про відмову у видачі судового наказу
22.10.2021м. СумиСправа № 920/1088/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши заяву стягувача - Приватного підприємства «Торгівельний цент «Київ» (36029, м. Полтава, вул. Зінківська, 6, ідентифікаційний код 36324299) від 29.09.2021 № 10/00-004334 (вх. № 3600 від 01.10.2021) до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогами щодо стягнення 19 318,08 грн заборгованості за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р,
без виклику представників учасників справи.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
01.10.2021 до Господарського суду Сумської області звернувся представник стягувача - Приватного підприємства «Торгівельний центр Київ» (36029, м. Полтава, вул. 2-га Зіньківська, 6, ідентифікаційний код 36324299) із заявою від 29.09.2021 № 10/00-004334 (вх. № 3600 від 01.10.2021) до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу за вимогами щодо стягнення 19 318,08 грн заборгованості за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р, у тому числі: 15 768,73 грн - основний борг; 1 000,00 грн - штраф; 1 021,29 грн - пеня; 1 135,35 грн - інфляційні збитки; 392,71 грн - 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 справу № 920/1088/21 призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Згідно із розпорядженням від 12.10.2021, у зв'язку з лікарняним судді Заєць С.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1088/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 справу № 920/1088/21 призначено до розгляду судді Джепі Ю.А.
Після дослідження матеріалів вищезазначеної заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Положеннями частини першої статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої - третьої статті 147 ГПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з частиною першою статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно приписів частин першої, другої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За частиною першою статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору.
Стягувачем заявлено до боржника вимоги щодо стягнення 19 318,08 грн заборгованості за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р, у тому числі: 15 768,73 грн - основний борг за період з березня по вересень 2020 року; 1 000,00 грн - штраф; 1 021,29 грн - пеня; 1 135,35 грн - інфляційні збитки; 392,71 грн - 3 % річних за загальний період з 01.12.2020 по 29.09.2021.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу від 29.09.2021 № 10/00-004334 (вх. № 3600 від 01.10.2021) судом встановлено, що боржником у даній заяві визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність, відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України, за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 7 вказаного Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною дев'ятою статті 4 цього ж Закону фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 13.10.2021 за кодом 321239902555 станом на 13.10.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого боржником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено підприємницьку діяльність 20.10.2020, про що в ЄДР 20.10.2020 вчинено запис № 20066320060001044501, та 04.10.2021 зареєстровано підприємницьку діяльність, про що в ЄДР 04.10.2021 вчинено запис № 2010350000000058718.
Отже, з наведеного випливає, що вимоги стягувача за заборгованістю за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р за період з 20.10.2020 по 04.10.2021 не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Разом з тим, відповідно до пункту 16 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Згідно із частиною третьою статті 174 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження, відповідно до імперативної норми (частина третя статі 147 ГПК України) застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, наказне провадження має чіткі, формальні межі. Припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження. Процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку з втратою нею статусу підприємця.
Крім наведено суд вважає за необхідне зазначити, що 27.10.2020 (у період, коли ОСОБА_1 вже припинила підприємницьку діяльність) між сторонами укладено договір від 27.10.2020 № 27-10/20-2 про розстрочення заборгованості за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р, відповідно до якого сторони підтвердили, що заборгованість боржника за послуги за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р станом на 27.10.2020 складає 15 763,73 грн. боржник зобов'язується в строк з 27.10.2020 по 30.04.2021 здійснити погашення заборгованості за надані послуги за визначеним у цьому договорі графіком. А тому у даному випадку має місце новація.
Відповідно до частини другої статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов'язань.
Належність права вимоги не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні 3 це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних господарсько- правових відносин.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Крім того, на думку суду, безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів.
З поданих стягувачем документів випливає, що між сторонами наявний спір про право.
Відповідно до частини третьої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з боржника заборгованості в сумі 19 318,08 грн за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р.
Частиною другою статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтею 148, пунктом 3 частини першої статті 152 та статтями 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити Приватному підприємству «Торгівельний цент «Київ» (36029, м. Полтава, вул. Зінківська, 6, ідентифікаційний код 36324299) у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 318,08 грн заборгованості за договором про надання місця для розміщення реклами від 01.03.2020 № 316/12-2019/Р.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 22 жовтня 2021.
3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Повну ухвалу складено та підписано суддею 22 жовтня 2021.
Суддя Ю.А. Джепа