"10" березня 2010 р.Справа № 14/17-373 (12/6-85(18/1-2836))
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом ОСОБА_7 АДРЕСА_1
до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль
до відповідача-2 Фонду державного майна України, вул.Кутузова,18/9, м. Київ
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Тернопільська міська рада вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
про визнання частково недійсним статуту та спонукання до дій.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 2136 від 17.04.09 р. ,
відповідача 1: Перунова Т.Г., довіреність № 8/315-36 від 12.12.08 р. ,
відповідача 2: Кумчик І.В., довіреність № 167 від 06.02.09 р. ,
третьої особи 1: Кумчик І.В., довіреність № 02 від 08.01.09 р. ,
третьої особи 2: Ярош О.П., довіреність № 1034/01 від 23.08.06 р.
Суть справи:
ОСОБА_7 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", Фонду державного майна України про визнання недійсним п.4.1; п.5.1 статуту в частині розміру статутного фонду ВАТ "ТО "Текстерно" та розміру часток в ньому засновників; визнати незаконним включення до статутного фонду товариства 17 гуртожитків вартістю 13 694 100,00 грн. та зобов'язати ВАТ "ТО "Текстерно" виключити 17 гуртожитків із складу статутного фонду та здійснити їх передачу до комунальної власності міста.
В процесі вирішення спору, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області та Тернопільську міську раду.
Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні його повноважними представниками, позивач обґрунтовує тим, що всупереч законодавству, яке регламентує спірні правовідносини, в процесі приватизації до статутного фонду ВАТ “ТО “Текстерно” було включено 17 гуртожитків вартістю 13 694 100,00 грн., внаслідок чого розмір статутного фонду товариства завищений, а відтак його дольова частка як акціонера товариства визначена невірно.
Відповідач 1 вказує на те, що спірні гуртожитки є складовою частиною статутного фонду ВАТ “ТО “Текстерно”, а відтак товариство не має можливості здійснити їх передачу до комунальної власності міста для подальшої приватизації їх мешканцями. Відповідач 2, згідно відзиву на позов та пояснень повноважного представника, наданих в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив.
Треті особи проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Наказом Фонду Державного майна України від 23 квітня 1996 року №39-АТ у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України “ Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів зданих в оренду ” прийнято рішення про створення на базі орендного підприємства Тернопільське об'єднання “Текстерно” відкритого акціонерного товариства “Текстерно”.
Приватизація підприємства здійснювалась на підставі Плану приватизації державної частки майна орендного підприємства “Тернопільське об'єднання “Текстерно”, затвердженого головою Фонду державного майна України від 22 лютого 1996 року та акту оцінки вартості майна орендного підприємства, складеного комісією з приватизації та затвердженого Головою Фонду державного майна України 30 січня 1996 року.
29 квітня 1996 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської Ради народних депутатів зареєстровано статут ВАТ “Тернопільське об'єднання “Текстерно”.
Із відомостей, що містяться у п.5.1. Статуту ВАТ ТО "Текстерно" слідує, що статутний фонд товариства визначався за даними затвердженого ФДМ України актом оцінки майна Тернопільського орендного підприємства "Текстерно" і становить 4870952000000 карбованців.
На всю суму статутного фонду 48709520 грн. товариством випущено 194838080 акцій, номінальною вартістю 0,25 грн., які в подальшому були розміщені між акціонерами.
Відповідно до зведеної відомості розрахунку вартості орендованих непромислових будівель станом на 01 грудня 1995 року на балансі ТО “Текстерно” перебували будівлі ЖКУ, в тому числі гуртожиток №1, що розташований за адресою вул.Текстильна,2; гуртожиток №2, що розташований за адресою проспект Злуки,3; гуртожиток №3, що розташований за адресою проспект Злуки,5; гуртожиток №4 що розташований за адресою проспект Степана Бандери, 88; гуртожиток №5 що розташований за адресою проспект Злуки,9; гуртожиток №6, що розташований за адресою проспект Злуки,15; гуртожиток №7 що розташований за адресою проспект Злуки,17; гуртожиток №8 що розташований за адресою проспект Злуки,19; гуртожиток №12 що розташований за адресою проспект Злуки,11; гуртожитки №№13,14, що розташовані за адресою вул.Чалдаєва,13,17; гуртожиток №15, що розташований за адресою вул.Лепкого,3; гуртожиток №16, що розташований за адресою, вул. Текстильна,14; гуртожиток №17 що розташований за адресою вул.Текстильна,10 - залишковою вартістю 318653 млн. крб.
Із висновку судової експертизи № 476 від 29.11.2009 року слідує, що перелічені вище нерухомі об'єкти включені до складу цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства; на час приватизації у частку державного майна статутного фонду ввійшла вартість даних гуртожитків, що складала на час приватизації 135991,8 млн.крб. ( 1359918 грн.). При цьому експертом констатовано, що станом на 31.12.2008 року по відповідачу 1 розмір статутного фонду не змінився і складає 48710 тис грн.
Вважаючи що наведені нерухомі об'єкти включені до статутного фонду акціонерного товариства всупереч законодавства з питань приватизації, що , в свою чергу, слугувало підставою для необґрунтованого завищення його розміру, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним включення до Статутного фонду товариства зазначених вище 17-ти гуртожитків, скасування окремих положень Статуту господарюючого суб'єкта , які визначають розмір його Статутного фонду та частки у ньому його засновників.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи, обґрунтування та заперечення учасників спору, суд прийшов до висновку що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відкрите акціонерне товариство “Тернопільське об'єднання “Текстерно”, м. Тернопіль вул. Текстильна, 18 є юридичною особою, яка включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00306650, згідно довідки Головного управління статистики в Тернопільській області.
Відповідно до п.4.1. Статуту ВАТ ТО "Текстерно" засновниками товариства є орган Фонд державного майна України (частка у статутному фонді 3658200 мільйонів карбованців або 75,1%) та організація орендарів "Текстерно" (1212752 мільйона карбованців або 24,9% відповідно).
Позивач у справі ОСОБА_7 є власником простих іменних акцій в кількості 7 140 (сім тисяч сто сорок) штук на загальну номінальну вартість 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) гривень, що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії А №НОМЕР_1 виданого 10.03.2004 року (копія у справі).
Згідно ст. 4 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Статтею 12 ГПК України до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Поняття корпоративних прав, визначено частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 1 Закону України “ Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні ” визначено що сертифікат -це бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування “сертифікат акцій (облігацій тощо)” і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).
Із змісту ж статті 5 даного нормативно-правового акта слідує, що реалізація корпоративних прав, які випливають з акції є можливою лише після внесення відповідних змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
При цьому суд враховує правові позиції, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 13 (далі - Постанова ВСУ). Так, Верховний Суд України зазначив, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Ст. 54 ГПК України встановлює вимоги до змісту позовної заяви, котра повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
При цьому суд констатує, що у позовній заяві не визначено яке саме право позивача як акціонера було порушено відповідачами, за яких обставин відбулося порушення цих прав і у якій спосіб порушене право позивача, без порушення прав інших акціонерів, може бути відновлено судом.
У п.11 даної Постанови ВСУ вказано, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
В той же час, із матеріалів справи слідує, що на час прийняття статуту відповідача 1 та включення спірних об'єктів до його Статутного фонду, ОСОБА_7 засновником товариства не являлась, правомочностей в управлінні господарською організацією у неї не було, а відтак і права її порушені, внаслідок прийняття оспорюваних положень статуту та включення гуртожитків до складу цілісного майнового комплексу, бути не могли.
У п. п. 2.2.2 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14, Вищий господарський суд України зазначив, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств. Тому рішення органів господарського товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників товариства або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують права позивача. Відповідно у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними рішень органів господарських товариств, прийнятих до набуття позивачем корпоративних прав.
Крім цього, суд враховує, що згідно до ст.ст. 38-39,41 Закону України "Про господарські товариства" ст.ст.156- 157,159 ЦК України, повноваженнями щодо внесення змін до статутного капіталу акціонерного товариства наділені виключно його загальні збори. В свою чергу, Вищий господарський суд України у п.2.8 Рекомендацій зазначив, що господарські суди не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів.
Суд зважає і на те, що у судовому засіданні 10.04.2009 року, ОСОБА_7 пояснила, що у 1996 році вона перебувала у трудових відносинах із ТО "Текстерно" і їй ще тоді було відомо про включення спірних гуртожитків до статутного фонду новоствореного відкритого акціонерного товариства.
За таких обставин судом критично оцінюються пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_7 дізналась про вказану обставину лише у 2008 році.
При цьому суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 100 та ст.268 ЦК України та, як наслідок його доводи про незастосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки заявлена вимога випливає із порушення особистих немайнових прав акціонера.
При цьому поза увагою позивача залишені приписи пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Органом місцевого самоврядування статут відкритого акціонерного товариства зареєстровано 29 квітня 1996 року.
Статтею 72 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на той час) було визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За таких обставин зважаючи на дату набрання чинності Цивільним кодексом України, до спірних правовідносин його положення про позовну давність застосовані бути не можуть.
В свою чергу, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові в силу ст.80 ЦК УРСР. У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на поважність причин, що слугували підставою для пропуску встановлених законодавством термінів на звернення до суду.
При цьому суд констатує що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, з якими закон пов'язує визнання незаконним включення і, як наслідок, виключення 17 гуртожитків із складу статутного капіталу акціонерного товариства та скасування положень його статуту у встановленому порядку позивачем не надано, а судом не здобуто, а відтак в позові слід відмовити.
Згідно з ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати не стягуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,29, 32-36, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Дата відправки рішення сторонам: "__" _______р.
Суддя