вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2021м. ДніпроСправа № 904/1345/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
про визнання недійсним правочину у вигляді заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-12191219
Суддя Крижний О.М.
Секретар судового засідання Колісник О.М.
Представники:
Від позивача: Мицько Р.М., довіреність №14-17 від 15.01.2021, адвокат
Від відповідача: Астраханцева Л.Т., довіреність 007-1Др-33-0121 від 25.01.2021, адвокат;
Від третьої особи: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду про задоволення у повному обсязі позовних вимог НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" шляхом визнання недійсним правочину, оформленого заявою АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 на суму 8 786 661,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4724/19 задоволені позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 8 786 661,13 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №13-137-В (за період з 28.02.2018 по 31.12.2018). Разом з тим, на адресу НАК "Нафтогаз України" надійшла заява АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 з підстав, передбачених ст. 601 ЦК України.
Позивач вважає вимогу відповідача від 22.11.2019 №490007.1-Сл-19283-1119 про сплату 8 786 661,13 грн. безпідставною та такою, що не створює для НАК "Нафтогаз України" будь-яких прав та обов'язків, оскільки заперечує наявність боргу перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", право вимоги якого на підставі договору про відступлення права вимоги №06/11-19 від 06.11.2019 передано відповідачу, тому позивач не визнає і заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак просить визнати її недійсною.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти позову заперечує, вважає заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог правомірною та такою, що відповідає чинному законодавству. Також відповідач наголошує на тому, що заперечення однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідач наголошує на тому допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
Відповідач зазначає, що шляхом зарахування можуть припинятися зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. При цьому, скаржник зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.02.2016 у справі №6-2784цс15, від 11.11.2008 у справі №37/144-41/261, від 09.12.2008 у справі №37/638; з правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові від 14.12.2017 по справі №911/128/17, що також підтримується Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 16.03.2018 р. по справі №904/10149/16.
Відповідач вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її, на думку відповідача, слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п.1 ч.1 ст.211 Цивільного кодексу України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Таким чином, надіслання відповідачем вказаної заяви є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов'язань сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі №914/2492/14).
При цьому, відповідач зауважує, що інститут зарахування покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.04.2009 у справі №32/426-6/248).
Відповідач зазначає, що як вбачається зі змісту заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання сторін, щодо яких боржником направлено до АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідну заяву, є грошовими та однорідними, строк виконання цих зобов'язань настав.
AT "Дніпропетровськгаз" належним чином повідомило AT "НАК "Нафтогаз України" у справі про вчинення одностороннього заліку, внаслідок якого його грошові зобов'язання перед AT "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 8786661,13 грн. є припиненими.
Відповідач стверджує, що наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони (постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17).
Також відповідач звертає увагу, що вимоги AT "Дніпропетровськгаз" є безспірними, оскільки виникли на підставі договору від 06.11.2019 №06-11/19 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та AT "Дніпропетровськгаз", який є діючим та не оскаржений.
Відповідач просить суд надати правову оцінку усім обставинам в сукупності, а саме джерелу виникнення переплати, документам, якими оформлені правовідносини з приводу її передачі та застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2019 по справі № 918/541/18.
Відповідач, в аспекті доведення безспірності вимог, просить врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:
- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць);
- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 куб.м (людино-місяць);
- плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м (людино-місяць).
Саме ці норми враховані в актах приймання-передачі природного газу, підписаних з боку ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та AT "НАК "Нафтогаз України".
Скаржник зазначає, що в подальшому, Кабінетом Міністрів України було затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов КМУ від 29 квітня 2015 року №237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (надалі - Постанова КМУ №237) та від 23 березня 2016 року №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (надалі - постанова КМУ №203), що діяли у період 2014-2018 p.p. та втратили чинність.
Так, зокрема постановою №237 внесено до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06. 1996 р. № 619, такі зміни: у графі "Норма споживання" цифри "6", "9" і "18" замінити відповідно цифрами "3", "4,5" і "9"; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру "9" замінити цифрами "4,5".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року, дану постанову КМУ визнано незаконною та нечинною.
В свою чергу, постановою КМУ №203 затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме:
- Плита газова за наявності централізованого куб. метрів 3,3 гарячого водопостачання людино-місць
- Плита газова у разі відсутності централізованого 5,4 гарячого водопостачання та газового водонагрівача
- Плита газова та водонагрівач 10,5
Скаржник зазначає, що саме по таким заниженим нормам виставлялися рахунки до сплати населенню.
Відповідач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 року, постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203 визнано протиправною та нечинною.
Водночас, урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №143 від 27 лютого 2019 р. (якою визнано такими, що втратили чинність пункти 1-3 Постанови № 63 від 30 січня 2019 р.), проте, яка, повністю відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ №63 від 30.01.2019, а саме:
- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2015 p., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2016 p., № 24, ст. 958);
- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 (ЗП України, 1996 p., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 p., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що протягом 2015-2019 pp. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у НАК "Нафтогаз України", із прийняттям зазначених постанов КМУ виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 року та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з постановою КМУ №63 від 08.02.2019 року та №143 від 27.02.2019 року.
Таким чином, у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" виникла переплата перед НАК "Нафтогаз України" по договорах поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.
Це стало підставою для направлення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на адресу AT "НАК "Нафтогаз України" листів від 28.02.2019 №49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419, в яких ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просило позивача здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку AT "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року у розрізі договорів.
Цього позивачем здійснено не було, а право вимоги від AT "НАК "Нафтогаз України" частини переплати на загальну суму 8786661,13 грн. й було відступлене від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь AT "Дніпропетровськгаз" згідно з укладеним договором відступлення права вимоги від 06.11.2019 року №06-11/19.
Відповідач зазначає, що підтвердження факту розміру переплати міститься у звіті незалежного аудитора від 10.06.2019 року у відповідності до висновків якого: "з огляду на проведені коригування, зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанову КМУ №143 від 27.02.2019 року (повністю або в якійсь частині), є підстави вважати, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" мало право вимагати від НАК "Нафтогаз України" перерахунок заборгованості (а саме повернення вказаної суми переплати), а НАК "Нафтогаз України" має зустрічне зобов'язання зазначену суму коштів врахувати у зменшення суми заборгованості (збільшення передоплати)".
Відповідач вважає, що даний звіт аудитора підтверджує доводи AT "Дніпропетровськгаз" щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем.
Також відповідач стверджує, що обставини справи №910/16135/18 не є ідентичними обставинам справи №904/1345/20, оскільки у справі №910/16135/18 у вимогах сторін була відсутня ознака однорідності.
Відповідач просить врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2019 по справі №918/541/18, а саме:
"34. Судами попередніх інстанцій, на підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт припинення зобов'язання за договором складського зберігання зерна від 20.07.2017 № 20/07-17/СЛ зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-BJT.
36. Разом з тим, суди встановили, що позивачем до матеріалів справи не подано доказів на підтвердження неправомірності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2018 № 4-BJ1 та не доведено його нікчемність або недійсність у судовому порядку".
Відповідно до правових позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2019 справі №920/240/18 зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер".
Відповідач зазначає, що позивач жодним чином не спростовував розміру переплати, яка виникла у позивача перед третьою особою, а вимоги AT "Дніпропетровськгаз"виникли на підставі договору відступлення права вимоги, який є діючим та не оскаржений, тобто є безспірними.
Від третьої особи надійшли пояснення на позов, в яких проти задоволення позову заперечує, зазначає про наявність переплати на користь позивача у розмірі 1 756 256 489,16 грн. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступило право вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" на суму 8 786 611,13 за договором про відступлення права вимоги від 06.11.2019 №06-11/19. Таким чином, третя особа вважає правомірною заяву відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-12191219.
У відповіді на відзив та на пояснення третьої особи позивача не погоджується із запереченнями відповідача та третьої особи. Позивач заперечує наявність боргу перед третьою особою, а відповідно вважає заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог безпідставною. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується із викладеними у відповідачі на відзив запереченнями зазначає, що дії відповідача повністю узгоджуються з нормами Цивільного кодексу України, а саме ст. 601, а заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог оформлена відповідно до вимог ЦК України та ГК України. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.02.2020 у справі №910/7570/19 та від 13.11.2018 у справі №914/163/14 щодо безспірності правочину, оскільки у ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України не передбачає вимоги Відповідач зазначає, що позивач жодним чином не спростував розміру передплати, яка виникла у відповідача перед третьою особою, а вимоги відповідача виникли на підставі договору про відступлення права вимоги, який є діючим та не оскаржений, тобто є безспірним. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк на подання відповіді на відзив, тому просить залишити його без розгляду.
Третя особа подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких вважає, що висування позивачем заперечень проти вимоги нового кредитора (відповідача) не виключає необхідності визнання недійсною самої вимоги у разі незгоди з нею позивача. Також третя особа зазначає, що позивачем пропущений строк на подання відповіді на відзив, тому просить залишити його без розгляду.
Також третя особа подала до суду пояснення, у яких зазначає, що за період з липня 2015 року по січень 2019 року відбулося коригування по 6 договорам купівлі-продажу природного газу, які діяли в той період., а саме: №15-709-Н від 30.06.2015 (період постачання липень-грудень 2015 року), №16-106-Н від 30.12.2015 (період постачання січень - вересень 2016 року), №16-405-Н від 28.10.2016 (період постачання жовтень 2016 - березень 2017 року), №17-204-Н від 12.04.2017 (період постачання квітень - вересень 2017 року), №17-404-Н від 29.09.2017 (період постачання жовтень 2017 - жовтень 2018 року), №18-504-Н від 05.11.2018 (період постачання листопад 2018 - січень 2019 року). Всього за вказаний період ТОВ "Дніпропетровськгаз" було придбано у АТ "НАК Нафтогаз України" природного газу на суму 18 491 405 367,83 грн.
На виконання постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 "Питання споживання природного газу" ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" були складені первинні документи коригуючи акти до договорів зазначених вище та акти-розрахунки до коригуючих актів, які підписано з боку ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та направлено для підписання на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" і останній повернув їх на адресу без підписання. Детальний опис розрахунку переплати щомісячно відображено в Звіті незалежного аудитора від 10.06.2019 Аудиторської фірми "Аудит-96".
Відповідачем подано додаткові пояснення, у яких вказує, що наявними у справі доказами, наданими зокрема, відповідачем та третьою особою, документально підтверджується факт розподілу з боку відповідача в адресу третьої особи природного газу за нормою споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619, виставляння третьою особою споживачам до сплати суми вартості природного газу за нормами, відмінними від норм споживання, встановлених даною постановою та обґрунтованим розрахунком переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у зв'язку зі сплатою останньому суми вартості придбаного природного газу з розрахунку норм споживання, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить визнати поважними причини незаявлення клопотання про зупинення провадження у справі в підготовчому провадженні та зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/9617/20.
Клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (третя особа у справі №904/1345/20) звернулося з позовною заявою до АТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогами:
- зобов'язати АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 "Питання споживання природного газу";
- визнати протиправними дії АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" коригуючих актів листом від 25.04.2019 №26-3525/1.17-19;
- зобов'язати АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 1 756 256 489,16 грн. за договорами купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н та оформити первинні документи на підтвердження її визнання.
- стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти.
Господарським судом міста Києва 08.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9617/20 за вказаним позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України". Розгляд справи призначено на 10.08.2020 о 10:40.
Пов'язаність вищевказаних справ, а також об'єктивна неможливість розгляду справи №904/1345/20 до вирішення іншої справи №910/9617/20 відповідач обґрунтовує тим, що у справі №904/1345/19 розглядаються позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про визнання недійсним правочину, оформленого заявою АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019№490007.2-Сл-20086-1219 на суму 8786661,13 грн. Заборгованість у АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Дніпропетровськгаз" в розмірі 8786661,13 грн. виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 06.11.2019 року №06-11/19.
В свою чергу, в листах від 28.02.2019 №49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просило АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року у розрізі вищевказаних договорів.
Правовими підставами таких коригувань були вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу".
Позивач проти зупинення провадження у справі заперечує, зазначає, що предметом доказування у справах 904/1345/20 та 910/9617/20 є абсолютно різні факти, що становлять підставу позову. Важливою умовою для зарахування зустрічних вимог є безспірність цих вимог. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку. Предметом позову у справі №910/9617/20 є вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до НАК "Нафтогаз України" на підставі ст. 1212 ЦК України повернути кошти отримані за договорами від 30.06.2015 №15/709, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17/404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н на суму 1756256489,16 грн. Дана сума вимог відображена в позовній заяві, як сума, що випливає з вимоги коригування заборгованості за спірними договорами відповідно до листа від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419 та ряду листів аналогічного змісту. Наведені договори, акти приймання-передачі за ними, докази оплати, вимоги про коригування обсягів заборгованості за договорами, відповіді на такі вимоги та документи про операції по договорах є в матеріалах даної справи, тому, обставини, пов'язані з укладенням та виконання таких договорів можуть бути встановлені судом самостійно.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 зупинено провадження у справі № 904/1345/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/9617/20.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 у справі №904/1345/20 скасовано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 поновлено провадження у справі №904/1345/20.
25.05.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про забезпечення доказів, у якій просить забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219, факту її оскарження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" №б/н від 25.05.2021, підписану директором з капітального будівництва Бойко М.О. про забезпечення доказів у справі №904/1345/20 повернуто без розгляду.
Від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 27.05.2021 про повернення заяви про забезпечення доказів.
Супровідним листом 31.05.2021 було направлено до Центрального апеляційного господарського суду вказану апеляційну скаргу та матеріали оскарження.
28.05.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про забезпечення доказів, у якій просить забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219, факту її оскарження.
01.06.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про відкликання заяви про забезпечення доказів, поданої до суду 28.05.2021.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" №б/н від 28.05.2021 про забезпечення доказів у справі №904/1345/20 повернуто без розгляду.
01.06.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшов зустрічний позов, в якому просить визнати припиненим зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 8786661,13 грн. на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007-Сл-20086-1219.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 зустрічний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" №б/н від 01.06.2021 про визнання припиненим зобов'язання на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007-Сл-20086-1219 повернуто без розгляду.
02.06.2021 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 зупинено провадження у справі № 904/1345/20 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 про повернення зустрічного позову.
Матеріали справи разом з апеляційною скаргою направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
08.06.2021 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про відвід.
Заява обґрунтована тим, що відмова суду закрити підготовче провадження 27.05.2021 та оголошення перерви до 03.06.2021; повернення без розгляду зустрічного позову від 01.06.2021 ухвалою суду від 02.06.2021 до розгляду спору 03.06.2021, що в сукупності мало наслідком, на думку заявника, порушення строку розгляду спору у підготовчому провадженні, а разом з цим безпідставне зупинення провадження у даній справі ухвалою від 26.08.2020 викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, та змушує позивача висловити недовіру розгляду спору під головуванням судді Крижного О.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2021 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про відвід судді (вх.№5396/21 від 08.06.2021).
Після повернення матеріалів справи до господарського суду, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 заяву про відвід судді залишено без розгляду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 у справі №904/1345/20 залишено без змін.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 у справі №904/1345/20 залишено без змін.
14.07.2021 матеріали справи повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.
Разом з тим, 13.07.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи №904/1345/20 для подальшого направлення до Верховного Суду.
Супровідний листом від 14.07.2021 матеріалами справи №904/1345/20 було направлено на запит Центрального апеляційного господарського суду для подальшого направлення до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі №904/1345/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі №904/1345/20.
Матеріали справи №904/1345/20 повернулися до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 поновлено провадження у справі №904/1345/20, призначено підготовче судове засідання на 22.09.2021.
Позивачем подані заяви з процесуальних питань, в яких вважає, що подаючи заяву про забезпечення доказів, яка підписана не уповноваженою особою, та зустрічний позов із порушенням строку для його подання, відповідач створює підстави для затягування розгляду справи. Позивач просить вжити заходів, передбачених законодавством. Також позивач подав пояснення, в яких виклав свою позицію про незгоду з ухвалою суду про залишення заяви про відвід судді без розгляду, оскільки вважає, що ним не пропущений строк для подання заяви про відвід судді.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Доводи позивача щодо застосування до відповідача заходів процесуального примусу, викладені у клопотаннях з процесуальних питань, враховуючи право учасника справи на подання відповідних заяв, зустрічного позову тощо та апеляційного та касаційного оскарження процесуальних документів, наразі не є підставами для визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2021 у справі №904/5326/19).
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №640/3438/21. Клопотання обґрунтоване тим, що під час розгляду справи №640/3438/21 адміністративним судом будуть встановлені істотні для розгляду справи №904/1345/20 обставини, які не можуть бути встановлені у даній справі, оскільки питання наявності обов'язку позивача виконати умови постанови КМУ №143, проведення коригуваня АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за період дії нечинних постанов КМУ №203 та №237 розглядається судом в іншій справі та не входить до предмета доказування у даній справі, проте має вирішальне значення для правильного вирішення даної справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
Справа розглянута у встановлені розумні строки з урахуванням пункту четвертого розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України щодо продовження процесуальних строків на час дії карантину.
У судовому засіданні 13.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин наявності заборгованості позивача перед відповідачем та правомірності проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Так, судом встановлено, що 04.01.2013 між АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Дніпропетровськгаз" укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-137-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №904/4470/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості за договором №13-137-ВТВ від 04.01.2013 року купівлі-продажу природного газу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №904/4470/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" задоволено частково та постановлено:
- стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь НАК "Нафтогаз України" 348222726,62 грн. заборгованості за природний газ, 3583797,82 грн. - 3% річних, 9972484,42 грн. - інфляційних втрат, 181027,48 грн. - витрат по сплаті судового збору;
- стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь НАК "Нафтогаз України" 199130,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 господарським судом Дніпропетровської області 07.10.2016 видано відповідні накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі №904/4470/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/4470/16 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі.
У зв'язку з наявністю відповідного судового рішення АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3% у сумі 8 786 661,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ (справа №904/4724/19).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4724/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8786661,13грн. - три проценти річних за період прострочення з 28.02.2018 по 31.12.2018; 131799,92грн. - судового збору.
На адресу НАК "Нафтогаз України" від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшла заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 з підстав, передбачених ст. 601 Цивільного кодексу України (а.с.23, т.1).
У заяві зазначено, що АТ "Дніпропетровськгаз" має перед АТ "НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання у сумі 8786661,13 грн. Одночасно, АТ "НАК Нафтогаз України" має перед АТ "Дніпропетровськгаз" непогашене грошове зобов'язання у сумі 8786661,13 грн., яке виникло у зв'язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" від 22.11.2019.
Так, згідно вимоги від 22.11.2019 №490007.1-Сл-19283-1119 про виконання грошового зобов'язання АТ "Дніпропетровськгаз" вимагало від АТ "НАК "Нафтогаз України" у семиденний термін з дня пред'явлення даної вимоги перерахувати грошові кошти у розмірі 8786661,13 грн. (а.с.24-25, т.1).
У вимозі зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) та АТ "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) укладено договір від 06.11.2019 №06-11/19 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 8 786 661,13 грн., яке виникло у зв'язку з невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143 в рамках договорів, укладених між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договір № 16-106-Н від 30.12.2015; договір № 16-405-Н від 28.10.2016; договір № 17-204-Н від 12.04.2017; договір № 17-404-Н від 29.09.2017; договір № 18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню в тому числі АТ "Дніпропетровськгаз".
08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами". Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що не допускається:
- нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";
- нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Так, постановою КМУ від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:
- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9.8 куб.м (людино-місяць)
- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача- 18.3 куб.м (людино-місяць)
- плита газова та газовий водонагрівач - 23.6 куб.м (людино-місяць)
Протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" закуповувало у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ для потреб населення, в тому числі для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (нові норми споживання набрали чинність 08 лютого 2019 року) ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" було придбано газу на загальну суму 18 491 405 367,83 грн. (договори купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н).
Вартість газу, придбаного у АТ "НАК "Нафтогаз України" для потреб населення без лічильників газу, склала 2 695 872 831,12 грн., залишок суми, який підлягав коригуванню, складав 1 756 256 489,16 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" листом від 28.02.2019 року №49703-Сл-3292-0219 були направлені коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.03.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).
Однак, 02.04.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" коригуючі акти приймання-передачі та акти-розрахунки до них були повернені без розгляду.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 (яка відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ від 30.01.2019 №63) передбачено наступне:
- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";
- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
З огляду на те, що наведені норми є обов'язковими до виконання суб'єктами, на яких поширюють свою дію, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повторно листом від 11.04.2019 року №49703-Сл-5589-0419 направило на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.05.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).
З урахуванням того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" так і не виконало положення постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 №63 та від 27.02.2019 №143, у АТ "НАК "Нафтогаз України" виникло зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" повернути суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року на підставі договорів купівлі-продажу газу від 30.06.2015 №15-709-Н, від 30.12.2015 №16-106-Н, від 28.10.2016 №16-405-Н, від 12.04.2017 №17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, у сумі 1 756 256 489,16 грн.
Таким чином, до АТ "Дніпропетровськгаз" на підставі договору від 06.11.2019 №06-11/19 про відступлення права вимоги перейшло від ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов'язання у сумі 8786661,13 грн.
В свою чергу, НАК "Нафтогаз України" у повідомленні №39-6696/1.24-19 від 11.12.2019 зазначило про те, що не визнає непогашеного грошового зобов'язання перед АТ "Дніпропетровськгаз" (а.с.28-29,т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" 28.02.2019 звернулось до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогою щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року, в якій просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору). До листа відповідач додав коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.
11.04.2019 третя особа звернулася до позивача з листом №49703-Сл-5589-0419 щодо необхідності виконання поставно Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 та №143 від 27.02.2019, в якій повторно просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договорів). Третя особа повторно направила позивачу коригуючи акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них.
Зокрема, за змістом Коригуючого акту від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №15-709-Н від 30.06.2015 за період липень-грудень 2015 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 80, т.2) зменшено вартість природного газу на 263 294 010,41 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №16-106-Н від 30.12.2015 за період січень-вересень 2016 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 82, т.2) зменшено вартість природного газу на 688 149 467,70 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №16-405-Н від 28.10.2016.2018 за період січень 2016 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 84, т.2) зменшено вартість природного газу на 42413518,78 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №16-405-Н від 28.10.2016 за період жовтень-грудень 2016 року та лютий-березень 2017 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 85, т.2) зменшено вартість природного газу на 216 333 986,16 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №17-204-Н від 12.04.2017 за період квітень-вересень 2017 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 87, т.2) зменшено вартість природного газу на 196011543,36 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №17-404-Н від 29.09.2017 за період жовтень 2017 року - жовтень 2018 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 89, т.2) зменшено вартість природного газу на 283 486 871,82 грн.;
- за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору №18-504-Н від 05.11.2018 за період листопад 2018-січень 2019 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 №63 (а.с. 91, т.2) зменшено вартість природного газу на 66 567 090,93 грн.
Зазначені коригуючи акти підписані з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та не підписані Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
У відповідь на вимогу третьої особи, позивач направив лист щодо коригування заборгованості (а.с. 30, т.1), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року. У зв'язку з цим, позивач повернув надані третьою особою коригуючи документи без розгляду.
В обґрунтування своїх заперечень проти заяви про зарахування вимог позивач посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу. З наявністю переплати за цими договорами позивач не згодний.
06.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №02-11/19 (арк.с. 26-27, т.1), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги на суму 8786661,13 грн. по зобов'язанню, яке виникло у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ "Дніпропетровськгаз" по договорам №16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016, №17-2014-Н від 12.04.2017, №17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.11.2018, за якими залишок заборгованості АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" складає 1 032 653 330,17 грн.
Як зазначено вище, на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" від АТ "Дніпропетровськгаз" надійшла вимога про виконання грошового зобов'язання від 22.11.2019 №490007.1-Сл-19283-1119 (а.с.24-25, т.1).
Також, АТ "Дніпропетровськгаз" направило позивачу Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с.23, т.1).
Заява про припинення зобов'язання обґрунтована тим, що АТ "Дніпропетровськгаз" має перед НАК "Нафтогаз України" непогашене грошове зобов'язання на загальну суму 8786661,13 грн. підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4724/19, яке складається з 8 786 661,13 грн. - 3% річних за порушення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-137-ВТВ.
Таким чином, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4724/19 з АТ "Дніпропетровськгаз" всього стягнуто 8786661,13 грн.
Посилаючись на положення ст. 601 ЦК України, відповідач заявив про припинення зобов'язання, яке виникло на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4724/19 шляхом його зарахування.
Позивач заперечує проти заяви про зарахування вимог, посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладених в 2015, 2016, 2017, 2018 роках, закриті між сторонами актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу.
Предметом розгляду у справі є вимога позивача про визнання недійсним правочину, оформленого Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-200086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, як такого, що суперечить положенням статей 203, 601 ЦК України.
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України.
У разі якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Наведений висновок суду щодо необхідності дотримання умови безспірності вимог узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складів колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення сторонами норм споживання природного газу, чинних в часі укладених договорів постачання, та можливості коригування цих норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619, в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
Отже, третя особа наполягає на тому, що норми споживання враховані ним і позивачем при виконанні договорів, підлягають коригуванню і за рахунок цього коригування виникає переплата, обрахована ним в коригуючих актах.
Згідно з п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу №15-709-Н від 30.06.2015 (а.с.40-42, т.1) кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 08.06.1996 №619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників.
Згідно з п.4.1 договорів купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015 (а.с.55-57, т.1), № 16-405-Н від 28.10.2016 (а.с.76-78, т.1); № 17-204-Н від 12.04.2017 (а.с.88-90, т.1), № 17-404-Н від 29.09.2017 (а.с.99-101, т.1), 18-504-Н від 05.11.2018 (а.с.122-124, т.1) кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою від 30.09.2015 №2493.
Зі змісту актів приймання-передачі природного газу, які складені на виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу природного газу вбачається, що вони не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №619.
Станом на час складання третьою особою коригуючих актів та актів-розрахунків, розрахунки за договорами купівлі-продажу природного газу № 16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016; № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, 18-504-Н від 05.11.2018 були проведені, заборгованість була відсутня. Наразі наявні у справі акти приймання-передачі природного газу (т.1 арк.с45-48, 61-65, 79-81, 92-94, 105-110, 129-131) не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п.4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996р. №619.
Суд також враховує, що розрахунки проведені за договором без зауважень, у той час, як згідно з пунктами 3.4 ,3.5, 3.6 договорів (відповідно) визначено, що корегування планових обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки, чого на час чинності правовідносин зроблено не було; норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників не враховані і у актах між ПАТ "Дніпропетровськгаз" та третьою особою.
Довідки до актів, підписані відповідачем, не можуть бути враховані, оскільки вони не узгоджені зі змістом самих актів, які ці норми не враховують.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджена заборгованість третьої особи перед позивачем, відтак відсутні правові підстави для проведення заліку взаємних зустрічних однорідних вимог.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦК України, здійснюється за наявності наступних умов:
1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;
3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Як вище встановлено судом, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", частина якого була відступлена останнім на користь АТ "Дніпропетровськгаз" та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 601 ЦК України, для здійснення такого зарахування.
Зважаючи на те, що грошові вимоги ПАТ "Дніпропетровськгаз" до АТ НАК "Нафтогаз України" на суму 8 786 661,13 грн., які є предметом заліку за заявою від 06.12.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов'язання, суд приходить до висновку, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог ч.1 ст. 203 ЦК України.
Доводи відповідача та третьої особи про те, що позивач не здійснив відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку AT "НАК "Нафтогаз України" та не повідомив суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року у розрізі договорів, суд відхиляє з огляду на те, що позивач направив лист щодо коригування заборгованості (а.с. 30, т.1), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019 року втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року. У зв'язку з цим позивач повернув надані третьою особою вищевказані коригуючи документи без розгляду, отже, вони не були враховані. Складання коригуючих актів не передбачено ні умовами договору з додатками, ні законодавством.
Посилання позивача та третьої особи на те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не може бути визнана недійсною тільки з підстав незгоди із вимогою первісного кредитора, оскільки сама вимога не визнана судом недійсною, не приймається судом, оскільки це не впливає на результати вирішення спору, так як зазначений договір не встановлює грошових зобов'язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах (в частині відступлених вимог).
В силу приписів ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Крім того, суд вважає помилковим посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.04.2019 у справі №918/541/18, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у справі №918/541/18 носять договірний характер (п.8.1. постанови). Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором та інших похідних сум, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання (пункти 18, 19 Постанови). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач уклав з третьою особою договір відступлення права вимоги третьої особи до позивача (п. 13.3 Постанови) на підставі якого набув права зустрічної вимоги, а також скористався правовим механізмом статті 601 ЦК України та припинив свої договірні зобов'язання перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 34 Постанови).
Суд вважає, що не оспорений договір про відступлення права вимоги від 21.05.2019 №21-05/19 не встановлює грошових зобов'язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах, тобто не впливає на вирішення даного спору. В силу ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на Звіт незалежного аудитора від 10.06.2019 (а.с.194-198, т.1), у відповідності до висновків якого: "з огляду на проведені коригування, зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанову КМУ №143 від 27.02.2019 (повністю або в якійсь частині), є підстави вважати, що ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" мало право вимагати від НАК "Нафтогаз України" перерахунок заборгованості (а саме повернення вказаної суми переплати), а НАК "Нафтогаз України" має зустрічне зобов'язання зазначену суму коштів врахувати у зменшення суми заборгованості (збільшення передоплати)".
У Звіті незалежного аудитора зазначено, що у НАК "Нафтогаз України" виникло грошове зобов'язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаззбут" у вигляді повернення грошових коштів, підстава набуття яких відпала, в силу прийняття Кабінетом Міністрів відповідних постанов та з огляду на проведені коригування, зважаючи на відсутність рішень судів, які б визнавали нечинною постанови КМУ №143 від 27.02.2019.
Даний висновок є думкою аудитора, не має статусу висновку експерта чи іншого виду доказу. Акти коригування складені третьою особою не підписані та не визнаються позивачем. І у матеріалах даної справи відсутні докази, що чітко встановлюють та підтверджують конкретний розмір заборгованості Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Відносно позицій сторін щодо безспірності вимог суд звертає увагу на наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 січня 2021 року у справі №910/11116/19звернула увагу на наступні обставини.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, статтею 203 ГК України, статтею 601ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Існує різна судова практика відносно того чи обов'язково вимоги при проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог мають бути безспірними.
У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі 918/539/18, на які послався скаржник, зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами" (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).
Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити ці висновки наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (п.п. 43-51 зазначеної постанови).
У даному аспекті суд звертає увагу, зокрема, на висновок, що міститься у пункті 47 постанови: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором".
І щодо безспірності саме вимог, які зараховуються (а не заяви про зарахування) суд зазначає, що у матеріалах даної справи відсутні докази, що чітко встановлюють та підтверджують конкретний розмір заборгованості Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут". І, відповідно, підтверджують дійсність вимоги, що відступається.
Ухвалу про зупинення розгляду даної справи до вирішення справи 910/9617/20 скасовано судом апеляційної інстанції, на противагу, зокрема, у справі №904/5326/19, де зупинення провадження у справі визнано правомірним. Отже, у суду відсутні підстави при розгляді саме даної справи чекати завершення повторного апеляційного розгляду справи №910/9617/20.
Рішення суду приймається і оцінюється виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи на час прийняття рішення.
Тому у випадку набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/9617/20 або ж встановлення по вказаній справі дійсності вимоги, що відступається, судами апеляційної чи касаційної інстанції, дана обставина може бути підставою для перегляду рішення по даній справі №904/1345/20 за нововиявленими обставинами.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про визнання недійсним правочину у вигляді заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-12191219 - задовольнити повністю.
Визнати недійсним правочин, оформлений заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 03340920) про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 №490007.2-Сл-20086-1219 на суму 8 786 661,13 грн. (вісім мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одну грн. 13 коп.).
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 03340920) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.10.2021
Суддя О.М. Крижний