Справа №592/9793/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1293/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
22 жовтня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України.
В рамках даного кримінального провадження до суду звернувся прокурор з клопотаннями про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому можуть переховуватися від суду з метою перешкодити встановити істину у кримінальному провадженні, усвідомлюючи, що за вчинення одного з інкримінованих злочинів передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні з метою ненадання показань в суді, що обвинувачені можуть у будь-який момент покинути місце проживання, оскільки ОСОБА_6 зареєстрований і до затримання мешкав у районі, прикордонному з Російською Федерацією. А тому, як зазначав прокурор, інші запобіжні заходи не можуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2021 року клопотання прокурора було задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , на 60 днів - по 27 листопада 2021 року включно.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , на 60 днів - по 27 листопада2021 року включно.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що до клопотання прокурора не додані матеріали, на підтвердження існування ризиків - переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих по кримінальному провадженню, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, як і не містить виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою, а тому, суд зобов'язаний був відмовити у задоволенні такого клопотання.
Крім того, апелянт посилається на те, що санкція ч. 2 ст. 115 КК України не передбачає покарання виключно у виді довічного позбавлення волі, на що послався суд у своєму рішенні.
Також, апелянт вказує, що наводячи припущення відносно того, що ОСОБА_6 може переховуватись в РФ, суд не врахував, що останній уродженець смт Краснопілля, де постійно проживав разом з родиною, а за межами він проживав лише тоді, коли проходив службу в армії, крім того, для перетину кордону з РФ потрібен закордонний паспорт, якого у останнього немає, і такі ж припущення щодо існування вказаного ризику були висловлені і щодо ОСОБА_7 , що судом було встановлено ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, при тому, що згідно обвинувального акту, потерпілі по справі у Мелітопольському районі. Таким чином, на думку апелянта, безпідставність заявленого прокурором клопотання є не інакше як спроба психологічного тиску на її підзахисних з метою схилити їх до самообману.
Крім того, апелянт посилається на те, що тривалість розгляду даного кримінального провадження не пов'язана з процесуальною поведінкою обвинувачених, які на протязі двох років продемонстрували саме належну процесуальну поведінку і заходи примусу до них не застосовувались.
Також апелянт вказує, що суд послався на рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», проте, не навів переконливих доводів, які правові висновки цього рішення дають підстави для задоволення відповідного клопотання прокурора, та не врахував рішення ЄСПЛ «Вєренцов проти України» та «Гарсія Руіс проти Іспанії» і прийняв рішення, яке підтверджує відсутність судового контролю та приклад свавільного обмеження права ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на свободу та особисту недоторканість, які відповідно до КПК України та практики ЄСПЛ підлягає до скасування.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також, їх захисник ОСОБА_8 та прокурор повідомлені належним чином, на підтвердження чого від обвинувачених надійшли розписки про отримання ними повідомлення, а від захисника та прокурора надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Судом було враховано, що обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попередньою ухвалою від 11 серпня 20231 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено до 09 жовтня 2021 року.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Так, нас спростовування доводів апелянта, судом було встановлено наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, який існує у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і у виді довічного позбавлення волі. Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що розгляд даного кримінального провадження триває, суд продовжує дослідження доказів, а перебуваючи на свободі, обвинувачені можуть незаконного вплинути на свідків з метою не надання показань в суді, щоб у такий спосіб перешкодити судовому розгляду кримінального провадження.
При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд з'ясовував обставини можливості застосування відносно обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, та встановив, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою, раніше не судимою, має сім'ю - дружину та повнолітнього сина, постійне місце проживання, має батьків похилого віку, тобто в нього міцні соціальні зв'язки, раніше проходив службу в органах внутрішніх справ, є пенсіонером МВС України. Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, має сім'ю, був відмінником в навчанні, має матір, що вказує на міцність соціальних зв'язків.
Однак, підставою для продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали саме встановлені судом, з врахуванням конкретних обставин, ризики, які існують і не зменшились, а тому, висновок суду про те, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, є вмотивованим і з таким висновком погоджується і колегія суддів.
При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд безпідставно встановив існування ризику можливого переховування обвинувачених в РФ, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що при встановленні вказаного ризику такі обставини судом враховані не були.
Крім того, доводи апелянта про те, що за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачуються її підзахисні, передбачено не лише покарання у виді довічного позбавлення волі, які і незастосування до них під час перебування під вартою заходів примусу, не є тими беззаперечними обставинами, за наявності яких до обвинувачених можливо було б застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Що стосується доводів апелянта про те, що пославшись на відповідні рішення ЄСПЛ, суд не навів, які правові висновки цього рішення дають підстави для задоволення відповідного клопотання прокурора, то колегія суддів також вважає їх безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при прийнятті рішення щодо доцільності продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом була врахована практика ЄСПЛ щодо прав людини на свободу, яке є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також, з врахуванням тих обставин, що злочини, у вчиненні яких обґрунтовано обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 становлять небезпеку для суспільства, а також враховуючи наслідки вчинених злочині - смерть трьох осіб, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зімни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто, по 27 листопада 2021 року включно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4