Справа № 308/1716/18
1-кп/308/606/21
21 жовтня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , перекладача ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілих ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070000000213 від 16 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Єреван, Вірменської республіки, мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263КК України,
На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр судових розслідувань за №12017070000000213 від 16 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки до завершення встановленого строку запобіжного заходу завершити судовий розгляд справи неможливо, враховуючи, що ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зникли. Просив врахувати, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду, впливати на потерпілих та експертів, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває. Враховуючи кількість та тяжкість злочинів вказане свідчить про можливість вчинення обвинуваченим інших злочинів. Вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Захисники обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , у судовому засіданні щодо розгляду вказаного клопотання не заперечували, стосовно продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 заперечили, вказуючи про відсутність ризиків передбачених нормами КПК України та просили змінити міру запобіжного заходу своєму підзахисному на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, вказуючи про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 та наявність хвороб у такого.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисників.
Представник потерпілих ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав думку прокурора, вважає що є необхідним продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на можливість впливу на потерпілих, та наявність ризиків наведених прокурором. Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні вказували про те, що подане клопотання прокурора вважають обґрунтованим та підтримують таке повністю.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду 10 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою - до 22.10.2021.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_7 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду.
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_7 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м"який запобіжний захід, оскільки такий обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, крім того судом на даний час не закінчено розгляд кримінального провадження.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинувачених від правосуддя. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим, інкримінованого злочину, які є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також особи обвинуваченого. З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років, та незаконному зберіганні та придбанні вогнепальної зброї, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпеку як самих діянь, так і особи обвинуваченого. Також враховує наявність суспільного інтересу у встановленні істини по справі, також враховує суд особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувачений одружений, його вік, стан здоров'я.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 , а також ризик їх впливу на інших учасників процесу (зокрема потерпілих), або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов'язаний із позбавленням волі суд не вбачає.
Таким чином, судом встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід забезпечить належної поведінки обвинуваченого. При цьому, суд приймає до уваги термін перебування обвинуваченого під вартою.
З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , в силу характеру інкримінованого обвинуваченому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, (в межах даного кримінального провадження була призначена психологічна експертиза, результат та висновки по якій на даний час надіслано суду), допитано експертів, які проводили експертизу, надано можливість сторонам обґрунтувати доводи стосовно вказаного висновку експертів та були подані клопотання про призначення повторної експертизи, стороною захисту подано ряд клопотань про проведення нових експертних досліджень.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаних злочинів, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному судовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки обвинуваченого.
Отже цей ризик, навіть за спливом певного часу, суд вважає слушним, тому суд вважає за доцільним продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Крім того, суд враховує, що дослідження доказів обвинувачення може сприяти уяві та переконанню обвинуваченого про невідворотність покарання.
Приходячи до такого висновку судом враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Крім того, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Згідно із п.140 Рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Петухов проти України» «розумність» тривалості провадження повинна визначатись у світлі відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як складність справи і поведінка заявника та відповідних органів влади.
На даний час розгляд кримінального провадження не завершено, проте тривалий його розгляд пов'язаний із поведінкою самих учасників процесу, через значну кількість учасників, заміни захисників обвинувачених та неявку самих учасників провадження розгляд справи відкладався неодноразово.
Суд приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_7 перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують. Інших істотних обставин, які би вказували на можливість розгляду питання обрання альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому, стороною захисту не вказано.
Слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження містяться копії медичної документації обвинуваченого ОСОБА_7 .. При цьому суд враховує, що будь-яких вказівок про неможливість перебування останнього під вартою в наданих документах не відображено, інших документів, що підтверджують неможливість перебування обвинуваченого в умовах СІЗО, суду не представлено.
Згідно відповіді на запит суду яка надійшла з КНП «Закарпатський протипухлинний центр» від 07.07.2021 року громадянин ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 16.06.2021 року по 17.06.2021 року, під час виписки 17.06.2021 року стан задовільний. Участь в судових засідання можлива у випадку не перебування на стаціонарному лікуванні.
Згідно наданих стороною захисту відповідей з КНП «Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології» від 30.07.2021 року ОСОБА_7 звертався за консультацією нейрохірурга. На даний момент такий не знаходиться на стаціонарному лікуванні та не потребував госпіталізації. Згідно рекомендацій лікаря потребує фізичні вправи (спеціальна лікувальна гімнастика), потребує фізіотерапевтичних процедур в амбулаторних умовах (3-4 курси на рік).
Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, в ході судового розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, у суду відсутні відомості що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає його триманню під вартою.
Враховуючи, що судовий розгляд до спливу терміну тримання обвинуваченого під вартою не завершений, а ризики, зазначені прокурором, продовжують мати місце дотепер, оцінюючи баланс між правом обвинуваченого на свободу та суспільні інтереси безпеки, особливу тяжкість інкримінованих правопорушень, суд погоджується з доводами клопотання прокурора про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, а тому колегія суддів вважає, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт є необґрунтованими, з врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого, в силу характеру інкримінованого обвинуваченому діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд вважає за доцільним продовження терміну тримання обвинуваченому ОСОБА_7 під вартою, та вважає за доцільне продовжити дію існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує два місяці.
З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_7 , буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, який спричинив смерть людини, обставини скоєння кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого, суд вважає відсутніми підстави для визначення застави для нього у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України.
Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , про зміну запобіжного заходу обраного обвинуваченому ОСОБА_7 та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , про зміну запобіжного заходу обраного обвинуваченому ОСОБА_7 - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме по 17 грудня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3