22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/17011/20
адміністративне провадження № К/9901/37245/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М., (далі - Суд): перевіривши касаційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 у справі № 640/17011/20 за позовом Громадської організації «Коло Українських Будівельників» до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування наказу у частині,
У 2020 році Громадська організація «Коло Українських Будівельників» (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 104 від 26.04.2019 у частині затвердження абзацу 2 пункту 6.1.3 Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», абзацу 2 пункту 6.1.31 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»; про визнання протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом відповідача від 26.04.2019 № 104; про визнання протиправним та нечинним абзац 2 п. 6.1.31 Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається».
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути її та розглянув за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021, позов задоволено.
13.10.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 і ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України і вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 739/1130/16, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
За змістом частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Своєю чергою касаційна скарга щодо наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими рішенням та постановою.
Подана касаційна скарга не містить ані (1) конкретизації того, яку норму права суд неправильно застосував та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися або яка правова норма застосована не була, ані (2) деталізації того, порушення якої норми процесуального права припустилися суд під час ухвалення оскаржуваної постанови і у чому саме полягає таке порушення відповідної норми права та як воно вплинуло на ухвалення цієї постанови.
Також надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 739/1130/16, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, Суд зазначає таке.
Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
Отже, оскільки у справі на, яку посилається скаржник, інші обставини справи внаслідок, яких виникли спірні правовідносини, та предмет розгляду, Суд відхиляє указані посилання відповідача та не приймає їх до уваги.
Крім того, Суд зазначає, що посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду указаних у касаційній скарзі, відповідачем вибірково цитуються окремі витяги з тексту постанов без урахування того, що такі постанови можуть бути прийнятними лише у разі, якщо такі прийняті за результатами розгляду справ з тотожними подібними правовідносинами та предметом.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 у справі № 640/17011/20 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко