РК)
Згідно абзацу 1 пункту 2.2.20 та пунктів 2.12. і 2.13 Акту перевірки, встановлено проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій та розрахункових квитанцій (не виписана та не видано РК стосовно товару - пива Хугарден 0.5л. - 100 грн у кількості 2 шт (а.с.24-25).
Згідно з п.5 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані, зокрема, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи встановлення порушення п.5 ст.3 Закону №265/95, відповідачем було застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 200,00 грн.
Відповідно до Z-звіту від 10.02.2021 року (дата реалізації товару) №0075 (а.с.32А), звіт про роздрібні продажі від 10.02.2021 року №86 (а.с.33), звіту про роздрібні продажі від 10.02.2021 року №87 (а.с.34) вбачається факт повного відображення в даних документах обсягу реалізації пива Хугарден 0.5л. - 100 грн у кількості 2 шт, що в повній мірі підтверджує відсутність порушення п.5 ст.3 Закону №265/95 та безпідставність застосування штрафної санкції до позивача у цій частині.
Щодо порушення п. 6 ст. 17 Закону №265/95, встановленого в Акті перевірки щодо проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД з 14.12.2020 по 21.01.2021 згідно контрольних стрічок реалізовувались алкогольні напої (пиво, вино, віскі) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, з урахуванням якого контролюючим органом нараховано штрафну санкцію у розмірі 5 100,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 Закону №265/95 в редакції від 18.03.2020 року, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного товару, який не є підакцизним, та/або послуги, ціни товару (послуги) та обліку їх кількості.
Пункт 6 статті 17 Закону №265/95 було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій» від 01.12.2020 року №1017-IX, який набрав чинності 10.12.2020 року.
Таким чином, враховуючи, що станом на час проведення фактичної перевірки (18.02.2021 року) п.6 Закону №265/95 втратив чинність, суд вважає обґрунтованими доводи позивача та відповідно вважає протиправним застосування ГУ ДПС штрафних санкцій до позивача, передбачених цієї нормою.
Також судом встановлено відсутність порушення ст.20 Закону №265/95, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 3 п. 2.2.20 Акту перевірки зазначено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації і здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат. Вартість товарів, отриманих для їх реалізації становить 177 045 грн (додаток 3) (а.с.25). Таким чином ГУ ДПС за порушення ст. 20 Закону №265/95 застосував до позивача штрафну санкцію у подвійному розмірі від вказаної суми в 177 045 грн - 354 090 грн.
Згідно з ст. 20 Закону №265/95 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фідичник осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів/ що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, стаття 20 Закону №265/95 передбачає санкцію, що може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку.
Щодо спірних правовідносин підставою для встановлення порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, слугував додаток до Акту перевірки №3, а саме - відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).
У додатку 3 податковим органом перелічено залишки відповідних товарно-матеріальних цінностей, при цьому не вказано власне на порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не відображення обліку товарних запасів за-місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат у вигляді не здійснення обліку товарів на суму 177 045 грн (а.с.174-177).
Суд встановив, що видатковими накладними (а.с.71-90, 92-121, 126-148), актами звірки взаєморозрахунків (а.с.91, 123-125, 149) підтверджується походження товарів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу.
Крім того, судом встановлено, що позивачем належним чином ведеться книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність належної форми, що передбачена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» від 23 червня 2017 року. У зазначеній книзі обліку доходів і витрат містяться записи обліку товарів в період з 17.12.2020 року по 18.02.2021 року (а.с.37-70).
При цьому суд встановив, що відповідачем не досліджено відповідні видаткові накладні та книгу обліку доходів і витрат, хоча Головним управлінням ДПС в Івано-франківській області 10.02.2021 року складено вимогу про надання документів, на яку відповідні документи від позивача на її виконання не надійшли.
Згідно положень п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п.85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Такі ж вимоги до змісту та форми запиту контролюючого органу містяться у п.9, п.10 Порядку отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010 року (далі - Порядок №1245).
Відповідно до пункту 9 та пункту 10 Порядку №1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п.16 Порядку №1245).
Судом встановлено, що в рамках спірних правовідносин вимога контролюючого органу про надання документів (копій документів) всупереч вимогам п.73.3 ст.73 ПК України не містить такої обов'язкової складової, як печатки контролюючого органу та підписаний головними державними податковими інспекторами Черних О.О. та Василишиним Т.В. (а.с.181), а тому позивач відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України та п. 16 Порядку №1245 мав право не надавати відповідь на такий запит.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 березня 2020 року по справі №120/1378/19, а саме: аналіз пунктів 44.1, 44.6, 44.7 статті 44, положень статті 73 ПКУ, пункту 10 Порядку № 1245, свідчить, що встановлені вимоги до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають. Відтак Товариство звільнялося від обов'язку надати відповідь на такий запит, оскільки в останньому відсутні обов'язкові елементи запиту, а саме перелік документів, які пропонується надати, як це передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України та пунктом 10 Порядку № 1245.
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також вказана вимога контролюючого органу про надання документів містить посилання на необхідність надання вказаних в ній документів «до перевірки за місцем здійснення перевірки (каб. № , вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ).
Водночас, стосовно позивача на підставі Наказу №196-п «Про проведення фактичної перевірки» ГУ ДПС проводилась фактична перевірка.
Згідно із підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Однак, вказана у запиті (вимозі) ГУ ДПС адреса не відповідає положенням вказаної норми, оскільки за цієї адресою позивач не проводить діяльність, там не розташовані його господарські або інші об'єкти права власності. Натомість, як вбачається з бланку, на якому роздрукований Акт перевірки, вказана адреса є місцезнаходженням відповідача.
Таким чином суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивачем було проігноровано приписи чинного законодавства, через відсутність виконання вимоги від 10.02.2021 року.
Суд вважає, що позивач будь-яких вимог Закону №265/95 не допустив та надав всі документи, які свідчать про дотримання п. 2, 5, п. 11, п. 12 ст. 3 Закону №265/95.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.03.2021 року №0068380706.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розглянувши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 3 600,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 25.03.2021 року №0068380706 про застосування штрафних санкцій у розмірі 360040,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3 600,40 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва