"11" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1403/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Салюк І.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (м. Київ)
до Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (Харківська обл, с. Олександрівка)
про стягнення 16728767,95 грн,
за участю представників:
позивача - Білоус О.Ю.;
відповідача - Розумної О.О.
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (відповідач), в якій просить:
1) стягнути з Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (код ЄДРПОУ: 41403309 місцезнаходження: 64822, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 1) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А) суму збитків у розмірі 13340149,38 грн;
2) стягнути з Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (код ЄДРПОУ: 41403309 місцезнаходження: 64822, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 1) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А) суму штрафу у розмірі 2764833,00 грн;
3) стягнути з Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (код ЄДРПОУ: 41403309 місцезнаходження: 64822, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 1) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А) суму пені у розмірі 623785,57 грн за період з 01.12.2020 по 13.04.2021.
Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:
Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:
А - к-сть днів прострочки, починаючи з 14.04.2021;
Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 13824165,00 грн (без ПДВ),
В - облікова ставка НБУ (%)*2,
Г - кількість днів у році
за період: з 14.04.2021 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.12.2020), і стягнути отриману суму пені із Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" (код ЄДРПОУ: 41403309, місцезнаходження: 64822, Харківська обл., Близнюківський р-н, село Олександрівка, вул. Шкільна, буд. 1) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (код ЄДРПОУ: 25394566, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А).
Своєї позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, всупереч умов договору та вимог законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання, не поставив позивачу весь обсяг товару до 30.11.2020 включно. Невиконання відповідачем умов договору у визначені строки змусило позивача терміново укладати договори поставки соняшника на зміщення з іншими постачальниками за більш високими цінами та нести додаткові витрати, чим відповідач завдав позивачу реальні збитки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 було залишено без руху позовну заяву Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та надано йому строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання Господарському суду Харківської області: обґрунтованого розрахунку суми позову; письмового уточнення позовних вимог; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
11.05.2021 за вх.№10532 позивач надав заяву від 05.05.2021 про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 23.04.2021 у справі №922/1403/21.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання вказаною ухвалою суду призначено на 31.05.2021 о 12:30 год, про що повідомлено учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2021 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 16.06.2021 о 12:00 год.
31.05.2021 відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що договір є неукладеним і тому він не породжує жодних зобов'язань для відповідача та, відповідно, не може бути підставою господарської відповідальності. Позивачем не доведено необхідність здійснення «заміщення» та понесення збитків внаслідок дій відповідача. Здійснення позивачем понесених ним витрат не знаходиться у причинному зв'язку із фактом наявності договору. Ці витрати здійснені позивачем на власний розсуд за власною волею в своїх комерційних інтересах, а не в результаті невиконання відповідачем умов договору. Витрати позивача на закупівлю товару у інших постачальників не є шкодою в розумінні статті 22 ЦК України. Це звичайні витрати, понесені позивачем під час виконання укладених ним звичайних господарських договорів. Доповнення преамбул цих договорів поясненнями причин їх укладання (невиконання договору відповідачам) є штучним. Позивачем не надано жодного доказів, який би підтверджував здійснення позивачем заготівлі соняшнику на безперебійно працюючих переробних заводах, наявність плану поставок, існування у позивача зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання та необхідність здійснення «заміщення» саме у вказані у позові дати - кінець грудня 2020 - початок січня 2021, та саме за вказаними цінами.
У додатках до відзиву на позов були поставлені запитання позивачу відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме: вказати дату та час направлення на адресу ФГ "Альянс-Агро-2017" електронної копії договору поставки №60425451, підписаної та скріпленої печаткою ДПІІ "Сантрейд", надати докази такого направлення; вказати дату та час направлення на адресу ФГ "Альянс-Агро-2017" оригіналу договору поставки №60425451, підписаного та скріпленого печаткою ДПІІ "Сантрейд", надати докази такого направлення.
Позивач у строк, встановлений ст. 90 ГПК України, відповіді на поставлені відповідачем запитання не надав.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2021 учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 16.06.2021 о 12:00 год.
16.06.2021 підготовче засідання було відкладено протокольною ухвалою на 12.07.2021 об 11:30 год.
22.06.2021 позивач надав суду електронною поштою заяву про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 заявлений Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" відвід судді Ольшанченку В.І. по справі №922/1403/21 визнаний необґрунтованим. Заяву Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про відвід судді Ольшанченка В.І. передано іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 та ст. 39 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2021 в задоволенні заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про відвід судді Ольшанченка В.І. відмовлено.
25.06.2021 Фермерське господарство "Альянс-Агро-2017" надало клопотання про зобов'язання учасника справи надати відповідь, в якому просить зобов'язати Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (код ЄДРПОУ 25394566, 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21А) надати відповіді на питання, що були йому поставлені відповідачем на підставі ст. 90 ГПК України.
Протокольною ухвалою суду від 12.07.2021 задоволено клопотання Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017" про зобов'язання учасника справи надати відповідь та зобов'язано Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" в строк протягом п'яти днів з дня постановлення протокольної ухвали надати вичерпні відповіді, з урахуванням вимог ст. 90 ГПК України, окремо на кожне запитання, які викладені у додатку до відзиву Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017", а саме:
1) вказати дату та час направлення на адресу ФГ "Альянс-Агро-2017" електронної копії Договору поставки № 60425451, підписаної та скріпленої печаткою ДПІІ "Сантрейд", надати докази такого направлення;
2) вказати дату та час направлення на адресу ФГ "Альянс-Агро-2017" оригіналу договору поставки №60425451, підписаного та скріпленого печаткою ДПІІ "Сантрейд", надати докази такого направлення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 учасників справи повідомлено про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 26.07.2021 о 14:30 год.
19.07.2021 позивач надав клопотання про продовження процесуальних строків, в якому просить продовжити позивачу строк для подання Господарському суду Харківської області відповідей на питання, поставлені ФГ "Альянс-Агро-2017", до 21.07.2021 включно.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 задоволено вищевказане клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та вирішено продовжити позивачу строк для подання Господарському суду Харківської області відповідей, з урахуванням вимог ст. 90 ГПК України, окремо на кожне запитання, які викладені у додатку до відзиву Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017", до 21.07.2021 включно.
09.08.2021 представник відповідача надав клопотання про продовження строку розгляду справи по суті на час дії карантину.
Протокольною ухвалою суду від 09.08.2021 задоволено клопотання представника відповідача про продовження розгляду справи по суті на час дії карантину та судом продовжено строк розгляду справи по суті на час дії карантину.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 учасників справи повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.09.2021 об 11:30 год.
Судове засідання 01.09.2021 не відбулось, у зв'язку з відпусткою судді-доповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 учасників справи повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті на 30.09.2021 о 14:30 год.
21.09.2021 за вх.№6089 позивач надав електронною поштою клопотання від 21.09.2021 про участь у судовому засіданні 30.09.2021 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".
Також позивач надав це клопотання поштовим зв'язком, яке одержано судом 22.09.2021 за вх.№22307.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 задоволено зазначене вище клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та вирішено провести судове засідання, призначене на 30.09.2021 о 14:30 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
30.09.2021 у судовому засіданні була оголошена перерва до 11.10.2021 о 15:00 год, про що позивача повідомлено ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2021, а представника відповідача було повідомлено під розпис.
04.10.2021 за вх.№6302 позивач надав електронною поштою клопотання від 04.10.2021 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".
Також позивач надав це клопотання поштовим зв'язком, яке одержано судом 05.10.2021 за вх.№23461.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 задоволено зазначене вище клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та вирішено провести судове засідання, призначене на 11.10.2021 о 15:00 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
11.10.2021 представник позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2021 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
12 липня 2020 року о 18:18 год на електронну поштову скриньку відповідача "agroalyans-2007@ukr.net" надійшло електронне повідомлення від Elena Slisarenko "elena.slisarenko@bunge.com" з прикріпленими до нього вкладеннями, а саме: електронний файл з розширенням *.pdf - "договор.pdf" та електронний файл з розширенням *.pdf - "ДУ_форвард_Альянс-Агро-2017_семечка.docx".
Прикріплені до електронного повідомлення електронні файли містили не підписані сторонами: проект договору поставки №60425451 від 10.08.2020; угоду про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними внаслідок існуючої політичної ситуації в Україні та АР Крим, а також щодо виконання сторонами інших зобов'язань від 20.08.2020; додаток №1 до договору - Угода щодо дотримання правил безпеки /для поставок товару автомобільним транспортом/; додаткова угода №1 до договору поставки №60425451 від 10.08.2020.
Копії цього електронного повідомлення також були відправлені на адреси Sergiy Karpovych "sergiy.karpovych@bunge.com" та Yaroslav Bondar "yaroslav.bondar@bunge.com".
Інших документів, зокрема щодо повноважень Олени Слісаренко на представництво інтересів позивача не було додано до цього електронного повідомлення.
Крім того, ані саме електронне повідомлення, ані додані до нього електронні файли не були засвідчені електронним цифровим підписом.
Вказане підтверджується висновком Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №22177 комп'ютерно-технічної експертизи від 24.09.2021.
Проектом договору передбачалась поставка відповідачем позивачеві соняшнику врожаю 2020 року в кількості 1500,00 т за базовою ціною 11059,33 грн/т з ПДВ. Проектом додаткової угоди №1 пропонувалося внесення змін та доповнень до проекту договору щодо ряду істотних умов, зокрема, умов щодо якості товару, його базової ціни, порядку розрахунків та ін.
Пунктом 11.2 проекту договору визначено, що цей договір може бути укладений сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти). Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної зі сторін мають бути повністю однаковими по змісту (автентичними), а також повинні мати копії печаток кожної зі сторін та підписи вповноважених осіб сторін. Договір, підписаний таким чином, буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.
Якщо протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії, направлені на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умов щодо обміну оригіналами договорів.
В електронному повідомленні від Elena Slisarenko "elena.slisarenko@bunge.com" містилося прохання підписати договір та додаткову угоду, а також скинути скани.
Відповідачем вищевказані проекти документів були роздруковані, підписані головою Фермерського господарства, скріплені печаткою та від скановані, а скановані копії підписаних відповідачем проекту договору з додатками та проекту додаткової угоди №1 надіслані 13.07.2020 о 12:53 год зі своєї електронної поштової скриньки на електронну адресу "sergiy.karpovych@bunge.com".
Ці сканкопії документів також не були підписані відповідачем ЕЦП, що підтверджується висновком Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №22177 комп'ютерно-технічної експертизи від 24.09.2021.
В подальшому паперові оригінали власноруч підписаних відповідачем проектів договору з додатками та додаткової угоди в двох примірниках були направлені позивачу поштою.
Позивач підписаний ним примірник договору відповідачу не повернув. Доказів направлення відповідачу підписаного примірника договору з додатками та додаткової угоди позивач не надав суду.
У відповіді від 21.07.2021 на письмове опитування учасників справи позивач вказав, що він направляв відповідачу оригінал Договору поставки № 60425451 від 10.08.2020 в період з вересня по жовтень 2020 через ТОВ «Нова пошта». Але надати суду докази направлення оригіналу договору, оскільки відповідальний менеджер звільнився з ДП «Сантрейд» та не залишив документів, які б могли підтвердити направлення оригіналу вказаного договору.
За умовами пункту 5.2 проекту договору продавець зобов'язаний поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки, вказаними в пункті 5.1, у строк з 20.08.2020 до 30.11.2020, обидві дати включно.
01.10.2020 позивач надіслав відповідачу листа №СК01/10/20-2, в якому просив повідомити про готовність поставити товар та надіслати графік поставки.
У відповіді №09/10 від 09.10.2020 на вищевказаний лист позивача відповідач вказав, що він не відмовляється від зобов'язань, взятих на себе за договором, однак на даний час підприємством зібрано врожай насіння соняшника з менш ніж 50% землі, що є у користуванні. Вказана обставина пояснюється тим, що посіви були зроблені наприкінці весни через затяжні дощі. Середня врожайність соняшника із зібраних полів складає 10-11 ц/га. У зв'язку з цим, до закінчення збирання врожаю надати на погодження графік поставки товару на даний час не видається за можливе.
Проте, попри зазначення у позові про наявність у позивача оригіналу цього листа, судом було встановлено, що у позивача цей лист відсутній. Як усно пояснив представник позивача у судовому засіданні, цей лист відповідач надіслав позивачу електронною поштою, але він не був підписаний ЕЦП.
У визначений у проекті договору строк (до 30.11.2020) поставка товару не була здійснена відповідачем. Оплата за договором, відповідно, також не здійснювалась позивачем.
Позивач надіслав на адресу відповідача лист від 14.12.2020 вих. №10-427, яким повідомив про свій намір закупити товар у інших постачальників у зв'язку з непоставкою товару відповідачем в строки, визначені договором. Зазначений лист було отримано відповідачем 19.12.2020, що не заперечується представником відповідача.
Протягом січня - лютого 2021 року позивач уклав договори на поставку соняшнику урожаю 2020 року: №60458401 від 19.01.2021 з ДВК Альянс ТОВ у кількості 950 т за ціною 21600 грн/т; №60458287 від 19.01.2021 з ДВК ТОВ у кількості 470 т за ціною 21800 грн/т; № 60467008 від 26.02.2021 з ТОВ "Злагода" в кількості 100 т за ціною 20000 грн/т.
Окремими додатковими угодами до преамбул кожного з названих договорів були внесені додаткові умови - застереження про причини укладення цих договорів наступного змісту: "Беручи до уваги, що контрагентом Альянс-Агро-2017 ФГ не виконано зобов'язання за договором поставки №60425451 від 10.08.2020 недопоставлено товар соняшник урожаю 2020 року (надалі - товар) у кількості 15000 метричних тон та, з огляду на необхідність здійснення поставки на зміщення недопоставленого товару, сторони уклали цей договір про наступне".
Як стверджує позивач, вищезазначені договори з іншими контрагентами ним укладались для заміщення непоставленого відповідачем товару, на підтвердження чого він надав копію електронного листа від 15.12.2020 комерційного директора олійного направлення А. Кузьменка, адресованого "Alexander Lischuk".
Як стверджує позивач, внаслідок того, що ціна на соняшник врожаю 2020 року зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у договорі, позивач зазнав реальних збитків, докуповуючи об'єм товару за договором, який не поставив відповідач, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
В свою чергу відповідач заперечує щодо наявності у останнього зобов'язань в частині поставки товару, посилаючись на те, що оскільки ДПІІ "Сантрейд" не направило на адресу ФГ "Альянс- Агро-2017" підписаний та скріплений печаткою свого підприємства договір поставки №60425451 ані в електронній, ані в друкованій формі, а також жодна зі сторін не вчиняла будь-яких дій, направлених на виконання своїх зобов'язань за договором, то відповідно до положень п. 11.2 договору, вказане свідчить про не укладення між сторонами договору №60425451.
Разом з цим, як стверджує відповідач, лист від 09.10.2020 за вих. №09/10, в якому він посилався на договір поставки не підписувався директором Назаряном Ш.Ф., а був надрукований, відсканований та сканкопія якого надіслана електронною поштою без ЕЦП на електронну адресу ДПІІ "Сантрейд" бухгалтером за власною ініціативою без будь-якого погодження з керівництвом, посилаючись на те, що у вказаний проміжок часу Назарян Ш.Ф. взагалі був відсутній на території України. Для підтвердження зазначених обставин представником відповідача 28.05.2021 був направлений адвокатський запит №11 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, відповідь на який отримано 13.06.2021.
Проте відповідач не вказав який саме бухгалтер це зробив, його прізвище, ім'я та по-батькові, та не надав доказів на підтвердження цього (висновків службового розслідування, результатів розгляду Національною поліцією заяви про вчинення кримінального злочину або інше).
Позивач не надав суду оригіналу листа відповідача від 09.10.2020 за вих. №09/10, посилаючись на його відсутність у позивача, хоча сам вказав у позові про його наявність у нього.
Згідно з відповідью Державної прикордонної служби України вих. №91-20553/015-21 від 07.06.2021 на адвокатський запит, Назарян Ш.Ф. 11.09.2020 виїхав з території України та в'їхав лише 25.11.2020.
В матеріалах справи містяться копії підписаних сторонами: договору поставки №60425451 від 10.08.2020; угоди про дотримання сторонами нормативних актів; додатку №1 до договору поставки №60425451 від 10.08.2020 "Угода щодо дотримання правил безпеки (для поставок товару автомобільним транспортом); додаткової угоди №1 до договору поставки №60425451 від 10.08.2020.
Договір поставки №60425451 від 10.08.2020 підписаний з боку позивача директором Східної філії ДП «Сантрейд» Бондарем Ярославом Сергійовичем, який діє на підставі довіреності 31-2020/AGRI від 12.06.2020, та фахівцем відділу бізнес-адміністрування Слісаренко Оленою Володимирівною, яка діє на підставі довіреності 34-2020/AGRI від 12.06.2020, а з боку відповідача - головою Назаряном Ш.Ф., що діє на підставі Статуту.
Проте позивач не надав суду повноважень цих осіб на укладання договорів від імені позивача.
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 договору поставки №60425451 від 10.08.2020 продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - соняшник урожаю 2020 року в кількості 1500 метричних тонн з опціоном +5,0/-5,0% за вибором продавця.
Згідно з п. 5.2 вказаного договору продавець зобов'язується поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки, вказаними у п. 5.1, у строк з 20.08.2020 до 30.11.2020, обидві дати включно.
Пунктом п. 5.5 договору передбачено, що графік поставки товару узгоджується додатково. Незважаючи на наявність чи відсутність погодженого графіку поставки продавець зобов'язаний завчасно проінформувати покупця у письмовій формі про свою готовність поставити товар.
Відповідно до п. 7.3.1 вищезазначеного договору за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний у п. 5.2 цього договору. Продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
У пункті 7.3.2 договору вказано, що у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов'язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по цьому пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
Згідно з п. 11.1 договору, цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань.
Пунктом 11.2 договору визначено, що цей договір може бути укладений сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти). Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної із сторін мають бути повністю однаковими по змісту (автентичними), а також повинні мати копії печаток кожної зі сторін та підписи вповноважених осіб сторін. Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.
Якщо протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії направлені на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умов щодо обміну оригіналами договорів.
Також, відповідно до п. 11.4 вказаного договору договір може бути розірваний за ініціативою покупця в односторонньому порядку без згоди продавця, у випадку прострочення поставки товару або поставки товару неналежної якості. Продавець бере на себе зобов'язання не передавати ніяких із своїх прав та обов'язків за цим контрактом будь-якій третій стороні, без окремої письмової згоди на це покупця.
Згідно з п. 11.5 договору цей договір, а також будь-які доповнення, додаткові угоди та інші зміни до цього договору вважатимуться чинними та зобов'язуючими для сторін лише в разі, якщо такі домовленості:
а) оформлені у письмовій формі;
б) підписані уповноваженими представниками усіх сторін;
в) скріплені печатками усіх сторін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом даного позову є стягнення позивачем з відповідача збитків та штрафних санкцій за невиконання ним умов договору поставки №60425451 від 10.08.2020.
Так, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Також частина 4 цієї статті визначає, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частинами 1 та 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічні положення містить і стаття 22 ЦК України.
На підставі викладеного, з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 09.10.2018 у справі №908/4007/15, від 17.09.2019 у справі №903/888/18, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13), суд зазначає, що стягнення збитків допускається за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків та штрафних санкцій, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у цій справі виник через, зокрема, різне тлумачення сторонами моменту укладення договору.
Так, позивач вважає, що підписаний сторонами договір є укладеним 10.08.2020, тобто з дати, вказаної у договорі. Проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в строк передбачений договором не виконав, чим завдав позивачу реальні збитки.
В свою чергу відповідач вважає, що договір є неукладеним, оскільки позивач, в порушення п. 11.2 договору, не направив на адресу відповідача підписаний та скріплений печаткою свого підприємства договір №60425451 ані в електронній, ані в друкованій формі. Крім того будь-яких дій, направлених на виконання своїх зобов'язань за договором, жодна зі сторін не вчиняла.
Від визначення моменту укладення/не укладання спірного договору безпосередньо залежить момент виникнення/не виникнення у відповідача зобов'язання за договором з поставки товару.
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 638 ЦК України.
Істотною умовою договору поставки №60425451 від 10.08.2020 є умова щодо особливостей порядку укладання цього договору, наведена у п. 11.2.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Разом з цим, статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Тобто, в межах наданих Законом учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати момент укладання договору.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 11.2 на власний розсуд врегулювали питання моменту укладення та дійсності договору, пов'язавши цей момент безпосередньо з моментом обміну між сторонами копіями договору з копіями печаток кожної зі сторін та підписів вповноважених осіб сторін шляхом факсимільного та/або електронного зв'язку. При цьому, договір підписаний таким чином вважається укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.
Так, позиція позивача будується на аргументі, що договір укладений і підписаний сторонами 10.08.2020, посилаючись при цьому на дату, вказану в самому тексті договору, і саме з цієї дати на переконання позивача виникло відповідне зобов'язання відповідача здійснити поставку товару у строк з 20.08.2020 по 30.11.2020.
Однак, під час судового розгляду судом було встановлено, що вказана в тексті договору дата, на яку позивач посилається в якості дати укладення договору, не співпадає з моментом фактичного підписання договору сторонами, оскільки позивачем проект договору було надіслано відповідачу на електронну скриньку лише 12.08.2020.
При цьому дата, на яку посилається позивач, може вважатися датою укладення договору лише за умови виконання сторонами п. 11.2 договору.
Так, на підставі висновку Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №22177 комп'ютерно-технічної експертизи від 24.09.2021 судом встановлено, що з боку відповідача проект договору був підписаний на наступний день (13.08.2020) та переданий позивачу шляхом направлення на електронну адресу позивача сканкопії договору та додаткових угод до нього без ЕЦП. В подальшому, відповідач поштою направив на адресу позивача підписані зі свого боку та скріплені печаткою господарства два примірника договору з додатками та додаткової угоди.
Вище встановлені обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Так, матеріали позовної заяви містять копію договору, кожен аркуш якого підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Проте, наявність підписаного сторонами договору в цьому випадку ще не свідчить про належне виконання сторонами умов такого договору, зокрема розділу 11, яким врегульовано момент укладання договору та набрання ним чинності.
Як зазначалося вище, сторони на власний розсуд визначили момент укладання договору, обов'язковими умовами якого є:
1) обмін факсимільними та/або електронними копіями договору (сканкопіями) засобами електронного зв'язку з підписами та печатками сторін;
2) обмін оригіналами договору у строк протягом наступних 15 робочих днів з моменту підписання та обміну факсимільними та/або електронними копіями (сканкопіями) такого договору.
Позивачем відповідно до положень статті 642 ЦК України ("Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною") прийнято пропозицію відповідача про укладення договору на умовах, сформульованих з урахуванням додаткової угоди. Прийняття пропозиції зроблено шляхом підписання повноважними представниками позивача одержаних від відповідача паперових оригіналів договору та додаткової угоди.
У встановлений строк (15 робочих днів) позивач не направив відповідачеві повідомлення про прийняття ним пропозиції відповідача укласти договір на умовах додаткової угоди.
Це повідомлення є необхідним завершальним елементом юридичного складу укладення договору. Відсутність цього елементу означає, що договір не відбувся. Необхідність цього етапу випливає з наступного.
По-перше, це прямо передбачено законом, а саме, частиною першою статті 640 ЦК України ("Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції").
По-друге, це передбачено пунктом 11.2 проекту договору, умови якого сторони погодились застосовувати до своїх переддоговірних відносин ("Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів").
Однак позивач не надав доказів направлення ним на електронну адресу відповідача факсимільної та/або електронної копії (сканкопії) спірного договору з печаткою підприємства позивача та підписом вповноваженої особи позивача шляхом факсимільного та/або електронного зв'язку, а також доказів направлення позивачем на поштову адресу відповідача протягом наступних 15 робочих днів примірника оригіналу договору підписаного та засвідченого печаткою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд".
Посилання позивача не те, що електронне повідомлення від 12.07.2020 від Elena Slisarenko "elena.slisarenko@bunge.com" з прикріпленими до нього вкладеннями, а саме: електронним файлом з розширенням *.pdf - "договор.pdf" та електронним файлом з розширенням *.pdf - "ДУ_форвард_Альянс-Агро-2017_семечка.docx" є офертою, тобто пропозицією укласти договір на умовах, викладених у непідписаному уповноваженою на то його особою проекті договору з додатками та додатковою угодою ані власноруч, ані ЕЦП, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства пропозиція має бути зроблена уповноваженою на то особою у належним чином оформленому документі з усіма істотними умовами для відповідного типу договору.
Позивач не надав суду повноважень Олени Слісаренко на вчинення від імені позивача дій щодо укладання договорів, а також доказів направлення відповідачу належним чином оформленої та підписаної з його боку пропозиції, тобто підписаних з його боку примірників договору з додатками.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що дія пункту 11.2 проекту договору стосується лише електронних документів, підписаних ЕЦП, і не розповсюджується на електронне листування, котре фактично між сторонами мало місце. Суд зауважує, що навпаки, зазначені умови договору розраховані саме на ці випадки, котрі мали місце в дійсності. А саме, на обмін електронними повідомленнями, не підписаними ЕЦП. Адже тільки відсутність у цих повідомлень статусу "електронного документу", в розумінні статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", змушує сторони вчиняти наступні, визначені цим пунктом кроки - обмінюватись паперовими оригіналами документів, підписаними власноруч. У разі, коли відбувається обмін повідомленнями, які підписані ЕЦП і тому мають статус "електронний документ", подальший обмін паперовими примірниками (власне, як і увесь пункт 11.2 договору) не має ніякого сенсу.
Таким чином позивачем не виконано істотні умови договору, викладені у п. 11.2.
Що стосується листа №09/10 від 09.10.2020, яким відповідач повідомив позивача про те, що відповідач до закінчення збирання врожаю надати на погодження графік поставки не має за можливе, суд зазначає наступне.
Те, що у проміжок часу з 11.09.2020 по 25.11.2020 директор Назарян Ш.Ф. був відсутній на території України дійсно підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України.
Проте, ця обставина не спростовує факту наявності на зазначеному листі підпису директора ФГ " Альянс-Агро-2017" та печатки господарства.
Разом з цим, суд зазначає, що вказаний лист не є первинним документом, а також не є доказом належного укладення спірного договору з буку позивача у відповідності до п. 11.2 договору, а отже за умови неукладеності такого договору не породжує будь-яких правових наслідків.
Посилання позивача на те, що лист відповідача №09/10 від 09.10.2020 є конклюдентною дією на підтвердження укладання ним договору, суд вважає безпідставним, оскільки цей лист не є дією, направленою на виконання стороною своїх зобов'язань за договором (завантаження, поставка, оплата товару і т.п.), а відтак не може вважатися конклюдентною дією на підтвердження укладання відповідачем договору поставки №60425451 від 10.08.2020.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, саме Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов'язань за договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Проте, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків та штрафних санкцій у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов договору, позивач не надає доказів належного виконання зі свого боку умов спірного договору, а саме доказів вчинення належних дій для укладання такого договору.
Відсутність доказів належного укладання договору у спосіб, запропонований самим позивачем у п. 11.2 проекту договору, свідчить про неукладеність цього договору.
Частинами 1 - 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Наразі, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, надання чи не надання тих чи інших доказів по справі в обґрунтування своїх позовних вимог є виключно правом позивача.
Доказів того, що протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-якою зі сторін було проведено будь-які дії направлені на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.) матеріали справи не містять.
Відсутність факту укладення договору, у відповідності до статті 11 ЦК України, статей 147, 193 ГК України означає відсутність господарського зобов'язання, яке могло б бути порушене відповідачем. Це, в свою чергу, означає відсутність неправомірної поведінки відповідача, а отже і відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 546, 547, 549 ЦК України).
З урахуванням наведених норм встановлена вище судом відсутність факту укладення договору означає відсутність правових підстав для стягнення неустойок, що були нараховані на його підставі.
Позивач стверджує про існування причинного зв'язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у інших постачальників та не поставкою товару відповідачем.
Навіть якщо припустити, що договір був укладений і у відповідача виникло зобов'язання з поставки товару, суд вважає ці твердження безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1, 3 та 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) (надалі - Роз'яснення) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).
Згідно з п. 2 Роз'яснень як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є:
а) неправомірність поведінки особи - неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка завдала шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди, яка в даному випадку полягає у збитках, правова природа та визначення яких регламентуються п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України;
в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками);
г) вину заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Саме на позивача покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 16.04.2019 у справі №911/917/16, від 25.06.2019 у справі №910/422/18.
Проте позивач не надав суду доказів, які б підтверджували: технічні можливості виробництва соняшникової олії позивачем, обсяги виробництва позивачем соняшникової олії, завантаженість виробничих потужностей позивача у спірний період часу, існуючий запас сировини на визначену договором дату виконання зобов'язання відповідачем, обсягів збуту продукції та її вартість, розмір отриманого прибутку від продажу олії.
Також позивач не надав розрахунок можливого ризику простою виробництва у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, доказів повернення відповідачу підписаного позивачем примірника договору, обґрунтування підстав закупівлі соняшнику у іншого постачальника, в той час коли зобов'язання за договором ще не припинилося, пояснень в чому полягала нагальна необхідність закупівлі зерна соняшника у іншого постачальника.
Посилання позивача на лист ТОВ «Украгроконсалт-Девелопмент» №07/6/21 від 02.02.2021 про ринкові цині на ринку соняшнику українського походження на базисі поставки DAP суд вважає безпідставним, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності у вказаного товариства повноважень на видачу відповідних довідок.
Позивачем не надано суду висновок Торгово-промислової палати щодо коливання цін на соняшник у період з грудня 2020 року до лютого 2021 року.
Також суд зауважує, що обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Крім того, позивачем має бути доведено саме реальність понесених збитків та неможливість їх уникнення.
Як вже було зазначено вище, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків та обґрунтування їх розміру.
Позивач не надав доказів відсутності на ринку іншого постачальника соняшнику за такою ж ціною, яка була передбачена договором поставки №60425451 від 10.08.2020; доказів понесення збитків - платіжних доручень про сплату зерна соняшника, придбаного у альтернативних постачальників, та сплату за перевезення цього зерна; доказів вжиття позивачем заходів до зменшення суми збитків або уникнення їх.
Відтак позивачем не доведено розмір понесених збитків.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено невідворотності понесення збитків у сумі 13340149,38 грн, оскільки останнім було здійснено закупівлю соняшника за максимальною ціною у визначений період часу, а також не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, суд дійшов висновку про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення в частині розміру понесених збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення збитків не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Посилання представника позивача на втрату інтересу через невиконання відповідачем зобов'язань за договором в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення збитків, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не надав доказів відмови від прийняття виконання, як то передбачено ч. 3 ст. 612 України.
Позивач також не надав суду доказів відмови від договору в порядку ст. 615 ЦК України та п. 7.3.2, 11.4 договору.
Позивач не скористався передбаченим пунктами 7.3.2 та 11.4 договору своїм правом одностороннього його розірвання або відмови у випадку прострочення поставки товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як зазначає відповідач, він не мав можливості приступити до виконання договору, оскільки позивач не повернув йому підписаний ним примірник договору.
Позивач не надав докази, що спростовують цей факт.
Таким чином, має місце прострочення кредитора і відповідно з цим прострочення боржника не настає.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 3388618,57 грн не підлягають задоволенню.
Позивач не надав господарському суду доказів відмови від договору або його розірвання, доказів понесення збитків, наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та збитками, вжиття заходів до зменшення суми збитків, обґрунтованого розрахунку суми збитків, настання умов для стягнення неустойки.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" no. 65518/01 від 06.09.2005).
За таких обставин, оскільки доказів належного укладення договору матеріали справи не містять, а доказів протилежного позивачем не надано, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді збитків та штрафних санкцій за невиконання умов такого договору.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яременко проти України", no. 32092/02 від 12.06.2008).
У справі "Трофимчук проти України" (no. 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та те, що судом відмовлено у задоволенні позову повністю, витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 147, 174, 180, 181, 193, 224, 225, 230 ГК України, ст. 11, 22, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610 - 615, 623, 626, 627, 638 - 642, 712 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 237, 238 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "21" жовтня 2021 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.