"17" березня 2009 р.Справа № 9/11-215
Господарський суд Тернопільської області
у складі
розглянув у відкритому судовому засіданні господарський спір
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача : Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2
За участі представників:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 02.03.2009 р.
відповідача: не з'явився.
роз'яснивши у розпочатому судовому засіданні представнику Позивача права та обов'язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся 06.02.2009 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Почаїв Тернопільської області, про стягнення 1 446,54 грн. заборгованості за поставлений товар , посилаючись на таке:
18 січня 2007 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 як Продавцем, та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до п. 1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю рибну продукцію в асортименті, кількості та по цінах, згідно виписаних накладних, та в окремо узгоджені строки, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.
На виконання умов вказаної угоди, на підставі товарних чеків: № 0310-0138 від 10.10.2008 р., № 1010-0138 від 10.10.2008 р. (копії яких містяться в матеріалах справи) Позивач передав, а Відповідач прийняв вказаний у них товар (рибну продукцію), на загальну суму 1 446,54 грн.
У відповідності до п.п. 3.3,3.4 договору Покупець зобов'язався здійснити розрахунки за отриману продукцію протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або оплатою готівкою.
Як стверджує Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 порушила господарське зобов'язання, адже оплати вартості поставленого товару не здійснила .
12 листопада 2008 р. Позивач направив Відповідачу претензію з вимогою сплатити суму боргу за поставлений йому товар, яку СПД ОСОБА_2 залишив буз відповіді та задоволення.
Станом на 06.02.2009 р., день звернення з позовом до суду, борг Відповідача за поставлений йому товар становить 1 446,54 грн.
У судовому засіданні 17 березня 2009 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав додаткові пояснення по суті позовних вимог.
Відповідач не скористався правом на участь у розгляді справи, відзиву на позов не подав.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Спір виник внаслідок невиконання Відповідачем, як Покупцем, зобов'язань по оплаті Продавцю вартості поставленого ним товару на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2007 р. з порушенням строків, визначених цим договором.
Як випливає з матеріалів справи, Відповідач станом на момент звернення Позивача до суду із позовом вартості отриманого товару не сплатив і заборгував Продавцю 1 446,54 грн.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .
Поставка товару згідно договору купівлі-продажу від 18.01.2007 р. здійснювалась Позивачем , як Продавцем на підставі ч. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, положеннями якого визначається, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Розрахунковий документ -це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ), що підтверджує факт продажу (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної, у повному обсязі оплати за поставлений йому у жовтні 2008 р. товар , а тому доводи Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1 446,54 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язання з оплати вартості переданого йому товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, Відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з Відповідача 1 446,54 грн. заборгованості за поставлену рибну продукцію згідно договору купівлі-продажу від 18 січня 2007 р.
За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються повністю в частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 1 446,54 грн. заборгованості.
Судові витрати, які складаються із 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, 625, 655, ч. 2 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) 1 446,54 грн. заборгованості та 220,00 грн. судових витрат в користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р № НОМЕР_3 в ТВ Укрексімбанк, МФО 338879, ідент. код НОМЕР_2).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “23” березня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя