18.10.2021м. СумиСправа № 920/911/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/911/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ” (40004, Сумська обл., місто Суми, вулиця Реміснича, будинок 35),
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 165),
про стягнення 38 846 грн 99 коп.,
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 38 846 грн 99 коп., в тому числі 8 855 грн 49 коп. 3% річних, 29 991 грн 50 коп. інфляційного збільшення боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати електричної енергії, поставленої відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 3010053 від 01.04.2019.
Ухвалою від 18.08.2021 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/911/21, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
31.08.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 7633 від 31.08.2021), в якому зазначає, що неможливість КЕВ м. Суми оплатити рахунки за спожиту електричну енергію вчасно виникла не з його вини. КЕВ м. Суми є державною установою, яка фінансується з державного бюджету Міністерством оборони України. Вищим розпорядником бюджетних коштів призначених на забезпечення діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, установ та військових частин, зарахованих на фінансове забезпечення, є Департамент фінансів Міністерства оборони України. Однак, безпосередньо на рахунок КЕВ м. Суми фінансування надходить тільки після розподілу таких коштів, який здійснюється Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення КСЛ ЗСУ. Відтак, під впливом певних об'єктивних факторів, що не залежить від волі відповідача, вищевказаний процес затягується і кошти на рахунок КЕВ м. Суми надходять із запізненням. З огляду на ці обставини оплату за спожиту електричну енергію КЕВ м. Суми здійснював одразу із надходженням необхідного фінансування. Відповідач просить суд врахувати, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 855 від 11.08.2021, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020, за аналогією із штрафними санкціями, нарахування інфляційної складової та 3% річних за фактом заборгованості на період дії карантину в України здійснювати заборонено.
07.09.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх. №7800 від 07.09.2021), в якій зазначає, що відповідачем визнано наявність договірних відносин між сторонами, факт споживання електричної енергії, а також заборгованості за спожиту активну електричну енергію. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Розрахунок здійснений правильно, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга». Позивач зауважує, що інфляційні нарахування та 3 % річних не є штрафними санкціями.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
01.04.2019 між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору № 30100053, згідно з яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1., 5.8., 5.10 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
У комерційній пропозиції №3У, що є додатком № 3 до договору, сторони погодили спосіб оплати, а також термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати.
Оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії.
Рахунок надається споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Договір укладений на 1 календарний рік, застосовується до відносин, які виникли з 01 квітня 2019 року та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (за умовами комерційної пропозиції).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно оплатив вартість переданої у липні-серпні 2019 року, лютому-липні 2020 року активної електричної енергії, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем здійснене нарахування 3% річних в сумі 8855 грн 49 коп. та інфляційного збільшення суми боргу на 29991 грн 50 коп.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною сьомою статті 276 ГК визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК, п. 1 ст. 193 ГК, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до інформації АТ «Сумиобленерго» про обсяги споживання електричної енергії по споживачу КЕВ м. Суми (лист від 04.08.2021 № 53/12662) та рахунків-фактури за періоди з липня по серпень 2019 року, з лютого по липень 2020 року, позивач здійснив відповідачу постачання активної електричної енергії загальною вартістю 6919027 грн. 15 коп., зокрема: у липні 2019 року - вартістю 535807 грн 42 коп. (рахунок від 31.07.2019, що отриманий споживачем 06.08.2019), у серпні 2019 року - вартістю 1140847 грн 98 коп. (рахунок від 31.08.2019, що отриманий споживачем 05.09.2019), у лютому 2020 року - вартістю 1205384 грн 42 коп. (рахунок від 29.02.2020, що отриманий споживачем 03.03.2020), у березні 2020 року - вартістю 1202226 грн 36 коп. (рахунок від 31.03.2020, що отриманий споживачем 06.04.2020), у березні 2020 року - вартістю 7657 грн 25 коп. (рахунок від 31.03.2020, що отриманий споживачем 06.04.2020), у квітні 2020 року - вартістю 845857 грн 75 коп. (рахунок від 30.04.2020, що отриманий споживачем 06.05.2020), у травні 2020 року - вартістю 734818 грн 62 коп. (рахунок від 31.05.2020, що отриманий споживачем 02.06.2020), у червні 2020 року - вартістю 596157 грн 59 коп. (рахунок від 30.06.2020, що отриманий споживачем 03.07.2020), у липні 2020 року - вартістю 650269 грн 76 коп. (рахунок від 31.07.2020, що отриманий споживачем 04.08.2020).
Суд встановив, що активна електрична енергія за вказаний період оплачена відповідачем, однак з порушенням строків розрахунків, визначених договором.
Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач відповідачу нарахував 3% річних в сумі 8855 грн 49 коп. та інфляційне збільшення суми боргу на 29991 грн 50 коп., виходячи з суми заборгованості за періоди з липня по серпень 2019 року, з лютого по липень 2020 року, помісячно, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та оплат активної електричної енергії.
За змістом частини другої статті 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що розрахунок інфляційного збільшення суми боргу в межах заявлених до стягнення періодів є арифметично вірним; у розрахунку 3% річних позивач не врахував, що згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання. При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
З урахуванням зазначеного, загальний розмір 3 % річних, виходячи з суми заборгованості за періоди з липня по серпень 2019 року, з лютого по липень 2020 року, помісячно, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та оплат активної електричної енергії, становить 8313 грн 11 коп. Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2021; результати долучені до матеріалів справи.
Посилання відповідача на відсутність його вини у простроченні оплати електричної енергії суд вважає необґрунтованими, оскільки, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 96 ЦК, відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Приписи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то несвоєчасність надходження з державного бюджету коштів на рахунок відповідача не звільняє його від обов'язку виконати своєчасно зобов'язання за договором, укладеним з позивачем. Більше того, доказів на підтвердження таких обставин відповідач не подав.
Посилання відповідача на те, що нарахування інфляційної складової та 3% річних на період дії карантину в Україні заборонено здійснювати за аналогією із штрафними санкціями, є безпідставними, оскільки, як вже зазначено судом, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості спожитої активної електричної енергії за періоди з липня по серпень 2019 року, з лютого по липень 2020 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8313 грн 11 коп. 3% річних, 29991 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 542 грн. 38 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, код ЄДРПОУ 26622590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА СУМИ” (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) 8313 грн 11 коп. 3% річних, 29991 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 22.10.2021.
Суддя Є.А. Жерьобкіна