21 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/538/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ", с. Улашківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48562
про стягнення 22 353,14грн. заборгованості.
Представники сторін в судове засідання не прибули.
17.08.2021 ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" про стягнення 22 353,14грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок несвоєчасної оплати поставленого згідно з умовами Договору поставки №13/08-1 від 13.08.2018 товару Постачальником нараховано штрафні санкції у вигляді 10 975,59грн штрафу та 3680,58 грн пені, а також 2 789,53 грн інфляційних нарахувань та 4 907,44грн 48 % річних, які в добровільному порядку відповідачем не оплачені.
Ухвалою суду від 20.08.2021 відкрито провадження у справі №921/538/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2021 на 11:00 год., з подальшим його відкладенням на 21.10.2021.
21.10.2021 представником позивачем через канцелярію суду подано клопотання б/н від 21.10.2021 (вх.номер 8575 від 21.10.2021) про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. На підтвердження понесених ним витрат до клопотання подано :
В судове засідання 21.10.2021 представник позивача не прибув , проте 27.09.2021 ним подано клопотання від 25.09.2021 про розгляд даної справи без участі представника позивача. Крім того у поданому клопотанні звертає увагу суду , що з огляду на приписи норм ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовна давність у 3 роки щодо вимог про стягнення інфляційних витрат та відсотків річних, а також на норми чинного законодавства (ЗУ №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"), якими строки, визначені, зокрема, і ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, який наразі продовжено до 31.12.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021, а відтак, строк позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду не закінчився та є продовженим на строк дії карантину.
В судові засідання представник відповідача не прибув, жодних заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення адресату знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
13.08.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-СИНТЕЗ «ПОДІЛЛЯ» (далі - Покупець), було укладено Договір поставки №13/08-1 (далі - Договір), за умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором ( п.1.1. Договору).
За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).
За змістом п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємна частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2.Договору).
13.08.18р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору поставки №13/08-1 від 13.08.2018, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 611 575,60 грн., в т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору та Додатку №1 до нього позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 611 575,60 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7528 від 15.08.18р.
Водночас, у Додатку №1 до Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 17.08.18р.
31.08.18р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №2 до Договору поставки №13/08-1 від 13.08.2018, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 54 877,97 грн., в т.ч. ПДВ., строк оплати якого у розмірі 100% вартості встановлено до 14.09.18р.
На виконання Додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 54 877,97 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №8088 від 31.08.18р.
Таким чином, всього на виконання умов Договору та Додатків 1, 2 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 666 453,57 грн., в т.ч. ПДВ.
Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 666 453,57 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні терміни:
- до 17.08.18р. вартість товарів на суму 611 575,60 грн. згідно Додатку №1;
- до 14.09.18р. вартість товарів на суму 54 877,97 грн. згідно Додатку №2.
Порядок оплат відповідача за поставлений товар:
- 51 575,60 грн., в т.ч. ПДВ 14.08.2018р.;
- 560 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15.08.2018р.;
- 54 877,97 грн., в т.ч. ПДВ 21.11.2018р.
Наведене свідчить, що всупереч умовам Договору та Додатку№2 до нього відповідачем здійснено оплату одержаного на підставі видаткової накладної №8088 від 31.08.18р. товару на суму 54 877,97 грн з порушенням строків оплати визначених у Додатку №2 (до 19.09.2018), а саме - 21.11.2018р, що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Агрозахист Донбас» за 21.08.2021.
Статтею 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов'язань встановлено, що Покупець:
- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору);
- у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору);
- у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості(п.7.7 Договору).
Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3-х років.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за умовами Договору та Додатку №2 до нього, позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення в розмірі 3 680,58 грн. (п.7.1.1. Договору), штраф (п.7.8 Договору) в розмірі 10 975,59 грн. (п.7.8 Договору); 48% річних від простроченої суми в розмірі 4 907,44 грн. (п.7.7 Договору) та інфляційні втрати (інфляційної складової) (ч.2 ст.625 ЦК України) у сумі 2 789,53 грн.
І оскільки, за твердженням позивача, врегулювати спір у добровільному порядку сторонам не вдалося, ТОВ «Агрозахист Донбас» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про примусове стягнення з ТОВ "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" 22 353,14 грн. заборгованості.
Суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки врегульованого положеннями ст.712 ЦК України, в силу якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом встановлено, що Договір поставки №13/08-1 від 13.08.2018 є таким, що відбувся, окрім того даний договір станом на час розгляду справи не є зміненим чи розірваним.
Матеріалами справи підтверджено, що виконання вищевказаних умов Договору та Додатків №1 та №2 до нього позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 611 575,60 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7528 від 15.08.18р. та видатковою накладною №8088 від 31.08.18р.
Сторонами узгоджено, що відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 666 453,57 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні терміни:
- до 17.08.18р. вартість товарів на суму 611 575,60 грн. згідно Додатку №1;
- до 14.09.18р. вартість товарів на суму 54 877,97 грн. згідно Додатку №2.
Порядок оплат відповідача за поставлений товар:
- 51 575,60 грн., в т.ч. ПДВ 14.08.2018р.;
- 560 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15.08.2018р.;
- 54 877,97 грн., в т.ч. ПДВ 21.11.2018р.
При цьому, всупереч умовам Договору та Додатку №2 до нього відповідачем здійснено оплату одержаного на підставі видаткової накладної №8088 від 31.08.18р. товару на суму 54 877,97 грн з порушенням строків оплати визначених у Додатку №2 (до 19.09.2018), а саме - 21.11.2018р, що підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Агрозахист Донбас» за 21.08.2021.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого Товару виконав неналежним чином, проплати були здійснені з порушенням терміну їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтями 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Водночас, відповідно до п.7.1.1. Договору за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3-х років.
З урахуванням наведеного сума пені, заявленої позивачем до стягнення, згідно поданого ним до позовної заяви розрахунку за період з 15.09.2018 по 21.11.2018 становить 3680,58 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.9 вказаної Постанови).
З огляду на наведене вище, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених видаткових накладних Товару, передбачених у Додатках №1 та №2 до Договору термінів розрахунків та здійснених відповідачем оплат, суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені і вважає правомірними та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3680,58 грн за період з 15.09.2018 по 21.11.2018.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по оплаті одержаного товару виконав з порушенням узгодженого між сторонами строку, а тому за його несвоєчасне виконання настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 7.7 Договору Сторони правочину дійшли згоди про те, що у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 48 процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно розрахунку позивача розмір нарахованих до сплати 48 відсотків за користування чужими коштами за період з 15.09.2018 по 21.11.2018 складає 4 907,44 грн, а також 2789,53 грн інфляційних втрат за період вересень - листопад 2018.
Судом перевірено подані позивачем розрахунки 48% річних та інфляційних втрат на предмет їх відповідності умовам договору та нормам законодавства України, а також здійснено власний їх перерахунок за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", та встановлено, що нараховані позивачем суми відповідають положенням договору та є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 відсотків за користування чужими коштами за період з 15.09.2018 по 21.11.2018 в сумі 4 907,44 грн, а також 2789,53 грн інфляційних втрат за період вересень - листопад 2018 підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" штраф у розмірі 10 975,59 грн.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 7.8. Договору у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Оскільки заявлений ТОВ “Агрозахист Донбас” до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 20% штрафу в розмірі 10 975,59 грн підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ" 10 975,59 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 59 коп. штрафу, 3680 (три тисячі шістсот вісімдесят) грн 58 коп. пені, 2 789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн 53 коп. інфляційних нарахувань та 4907 (чотири тисячі дев'ятсот сім) грн 44 коп. 48 % річних як обґрунтовано заявлених та по суті не оспорених відповідачем.
Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 6000 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Ст. 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 6000 грн до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії:
- укладеного між адвокатом Колісником Б.О. та ТОВ "Агрозахист Донбас" Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020 (строк дії якого до 31.12.2021), за умовами якого адвокат зобов'язався надати Клієнту правову допомогу;
- Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020, якою узгоджено між сторонами правочину вартість послуг адвоката (розмір гонорару), що відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди становить 2000 грн /година;
- акт №1 приймання - передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №25/11 від 25.11.2020, у якому сторонами засвідчили факт надання адвокатських послуг загальною вартістю 6000 грн.;
- опис наданих послуг від 21.10.2021;
- довіреності №1/25 від 25.11.2020;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №12/56 від 28.09.2018.
Слід зазначити, що позовні матеріали підготовлені адвокатом належним чином. Зокрема, текст позовної заяви містить виклад обставин справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та детальний розрахунок заявлених до стягнення сум, із зазначенням чітких періодів їх нарахування. До позовної заяви долучено усі необхідні для розгляду спору документи.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський суд вважає заявлену до стягнення ТОВ "Агрозахист Донбас" суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СИНТЕЗ "ПОДІЛЛЯ", с. Улашківці, Чортківський район, Тернопільська область, 48562, код ЄДРПОУ 37210149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570) 10 975 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 59 коп. штрафу, 3680 (три тисячі шістсот вісімдесят) грн 58 коп. пені, 2789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн 53 коп. інфляційних нарахувань, 4907 (чотири тисячі дев'ятсот сім) грн 44 коп. 48 % річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 6000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2021
Суддя Н.М. Бурда