"25" грудня 2008 р.Справа № 17/134-3320
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Комунального підприємства “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль
За участю представників від:
позивача: Процяк А.І., головний юрисконсульт, довіреність № 100 від 11.03.08р.
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Позивач - Комунальне підприємство “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради, м. Тернопіль звернувся 13.11.2008р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, про стягнення 783,37 грн. заборгованості на підставі договору №170/06 від 19.05.2006р. на тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції, з яких: 563,83 грн. основного боргу; 31,63 грн. нарахованої пені; 155,46 грн. інфляційних нарахувань; 32,45 грн. -три відсотки річних.
Позов обґрунтовується копією договору №170/06 від 19.05.06р. на тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції; копією специфікації до Договору; копією акту прийому-передачі місця розташування спеціальної конструкції від 19.05.2006р.; копією заяви №170/06 від 15.05.2006р. про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами; копією наказу №170/06 від 19.05.2006р. про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами; копією свідоцтва про державну реєстрацію відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності; копією Статуту Комунального підприємства “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради, м. Тернопіль; розрахунком розміру позовних вимог, іншими матеріалами.
Розгляд справи, призначений вперше на 02.12.2008 року в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено до 16.12.2008р., пізніше, до 25.12.2008р. у зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та необхідністю витребування нових доказів.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю. Окрім того, на вимогу суду подав уточнений розрахунок суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців № 808763 про реєстрацію та місце проживання відповідача, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи -Комунального підприємства “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради № 193824, Типові правила розміщення зовнішньої реклами у місті Тернополі, затверджені рішенням виконкому Тернопільської міської ради № 930 від 27.07.2005 р., копію рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1033 від 22.08.2005 року, інші документи.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов не представив, його повноважний представник у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Процесуальні документи надсилалися господарським судом на адресу відповідача, котру зазначену у позовній заяві, а саме: вул. Березова, 11/7, м. Тернопіль. Дане місцепроживання відповідача також вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 808763, виданою відділом державних реєстраторів Тернопільської міської ради 28.11.2008р., а тому відповідно до п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України”, слід вважати, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України. Справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
У відповідності до Закону України “Про рекламу” № 270/96-ВР від 03.11.1996р., з наступними змінами та доповненнями, зовнішньою рекламою є реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р."Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", далі - Правила.
Відповідно до п.3 Правил, реклама розміщується на підставі дозволів та в порядку, визначеному виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури і надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено в заяві розповсюджувачем (п.23 Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви відповідача №170/06 від 15.05.2006р., 19.05.2006р. адміністративно-технічною інспекцією Тернопільської міської ради видано наказ №170/06 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях приватному підприємцю ОСОБА_2 терміном на 5 (п'ять) років, тобто з 19.05.2006р. по 18.05.2011р. та зобов'язано заключити договір на тимчасове розташування спеціальної конструкції.
На виконання зазначеного наказу, управлінням містобудування та архітектури Тернопільської міської ради 19.05.2006р. видано дозвіл за № 170/06 на розміщення зовнішньої реклами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на електроопорі розміром 120*80 см. (в двох площинах), за адресою: вул. Бродівська, 47, м. Тернопіль.
19 травня 2006р. між Госпрозрахунковою адміністративно-технічною інспекцією, правонаступником прав та обов'язків якої, відповідно до п. 1 Статуту (в новій редакції, затвердженій рішенням Тернопільської міської ради №5/11/6 від 05.07.07р. та зареєстрованій державним реєстратором 17.07.2007 року, є Комунальне підприємство “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради, як Інспекцією, з одного боку, та підприємцем фізичною особою ОСОБА_2, як Розповсюджувачем, з іншого боку, було укладено договір за №170/06 "На тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції" (далі -Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2., п.п.3.2.1 п.3.2, п.п.3.4.1 п. 3.4., п.п. 4.1, 4.3. якого Інспекція на правах уповноваженого органу на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради зобов'язалася надати Розповсюджувачу в тимчасове користування місця для розташування спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами згідно Додатку №1 (Специфікації до договору), а Розповсюджувач - взяти в тимчасове користування місце для розташування своїх спеціальних конструкцій і своєчасно та в повному обсязі перераховувати на поточний рахунок Інспекції передбачену умовами даного договору плату за тимчасове користування місцями розташування спеціальної конструкції, яка складає в місяць 48,96 грн. , що сплачується не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця (за виключенням плати за пріоритет (за перший місяць)).
Матеріалами справи, зокрема, специфікацією від 19.05.2006р. (додатком №1 до Договору) та актом прийому-передачі місця розташування спеціальної конструкції від 19.05.2006р., підписаним сторонами без заперечень, підтверджується виконання Інспекцією зобов'язання згідно Договору від 19.05.2006р. та факт передачі відповідачу у справі місця розташування двох спеціальних конструкцій розміром 1,20*0,80 м, площею 1,92 м.кв., за адресою про вул. Бродівська в м. Тернополі.
Як зазначає позивач та випливає з матеріалів справи, 17.01.2007р. Інспекція зареєстрована в якості платника ПДВ, що підтверджується наданою позивачем на вимогу суду копією Свідоцтва №100013013 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
У зв'язку з наведеним, Інспекцією згідно листа №452 від 05.12.2006р. (надісланого відповідачу 06.12.06р.) повідомлено підприємця, що у зв'язку з переходом на загальну систему оподаткування, змінено Методику розрахунку орендної плати до договору №170/06, відповідно до рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1033 від 22.08.2005р. та №695 від 26.06.2003р., відтак, з 01.01.2007р. Інспекцією будуть виставлятися підприємцю рахунки із урахуванням Закону України «Про податок на додану вартість». У відповідності до вказаного листа, підприємцю також запропоновано підписати надіслані йому додаткові угоди до договору №170/06 від 19.05.2006р., однак як випливає з матеріалів справи, зокрема із заяви позивача №576 від 24.12.06р. та підтверджується поясненнями представника позивача в судових засіданнях, Інспекцією не отримано від підприємця відповіді на вказаний лист, як і не отримано підписаного примірника додаткової угоди до договору.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:
У відповідності п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до п. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.3. Договору сторонами встановлено, що у випадку невиконання Розповсюджувачем умов Договору Інспекція має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, письмово попередивши за 5 (п'ять) днів.
Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті за надані йому місця з 19.05.2006р. (дати укладення договору) по 15.04.2007р. (дату розірвання договору) не виконав, у зв'язку з чим на день подання позову заборгував позивачу 563,83 грн.
11 квітня 2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 209 з вимогою погасити заборгованість в сумі 591,87 грн. (станом на 11.04.07р.) та демонтувати спеціальну конструкцію з 16.04.2007р., мотивуючи розірванням договору № 170/06 від 19.05.2006р. достроково за невиконання п. 3.1.2. договору) та скасуванням з 16.04.2007р. дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 19.05.2006р. (у відповідності до наказу №170/06 скас від 16.04.2007р.), яку підприємцем залишено без належного реагування та задоволення.
Отже, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 взяті на себе договірні зобов'язання в частині внесення плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції виконував неналежним чином, допустивши, за підрахунками позивача, станом на 30.10.2008р. заборгованість в розмірі 563,83 грн.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Разом з тим, судом критично оцінюються доводи позивача про внесення змін до договору від 170/06 від 19.05.06р. в частині збільшення розміру орендної плати у зв'язку з переходом Інспекції на загальну систему оподаткування, з огляду на наступне.
Статтею 188 ГК України, на яку посилається позивач як на підставу своїх тверджень, що орендна плата по договору №170/06 від 19.05.2006р. була змінена з 48,96 грн. до 58,75 грн. (в тому числі 9,79 грн. ПДВ) передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1 вказаної статті).
Відповідно до п. 3.1.7 договору №170/06 від 19.05.2006р., Інспекція має право змінювати розміри плати, передбачені розділом 4 договору, у випадку зміни тарифів Тернопільською міською радою з наступного місяця після якого прийнято таке рішення, якщо інше не зазначено у самому рішенні.
Як випливає з матеріалів справи, підвищення тарифів за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції Інспекцією збільшено у зв'язку з переходом з спрощеної на загальну систему оподаткування. Матеріали справи свідчать, що рішення про збільшення тарифів у зв'язку з наведеними обставинами Тернопільською міською радою, не приймалося, відтак посилання позивача на п. 3.1.7 Договору як на підставу односторонньої зміни умов договору, судом відхиляються.
Разом з тим, позивачем не представлено суду доказів внесення сторонами в установленому законом порядку змін до договору №170/06 від 19.05.2006р . в частині зміни орендної плати, оскільки підписаний додаток до договору відсутній.
Крім того, відсутні докази внесення таких змін і в судовому порядку (за наявності відмови відповідача).
За таких обставин справи, твердження позивача про зміну умов договору та здійснення розрахунку суми основного боргу з урахуванням збільшення з 01.01.2007р. плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції з 48,96 грн. до 58,75 грн. є неправомірним та безпідставним.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з підприємця ОСОБА_2, боргу в сумі 534,61 грн. виходячи з розміру плати - 48,96 грн. в місяць. Вимоги щодо стягнення 29,22 грн. боргу за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції, що нараховані позивачем з 17.01.2007р. по 30.10.2008р., до задоволення не підлягають, оскільки не доведені документально.
Пунктом 6.5 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання п.4.3., 6.4. Договору, Розповсюджувач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від суми заборгованості.
Враховуючи, що згідно ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.6.5 договору), з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, враховуючи встановлений п. 4.1 договору розмір плати, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення 29,30 грн. пені, за період з 06.10.2006р. (182 дні). В частині стягнення 2,33 грн. пені, суд відмовляє у зв'язку з невірно проведеним розрахунком цих вимог.
Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,
Оцінивши вимоги позивача в цій частині вимог, за період з травня 2006 р. по жовтень 2008 року в розмірі 155,46 грн. та 32,45 грн. відповідно, суд, здійснивши арифметичні розрахунки, вважає правомірними, такими, що підлягають до задоволення, оскільки відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам справи, випливають з договору вимоги в розмірі 148,29 грн. інфляційних нарахувань та 31,04 грн. - 3% річних за вказаний період.
В решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю та помилковістю їх нарахування.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вищенаведеного, суд задовольняє позовні вимоги частково -на суму 743,24 грн., з яких 534,61 грн. основного боргу, 29,30 грн. пені, 31,04 грн. -3% річних та 148,29 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 25.12.2008 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про судоустрій України”, Законом України «Про рекламу»ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 173, 188, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 42-47, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічна інспекція” Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Родини Барвінських, 4, ідентифікаційний код 22603743, - 534,61 грн. основного боргу, 29,30 грн. пені, 31,04 грн. -3% річних, 148,29 грн. та 208,73 грн. в повернення сплачених судових витрат.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „_29__” грудня___ 2008 року, рішення через місцевий господарський суд.
Суддя