28 травня 2010 року Справа № 2- 3415/10
Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І . , розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Маріуполя справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування,
Позивач звернувся до ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування. В позові зазначив, що 25 жовтня 2007р. між ЗАТ «Першим Українським Міжнародним банком» та відповідачем було укладено кредитний договір №5800488 згідно до якого відповідач отримав 7000грн. які він повинен був погашати згідно графіку повернення кредиту. Згідно п.4.1. договору, а також умов Генерального договору страхування ризику неповернення кредиту №7234083 від 02.04.2007р. укладеного між позивачем та ЗАТ «ПУМБ» ЗАТ «УАСК АСКА» було прийняте на страхування ризик неповернення кредиту згідно кредитного договору. В результаті настання страхового випадку ЗАТ «УАСК АСКА» виплатило на користь ЗАТ «ПУМБ» страхове відшкодування в розмірі 5332,11грн. у т.ч. 4930,48грн. по кредитній заборгованості та 401,63грн. по відсоткм за кредитом. Виплата страхового відшкодування підтверджується дорученням №4017 від 26.01.2009р. Відповідачу було направлено лист №804-17/1 від 18.03.2009р. з пропозицією добровільно відшкодувати заподіяний збиток. До цього часу відповіді на лист отримано не було.
Представник позивача в судове засідання не зявився від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність. Позов просить задовольнити в повнему обсязі.
Відповідачі в судовому засідання позовні вимоги визнав в повному обсязі не заперечував проти їх задоволення про що надав судові відповідну заяву.
Суд вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги.
Судом встановлено, що 27.10.2007року ЗАТ «Першим Українським Міжнародним банком» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 5800488 на суму 7000грн. який він повинен був погашати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно п.4.1. договору, а також умов Генерального договору страхування ризику неповернення кредиту №7234083-421/1 від 02.04.200гр. укладеного між позивачем та ЗАТ «ПУМБ» ЗАТ «УАСК АСКА» було прийняте на страхування ризик неповернення кредиту згідно кредитного договору. В результаті настання страхового випадку ЗАТ «УАСК АСКА» виплатило на користь ЗАТ «ПУМБ» страхове відшкодування в розмірі 5332,11грн. у т.ч. 4930,48грн. по кредитній заборгованості та 401,63грн. по відсоткм за кредитом. Згідно до довідки про розрахунок суми страхового відшкодування по генеральному договору страхування ризику неповернення платежу №7234083 від 02.04.2007р. Донецького філіалу «АСКА» складає 5332,11грн., відповідно до страхового акту №459 від 23.01.2009р. страхова виплата складає 5333,11грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1191 ЦК України, ст. 27, Закону України «Про
страхування», ст.ст. 3, 88, 122 ЦПК України, суд, -
Позов Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» ( ЄДРПОУ 13490997, р/р № 265060100448 в ЗАТ «ПроКредит Банк» м. Києва МФО 320984) заборгованість за Кредитним договором та Генеральним договором страхування ризику неповернення кредиту в розмірі 5332 грн. 11 коп., судовий збір в сумі 53.32 грн., та витрати на інформаційне - технічне забеспечення судового процесу в сумі 120 грн., загальна сума, що підлягає стягненню складає 5505 грн. 43 коп.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Дело№ 3-3065 /10 г.
11.06.2010года Судья Жовтневого районного суда г. Мариуполя Кулик С.В., рассмотрев материалы дела об административном правонарушении в отношении ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 рождения, гражданка Армении ,проживающей в АДРЕСА_5 по ч. 1 ст. 203 КУоАП,
04.06.2010 г. в 15.30часов ОСОБА_2 являясь гражданкой Армении, нарушила правила пребывания иностранцев в Украине - ст. 19, 27 Постановления Кабинета Министров Украины № 1074-95 г., т.к. проживает по документам на право проживания в Украине, срок которых закончился в марте 2010 г.
При рассмотрении дела ОСОБА_2 вину признала в полном обьеме в содеянном раскаялась и дала суду аналогичные пояснения изложенные в протоколе.
Судом установлено, что гр-ка. ОСОБА_2 являясь гражданкой Армении , нарушил правила пребывания иностранцев в Украине - ст. 19, 27 Постановления Кабинета Министров Украины № 1074-95 г., поскольку проживает по документам на право проживания в Украине, срок которых, а именно регистрация закончился вм марте 2010г.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 33, ч. 1 ст. 203, ст. 251, ст. 252, ч. 1 ст. 284 КУоАП,
ОСОБА_2 привлечь к административной ответственности по ч. 1 ст. 203 КУоАП и наложить взыскание в виде штрафа в доход государства в сумме 340 грн.
На постановление может быть подано апелляционную жалобу или внесен протест прокурора в Апелляционный суд Донецкой области через Жовтневый районный суд г. Мариуполя в течение 10 дней со дня вынесения постановления.
Судья
17 травня 2010 року Справа № 6-154/10
Жовтневий районний суду м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя заяву Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про вирішення питання, щодо примусового входження до житла боржника ОСОБА_4, -
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя надійшло подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про примусове входження до житла боржника. Як убачається з подання, на примусовому виконанні ВДВС Жовтневого МУЮ знаходиться виконавче проваження про примусове виконання виконавчих документів с/н 2 -н-5559 від 22.07.2009р., н.39/204 від 11.09.2009р., в/л 6-1996 від 23.11.2009р., в/л 2-4922 від 20.10.2009р., п. 3201 від 04.11.2009р., п.АН057758 від 23.09.2009р., п.АН023737 від 12.12.2008р., п.1224 від 07.05.2008р., п.1526 від 04.06.2008р., п.559 від 25.02.2009р., п.3547 від 05.11.2008р., п. 2633 від 27.08.2008р., п. 1644 від 03.06.2009р., п. 108 від 06.08.2008р., н.41/11пн від 02.09.2008р., н.41/109 від 02.09.2008р., н.41/108 від 02.09.2008р., н.41/114 від 02.09.2008р., н.41/116пн від 02.09.2008р., н. 41/114 від 02.09.2008р., н.41/109 від 02.09.2008р., н.23/111 від 12.04.2007р., п.2088 від 11.07.2007р., н.23/112пн від 12.04.2007р., п.10-04-07н від 13.04.2007р., п.29/05-01н від 18.12.2008р., п.АН106300 від 29.01.2009р., п.АН139836 від 19.02.2009р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь КБ «СКБ» 49293,00грн., ТОВ «Гефест Холдінг» - 42602,15грн., ПАТ «Альфа Банк» 57499,72грн., ЗАТ «Альфа Банк» 57499,71грн. та на користь держави загальною сумою 3855грн. У ході виконання встановлено, що згідно довідки БТІ м. Маріуполя боржнику належить 1/1 частина квартири АДРЕСА_1. 19.02.2010р. при виході за адресою щоб скласти акт опису та арешту з метою звернення стягнення на майно боржника не виявилося можливим, оскільки ніхто не відчинив двері квартири, про було складено відповідний акт. Для необхідності виконання виконавчого документа у заяві ставиться питання про дозвіл щодо примусового входження до житла боржника. а саме до квартири АДРЕСА_2.
У судове засідання представник заявника не з'явився, просив задовольнити подання у його відсутність, заяву залишив на розсуд суду.
Боржник у судове засідання не з'явився з невідомих судові причин про день слухання справи був повідомлений належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підставах: згідно довідки БТІ м. Маріуполя боржнику на праві власності належить 1/1 частина квартири АДРЕСА_3, тому звернення стягнення може бути накладено на нерухоме майно. Відповідно до Актів державного виконавця від 02.12.2009 року та 19.02.2010 року двері квартири АДРЕСА_2 ніхто не відчинив, на виклики до Жовтневого відділу державної виконавчої служби з цього приводу ніхто не прийшов. Для подальшого виконання виконавчих проваджень необхідно провести опис та оцінку іпотечного майна боржника за його місцем мешкання, та скласти акт опису та арешту майна, яке належить боржнику, з чого необхідно потрапити до житла.
Керуючись ст.5 Закону України «Про виконавче провадження». ст.376 ЦПК України, суд -
Заяву Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про вирішення питання, щодо примусового входження до житла боржника, задовольнити.
Дозволити державним виконавцям Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції для проведення виконавчих дій примусове входження до квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_4.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя в п'ятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя
Справа№ 2-а-7827/10
про відмову у відкритті провадження
03 квітня 2010 року місто Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Кулик С.В.,
ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
«02» квітня 2010р. ОСОБА_7 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
Позов подано відповідно до п.3 ч. 1 ст. 18 КАС України, але у зв'язку з тим, що 10.03.2010р. набрав чинності Закон України №1691-VI від 18.02.2010р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», згідно до ч. 2 ст. 1 вказаного закону спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та соціальних виплат, повинно розглядатися у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті
провадження за позовом ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ч. 5 ст. 109 КАС України,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" - відмовити, позов повернути позивачеві.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається до суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Жовтневого районного
суду м. Маріуполя С.В. Кулик
Справа№ 2-а-7828/10
про відмову у відкритті провадження
03 квітня 2010 року місто Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Кулик С.В.,
ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
«02» квітня 2010р. ОСОБА_8 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
Позов подано відповідно до п.3 ч. 1 ст. 18 КАС України, але у зв'язку з тим, що 10.03.2010р. набрав чинності Закон України №1691-VI від 18.02.2010р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», згідно до ч. 2 ст. 1 вказаного закону спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та соціальних виплат, повинно розглядатися у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті
провадження за позовом ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни".
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ч. 5 ст. 109 КАС України,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "Дітям війни" - відмовити, позов повернути позивачеві.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається до суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Жовтневого районного
суду м. Маріуполя С.В. Кулик
Дело № 3 - 2056/10р.
28.05.2010 года Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Кулик С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правонарушення у відношенні ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2., працюючого в ТОВ «Азовспецмонтаж» директором, який мешкає в АДРЕСА_4 за ч. 1 ст. 41 КУпАП,
При проведенні перевірки 13.04.2010р. та 15.04.2010р. на підприємстві ТОВ «Азовспецмонтаж» було встановлено, що ОСОБА_9 будучи посадовою особою - директором ТОВ «Азовспецмлнтаж», яке розташоване в м. Маріуполі по пр. Леніна, 89-38, порушив трудове законодавство України, а саме: не забезпечив відповідність колективного договору, а саме несвоєчасна виплата заробітної плати, при оформленні працівників на роботу на них не було заведено особові картки форми П-2, порушено правила внутрішнього трудового розпорядку, трудові книжки працівників були не прошиті та не пронумеровані, у книзі відсутня колонка для підпису працівника про отримання трудової книжки у разі звільнення, крім того працівники під розпис не були ознайомлені з посадовою інструкцією, заробітна плата на підприємстві виплачувалася один раз на місяць відповідно до ст.115 КУпП заробітна плата повинна виплачуватися двічі на місяць, не всім працівникам була виплачена індексація, при звільненні не виплачувалася компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, не було надано графік щорічних відпусток, також були порушені вимоги щодо повноти виплати заробітної плати.
При розгляді справи ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився з невідимих судові причин, про день слухання справи був повідомлений належним чином.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 будучи посадовою особою, директором ТОВ «Азовспецмонтаж», розташованого в м. Маріуполі по пр. Леніна д. 89-38. При проведенні перевірки територіальної державної інспекції праці, інспектором були виявлені порушення трудового законодавства, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Згідно до акту територіальної державної інспекції праці в Донецькій області № 05-20-102/0013 було виявлено, що виявлені порушення правопорушником не були виконані в повному обсязі,
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_9 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки він порушив вимоги підпункт 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, п.7.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ч. 4 ст. 79 КЗпП, ч. 1 ст. 115 КЗпП, ст. 96 КЗпП, ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошовиз доходів населення», ч. 1 ст. 83 КЗпП,
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, ч. ст. 41, ст. 251, ст. 252 КУпАП,
ОСОБА_9 піддати адміністративному стягненню по ч. 1 ст. 41 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 600 грн.
На постанову може бути подана апеляційна скарга або внесений протест прокурора в Апеляційний суд Донецької областї через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя
Справа № 2- 8658/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_10 до розгляду.
Позов ОСОБА_10 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_10 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 квітня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_10 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року по 31 квітня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5093 /10
01 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Відновити ОСОБА_11 пропущений строк для звернення до суду.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_11 до розгляду.
Позов ОСОБА_11 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_11 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_11 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6810/10
03 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_12 до розгляду.
Позов ОСОБА_12 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_12 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_12 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2009року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 3143/10
18 травня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_13 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 2254,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_13 до розгляду.
Позов ОСОБА_13 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_13 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009року по 28 лютого 2010року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_13 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2009року по 28 лютого 2010виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5112/10
01 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_14 до розгляду.
Позов ОСОБА_14 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_14 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_14 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 8683/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_15 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_15 до розгляду.
Позов ОСОБА_15 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_15 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_15 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 3131/10
18 травня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_16 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_16 до розгляду.
Відновити ОСОБА_16 пропощений строк для звернення до суду.
Позов ОСОБА_16 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_16 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2009р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_16 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2009р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 2505/10
11 травня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_17 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначив, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 3821,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_17 до розгляду.
Позов ОСОБА_17 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_17 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_17 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з09 липня 2007року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5133/10
01 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_18 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_18 до розгляду.
Відновити ОСОБА_18 пропощений строк для звернення до суду.
Позов ОСОБА_18 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_18 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_18 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 3535/10
19 квітня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_19 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 2404,2грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_19 до розгляду.
Позов ОСОБА_19 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_19 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з грудня 2007р. та з 01 січня 2009року по 28 лютого 2010року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_19 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з грудня 2007р. та з 1 січня 2009року по 28 лютого 2010виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 2504/10
11 травня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_20 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_20 до розгляду.
Позов ОСОБА_20 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_20 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_20 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 2506/10
11 травня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_21 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_21 до розгляду.
Позов ОСОБА_21 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_21 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_21 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6815/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_22 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4238,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_22 до розгляду.
Позов ОСОБА_22 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_22 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_22 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5172/10
01 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_23 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_23 до розгляду.
Відновити ОСОБА_23 пропущений строк для звернення до суду.
Позов ОСОБА_23 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_23 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_23 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6828/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_24 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4238,8грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_24 до розгляду.
Позов ОСОБА_24 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_24 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_24 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5947/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_25 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_25 до розгляду.
Позов ОСОБА_25 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_25 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_25 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 5946/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_26 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивачка в позові просить стягнути з відповідача фіксовану допомоги у розмірі 4030,3грн., але суд не може стягнути данну суму, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_26 до розгляду.
Позов ОСОБА_26 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити частково.
Відмовити в частині позову про стягнення фіксованої суми допомоги, оскільки для її встановлення необхідно зробити відповідні перерахунки відповідачем.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_26 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_26 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 28 лютого 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 8290 /10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_27 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_27 до розгляду.
Позов ОСОБА_27 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_27 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_27 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6349/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_28 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_28 до розгляду.
Позов ОСОБА_28 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_28 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_28 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_28 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 2010року.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6935/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_29 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_29 до розгляду.
Позов ОСОБА_29 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_29 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_29 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01 січня 2008року по 31 березня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 7981/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_30 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_30 до розгляду.
Позов ОСОБА_30 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_30 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 30 квітня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_30 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 30 квітня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6946 /10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_31 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що він є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивач не з'явився, надав судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість його прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_31 до розгляду.
Позов ОСОБА_31 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_31 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_31 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя
Справа № 2- 6945/10
04 червня 2010года Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Кулика С.В. при секретарі Гаврил-Оглу Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_32 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати. В позові зазначила, що вона є дитиною війни та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя. Віднесена до категорії - дитина війни, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються вимоги ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та вона має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала судові заяву про підтримку позивних вимог та про розгляд справи у її відсутність у зв'язку з похилим віком та неможливість її прибуття у судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням наданих ним заперечень, в яких зазначив, що згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на соціальну допомогу. Але, Законами України Про державний бюджет України на 2009, 2010роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. У зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 року законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тому відповідач вважає, що саме органи Пенсійного фонду України не повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530. Таким чином, підвищення пенсії дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV ( набрав чинності 01.01.2006 р.) до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
На підставі п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Так само, п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI зупинено на 2008 рік, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, Конституційний суд України 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) прийняв Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Конституційний суд України Рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України”.
П. 5 зазначеного рішення вказує, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6 Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний суд України відзначив, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Отже, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” не можуть містити положення про внесення змін до чинних законів України, не можуть зупиняти дію чи скасовувати окремі положення закони України, їх положення та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим
звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,22, 55, 95 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ пов'язаних із соціальними виплатами», ст. 3, 15, 82, 88, 118, 119 ЦПК України.
Прийняти позовну заяву ОСОБА_32 до розгляду.
Позов ОСОБА_32 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальну допомогу "Дітям війни" та її подальшої виплати - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_32 щ омісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_32 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008р. по 31 березня 2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційному суді Донецької області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя