справа №380/13925/21
23 жовтня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2009 року, у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структур та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1-й клас - 8 - відсотків посадового окладу;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на момент набуття такого права, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням;
- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби виходячи із грошового забезпечення станом на момент набуття такого права, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виплачував позивачу у 2016 - 2017 роках допомогу на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, яка носить постійний характер.
Також зазначає, що в період з 2008 року по 2018 рік відповідач нараховував і виплачував позивачу надбавку за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Позивач зазначає, що у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294 передбачена виплата надбавки за кваліфікацію за 1-й клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу, а за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу. Проте, відповідач протиправно виплачував позивачу половину з нормативно передбаченого розміру надбавки.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 передбачена виплата такого одноразового додаткового виду грошового забезпечення як винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби. За тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби винагорода виплачується у розмірі 1,5 посадового окладу, а за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 2 посадових окладів. Проте, у 2012 році та у 2017 році відповідач виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі 50% від нормативного встановленого.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін відмовлено.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що на день виключення позивача зі списків особового складу спору між ним та військовою частиною не було. Зауважує, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру.
Відповідач зазначає, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Відтак, вказана винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення.
Представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначив, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом без обмеження будь яким строком.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.08.2020 року №244-ос підполковника ОСОБА_1 , помічника начальника загону з режиму - начальника режимно-секретного відділення, звільненого за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас та виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення, з 01 вересня 2020 року.
З матеріалів справи з питань грошового та матеріального забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї, позивачу не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Зокрема, згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2017 роки останньому було виплачено:у серпні 2016 року та серпні 2017 року допомогу на оздоровлення у розмірі 7301,00 грн. та 7301,00 грн., відповідно, без включення до складу місячного забезпечення, як розрахункової величини для обрахунку допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - постанова Уряду №899) сумі 12215,01 грн. (08/2016 р. 5406,28 грн. + 09/2017 р. 6808,73 грн.).
При цьому, в період з лютого 2016 по грудень 2017 року включно, ОСОБА_1 , щомісячно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена постановою КМУ №899.
Невиплата позивачу допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та серпні 2017 року у повному розмірі стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
При вирішення вказаного спору в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов'язання нарахувати та виплатити вказану допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року за № 2011-XII (далі - Закон №2011), з наступними змінами та доповненнями, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено п.1 ст.10-1 даного Закону №2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1, 2 ч.4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011 при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Окрім того, нормами ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Так, як вбачається з особистих карток ОСОБА_1 , за 2016, 2017 роки до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, які виплачено у серпні 2016 року та серпні 2017 року у розмірі 7301,00 грн. та 7301,00 грн., не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Таким чином, спір в даній адміністративній справі в частині, що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення, виник з приводу нарахування та виплати такої без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889. Так, постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що така щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 , під час проходження ним військової служби.
Положення щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення та підйомна допомога, містить п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 року за №73 (далі - Інструкція №73).
Разом з тим, застосовуючи положення Інструкції №73, як спеціального нормативно-правового акта, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
При цьому, суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону №2011, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінене лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 та в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, відповідно до яких до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Сторонами не заперечується, що перед звільненням додаткова грошова винагорода грошового забезпечення, на підставі №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішення вказаного спору в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2009 року, у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структур та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1-й клас - 8 - відсотків посадового окладу, суд виходить з наступного.
Відповідно до інформації, зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2008-2018 роки: з липня 2008 року по листопад 2009 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру за 2 класну кваліфікацію, з грудня 2009 року по лютий 2018 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію.
Не погодившись із такими розрахунками позивач звернувся з даним позовом до суду.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425. Згідно з підпунктом 3.13.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах:
2-й клас - 5 відсотків посадового окладу;
1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;
клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
З буквального тлумачення положень пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 вбачається, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Водночас, суд враховує, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 на виконання постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007. А відтак, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2008 року по 2018 року в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007.
Суд встановив, що в період з липня 2008 року по листопад 2009 року позивачу виплачувалась надбавка за кваліфікацію (2-й клас) у розмірі 2,5% посадового окладу, а в період з грудня 2009 року по лютий 2018 року у розмірі 4% посадового окладу.
Суд враховує, що 29.06.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а відтак, відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно нарахував і виплатив позивачу надбавку за кваліфікацію за період з липня 2008 року по лютий 2018 року в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2009 року у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу від 07.11.2007 №1294 2-й клас 5% посадового окладу; за період з грудня 2009 року по лютий 2018 року за 1-й клас 8% посадового окладу, з урахуванням виплачених сум.
При вирішення вказаного спору в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби та 25-ти річної календарної військової служби, суд виходить з наступного.
Позивач вважає, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме винагороду за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби.
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №1294 від 07.11.2007 встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення як винагорода за тривалість безперервної військової служби залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років, 1,5 посадових оклади і оклади за військовим званням за 20 років, 2 посадових оклади і оклади за військовим званням за 25 років, 2,5 посадових оклади і оклади за військовим званням за 30 років, 3 за 35 років і кожні наступні 5 років.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425. Згідно з підпунктом 3.25.1 вказаної Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби, зокрема в таких розмірах: за 20 років безперервної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням; за 25 років безперервної календарної військової служби у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 , останній з 1992 року проходив військову службу до дати виключення зі списків особового складу згідно наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.08.2020 року №244-ос. Станом на 2012 рік безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 20 років, а у 2017 році - 25 років.
Суд встановив, що відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2012 рік йому виплачувалась винагорода за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від нормативно встановлених 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від нормативно встановлених 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням. Для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на момент набуття такого права, у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.
Суд встановив, що у 2017 році відповідач виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, що є вдвічі меншим, ніж нормативно встановлений розмір такої винагороди.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач протиправно виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням.
Для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною 2 статті 2 вказаного Закону України під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Приписами статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019р. у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що надбавка за кваліфікацію є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.
Суд, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум надбавки за кваліфікацію вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за кваліфікацію з липня 2008 року.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати - з липня 2008 року по день фактичної виплати такої надбавки.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та серпні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період 2008 - 2018 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум надбавку за кваліфікацію з липня 2008 року по листопад 2009 року, у розмірі, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структур та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1-й клас - 8 - відсотків посадового окладу.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на момент набуття такого права, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби виходячи із грошового забезпечення станом на момент набуття такого права, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Львівський прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; код ЄДРПОУ 14321653).
Суддя Кухар Н.А.