1Справа № 335/7638/20 2/335/2384/2021
04 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участі секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.04.2011 року у розмірі 51 260,63 грн., яка виникла станом на 17.08.2020 року.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 18.04.2011 року.
14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Натомість відповідач порушила зобов'язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 17.08.2020 року має заборгованість у сумі 51 260,63 грн., що складається із 36 816,41 грн. заборгованості за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 36 816,41 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 0,00 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 2 454,05 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 11 990,17 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісії.
Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2021 року, задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № б/н від 18.04.2011 року в розмірі 51 260,63 грн. та судові витрати.
08.04.2021 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що у неї не було можливості бути присутньою на судовому засіданні, по якому ухвалене заочне рішення, оскільки вона не проживає за адресою, яка була вказана в позовній заяві з 2018 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті у м. Бровари Київської області. Про заочне рішення по даній справі вона дізналася за допомогою ЕВС «Електронний суд» 16.03.2021 року, в зв'язку з чим не могла надати свої пояснення по справі, відзиву на позовну заяву та відповідні докази.
Також ОСОБА_1 вказує на повну незгоду з вимогами позивача, вважає їх безпідставними, тому заочне рішення підлягає скасуванню, а цивільна справа має бути переглянута в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
22.06.2021 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення в цивільній справі скасоване, справа призначена до судового розгляду в загальному порядку.
04.10.2021 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», врахувати при розгляді справи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зазначає, що в Анкеті-заяві позичальника від 18.04.2011 року не зазначено розмір встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку наданому відповідачу, немає вказівки на який період, які саме кредитні картки видавалися та під які відсотки, не зазначена процентна ставка. Крім того, в зазначеній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовує позовні вимоги про розмір і порядок нарахування заборгованості за договором від 18.04.2011 року, посилаючись на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщених на сайті: www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору. Однак, відповідач зазначає, що дані документи Позивача не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач розуміла та знайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У зв'язку з чим відповідач вважає, що роздруківка із сайту Позивача не може бути належним доказом по справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовується Позивачем в позовній заяві.
Крім того, ОСОБА_1 надала суду виписки з банківського рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яких вбачається, що нею повернуто банку кошти в розмірі 43 037,47 грн., у зв'язку з чим відповідач наполягає, що повністю погасила заборгованість за тілом кредиту, що свідчить про повну відсутність заборгованості по кредиту перед Позивачем.
На підставі викладених обставин відповідач просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, подала письмові пояснення, виписки по надходженням та витратам по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та просила суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 18.04.2011 року, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому був збільшений до 19 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Договір між сторонами укладено шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.04.2011 року, у якій зазначено, що відповідач погоджується, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і Банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість станом на 17.08.2020 року у розмірі 51 260, 41 грн., що складається із 36 816,41 грн. заборгованості за тілом кредиту; 36 816,41 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 2454,05 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 11 990,17 грн. нарахованої пені згідно наданих позивачем розрахунків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач посилається на те, що договір між сторонами укладено у порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.
Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що в анкеті-заяві позичальника від 18.04.2011 року процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
гідно з вимогами ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК країни), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за порушення зобов'язання у даному випадку є незаконним.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшений до 19 000,00 грн.
При цьому, у розрахунку заборгованості наданого банком, зазначається що у відповідача наявна заборгованість по поточному тілу кредита станом на 17.08.2020 року у сумі 00,0 грн.( графа 5 розрахунку), та заборгованість по простроченому тілу кредита у сумі 36 816,41 грн.(графа 6 розрахунку).
У даному розрахунку міститься графа 4 (відсотки погашені за рахунок кредита). З розрахунку заборгованості вбачається, що графа 4 (відсотки погашені за рахунок кредита) прибавляється в графу 5 (тіло кредита поточне на звітну дату), тобто до суми тіла кредиту додаються відсотки. Так зване тіло кредиту з прихованими відсотками.
Отже, Банк з погашених відповідачем грошових коштів, відносив їх на погашення відсотків, що з відповідачем ОСОБА_1 погоджено не було.
З урахуванням вищезазначеного, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентам, тому слід відмежувати проценти (які зазначені у графі 4) від тіла кредиту, щоб отримати реальну суму заборговану відповідачем.
Як зазначено вище відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тобто кредитним договором № б/н від 18.04.2011 року, укладеним між сторонами, не передбачено списання коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, пені за прострочку за кредитом та штрафу.
Судом встановлено, що відповідач певний час користувалася наданими ій позивачем кредитними картками, знімала готівку в банкоматах та у відділеннях банку, здійснювала різні платіжні операції та поповнювала картки готівкою, внаслідок чого кошти, які вона використала, були нею повністю сплачені.
Так, дослідженими судом виписками по надходженням та витратам по картці/рахунку відповідача, наданими відповідачем ОСОБА_1 вбачається, що за період з 27.09.2018 року по 01.10.2021 року на рахунок відповідача здійснювались тільки надходження коштів, витрати не проводились, надходження на рахунок поступили у розмірі 43 037,47 грн., таким чином за зазначений період часу відповідачем погашено заборгованість перед Банком на суму 43 037,47 грн. Отже, станом на 17.08.2020 року заборгованість за кредитом відсутня.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач від Банка отримала позику у розмірі 19 000,00 грн, повернула Банку 43 037,47 грн., що перевищує суму кредиту на 24 037,47 грн. ( 43 037,47 - 19 000,00), тобто більше, ніж витратила кредитних коштів, а отже відповідач ОСОБА_1 здійснила переплату, яка становить 24037,47 грн.
Правомірність стягнутих відсотків позивач не довів, з чого убачається, що відповідачем сплачено всього 43 037,47 грн. в рахунок погашення боргу за кредитом.
У своїй постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Однак, позивач у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 36 816,41 грн.
Окрім того, суд зауважує, що Банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за «простроченим тілом кредиту», та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення, а судом наявності визначеного законодавством такого терміну як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» - не встановлено, умовами Заяви від 18.04.2011 року - стягнення такого виду заборгованості з тіла кредиту - не передбачено, що також позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг (відповідача по справі) відповідальність по сплаті такого виду заборгованості, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, враховуючи вимоги справедливості та розумності, зважаючи на принцип добросовісності, з метою захисту відповідача, як, в даному випадку, менш захищеного учасника цивільних правовідносин та враховуючи, що судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву позичальника, та брала на себе зобов'язання зі сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю повернуті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 03.07.2019 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.
У відповідності з вимогами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в позовних вимогах відмовлено, а тому у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 207,526,599,634,1048,1049,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 79-81,141, 247, 263-265,279 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 04.10.2021 року.
Суддя В.О. Макаров