22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 620/391/20
адміністративне провадження № К/9901/36792/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача: Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі № 620/391/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивачка), звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення позивачці пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні позивачці пенсії, викладене у листі від 20.12.2019;
- зобов'язати відповідача провести поновлення виплати позивачці пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2020, з урахуванням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 про виправлення описки, позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії позивачці та скасовано рішення, викладене у листі від 20.12.2019 про відмову у поновленні пенсії;
- зобов'язано відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачці з дати звернення з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- у задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021, апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, внаслідок чого:
- рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 - змінено у мотивувальній частині та викладено абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції:
А) «Зобов'язати відповідача провести поновлення виплати позивачці пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з компенсацією втрати частини доходів.»;
- в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 - залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
У поданій касаційній скарзі, відповідач, як на підстави касаційного оскарження посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Також, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має загальний характер та не може вважатись винятковим.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Також, Суд звертає увагу, що при ухваленні оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції було враховано висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 за результатами розгляду справи № 815/1226/18.
Загалом, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини 4 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
УХВАЛИВ:з
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі № 620/391/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін