18.10.21
22-ц/812/1708/21
Єдиний унікальний номер судової справи 488/2337/19
Номер провадження 22-ц/812/1708/21
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
за участі:
представника позивача - Грикень Н.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення, яке ухвалено Корабельним районним судом міста Миколаєва 30 червня 2021 року, під головуванням судді Чернявської Я.А. в приміщені цього ж суду о 10 год. 33 хв., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію,
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - АТ Миколаївобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку позивач постачає до квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
21 лютого 2019 року представниками (контролерами) АТ «Миколаївобленерго» при здійснені технічної перевірки на дотримання вимог діючих Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) за адресою відповідача було виявлено порушення п.5.5.5 вказаних правил, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника відкритою електропроводкою поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку, без приладу обліку.
За фактом даного порушення складено акт про порушення №К-2317 від 21 лютого 2019 року.
В подальшому вказаний акт був розглянутий комісією з розгляду актів, яка була проведена в присутності споживача.
Комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом №176 від 25 лютого 2019 року, в якому зазначено про причетність споживача до порушень правил ПРРЕЕ, в результаті чого відповідачем було реально спожито, але не враховано приладом обліку та не сплачено, обсяг електричної енергії на загальну суму 10 225 грн. 59 коп.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач в добровільному порядку вищевказану заборгованість не сплачує, АТ «Миколаївобленерго» просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 борг за необліковану електричну енергію в розмірі 10 225 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до районного суду відзив, в якому просила у задоволені позовних вимог АТ «Миколаївобленерго» відмовити. У відзиві зазначено, що 16 лютого 2019 року відповідач почув підозрілі звуки в роботі електролічильника, про що він невідкладно повідомив контролера АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_3 . У той же день, за спливом декількох годин електролічильник почав горіти та, у зв'язку із сильним задимленням, ОСОБА_1 був змушений винести вказаний лічильник на вулицю. Про вказану подію відповідач також сповістив контролера АТ «Миколаївобленерго» ОСОБА_3 , та остання повідомила, що на адресу споживача буде направлена бригада для встановлення нового лічильника. Лише 21 лютого 2019 року до квартири відповідача прийшли співробітники АТ «Миколаївобленерго», але замість встановлення нового лічильника склали акт про порушення.
Крім того, представник відповідача зазначала, що договір про користування електричною енергією укладався між позивачем та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Особовий рахунок також відкритий на ім'я ОСОБА_4 . Таким чином позов пред'явлено до неналежного відповідача.
При цьому, акт про порушення є неналежним та недопустимим доказом, оскільки: під час його складання не виявлено місце підключення до відповідних електричних мереж; акт складено не на споживача; в акті відсутня інформація про фактичне навантаження електричної мережі, яке було на момент його складання; в акті зазначено час роботи струмоприймачів протягом 24 годин, замість 8 годин.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2021 року позов АТ «Миколаївобленерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Миколаївобленерго» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 10 225 грн. 59 коп. та 1 921 грн. судового збору.
Задовольняючи позов АТ «Миколаївобленерго», суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Рішення суду мотивовано тим, що мало місце безоблікове споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої та споживачем електричної енергії є ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що суд першої інстанції неправильно оцінив досліджені докази, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що АТ Миколаївобленерго» здійснює розподіл електричної енергії на об'єкт за адресою: квартира АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 (а.с.39).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 грудня 2005 року право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.35).
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2019 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , що не заперечується відповідачем (а.с.33 зворот).
Отже відповідач є користувачем послуг АТ Миколаївобленерго» за вищевказаною адресою.
21 лютого 2019 року працівниками ПАТ «Миколаївобленерго» складено акт про порушення за №К-2317, відповідно до якого споживач допустив порушення, передбачене п.5.5.5 ПРРЕЕ а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника відкритою електропроводкою поза розрахунковим приладом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку, без приладу обліку. Самовільне зняття прибору обліку. Вказаний акт підписано ОСОБА_1 . До акту додано схему про порушення (а.с.4,7).
Згідно протоколу за №176 від 25 лютого 2019 року засідання комісії АТ «Миколаївобленерго», яке проведено за участі споживача, останнього було визнано причетним до порушення правил ПРРЕЕ. Цим протоколом затверджено рахунок на оплату вартості необлікованої електричної енергії в сумі 10 225 грн. 59 коп. Розрахунок проводився у відповідності з п.3.5 Методики та за формулою 2.7 Методики (а.с.5).
Взаємовідносини, які виникають між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються нормами ст.714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII (далі Закон України), Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту у редакції, яка була чинною на день виявлення порушення) та іншими нормативними актами.
Згідно із п.56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Відповідно до підпункту 4 пункту 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності, вимірювання показників якості електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки вимірювання та/або точки обліку відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.
Споживач електричної енергії в силу пункту 5.5.5 ПРРЕЕ зобов'язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку є правопорушеннями на ринку електричної енергії (п.4 ч.2 ст.77 Закону України).
Частиною 1 ст.77 Закону України передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
У разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.
Згідно із пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Пунктом 8.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.
Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
За такого, у зв'язку із доведеним в суді першої інстанції належними та допустимими доказами факту безоблікового споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 через виявлене порушення відповідачем Правил, позивач мав право на визначення обсягу спожитої відповідачем, але необлікованої електричної енергії на підставі акту про порушення К-2317 від 21 лютого 2019 року, що відповідає зазначеним положенням Закону України та ПРРЕЕ, а у зв'язку із несплатою ОСОБА_1 10 225 грн. 59 коп. розрахованої вартості необлікованої електричної енергії АТ «Миколаївобленерго» правомірно звернулося з позовом. Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо того, що відповідач не є споживачем електричної енергії за вищевказаною адресою, оскільки особовий рахунок відкрито на іншу особу, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а договір з відповідачем не укладався, то слід зазначити наступне.
Пунктом 1.2.1 Правил передбачено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
За положеннями пункту 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №312 від 14 березня 2018 року (далі Постанова) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил, здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно із абзацом 5 пункту 13 Перехідних положень Закону фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей з особового рахунку, у квартирі відповідача споживалася електрична енергія. ОСОБА_4 , на ім'я якої було відкрито цей особовий рахунок, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але ОСОБА_1 є власником та зареєстрований за вказаною адресою.
Отже, саме між ним та АТ «Миколаївобленерго» за фактом споживання електричної енергії виникли правовідносини щодо надання послуг з розподілу електричної енергії.
Доводи апеляційної скарги, що суд односторонньо надав оцінку доказам, надавши перевагу доказам, що були надані з боку позивача, не спростувавши показань свідків, допитаних з боку відповідача є безпідставними, оскільки рішення районного суду є вмотивованими та містять відповідні висновки щодо оцінки доказів, в тому числі щодо оцінки їх сукупності.
При цьому, доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди відповідача з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку відповідача свідчить про відсутність його вини у порушенні ПРРЕЕ, проте такі аргументи були спростовані під час розгляду справи.
Частиною 4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).
Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб'єктивним тлумаченням відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким районний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається відповідач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За такого судове рішення в частині вирішення позовним вимог АТ «Миколаївобленерго» про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію, підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, аргументи апеляційної скарги про помилковість розподілу судових витрат заслуговують на увагу частково.
Відповідно до частин 1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Така позиція аналогічна висновку, який наданий Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 р. у справі №6-152цс17.
До апеляційної скарги відповідач надав медичну довідку до акту огляду МСЕК від 12 червня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є інвалідом II групи (а.с.166).
За такого відповідач, який є інвалідом II групи, відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору і мав такий статус на день ухвалення рішення судом першої інстанції.
В порушення вимог ст.81 ЦПК України відповідач докази щодо наявності у нього підстав звільнення від сплати судового збору суду першої інстанції не надав, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості провести розподіл судових витрат з урахуванням обставин щодо звільнення відповідача від судового збору.
Проте, суд апеляційної інстанції з метою захисту прав відповідача, який відноситься до незахищених верст населення і на день постановлення рішення судом першої інстанції був звільнений від сплати судового збору, вважає за можливе з урахуванням встановлених обставин та положень ст.376 ЦПК України змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, зазначивши про компенсацію позивачу сплаченого судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2021 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Сплачений Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393, м. Миколаїв, вул. Громадянська, №40) судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. (платіжне доручення №2857 від 20 травня 2019 року) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
В решті рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: П.П. Лисенко
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 23 жовтня 2021 року