"20" жовтня 2021 р. Справа153/1180/21
Провадження2/153/231/21-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді - Дзерина М.М.
за участю секретаря судових засідань - Гулковської Т.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що в лютому місяці 2020 року у Ямпільському РВ ДВС державний виконавець повідомив її про відкрите виконавче провадження №61351077 від 21.02.2020 року, за яким, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 31.10.2018 року, будуть відбуватись дії щодо звернення стягнення на належний їй на праві власності житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження № 61351077 від 21.02.2020 року підставою для відкриття виконавчого провадження послужив виконавчий напис №1845 виданий 31.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу про звернення стягнення житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 12.03.2008 року приватним нотаріусом за реєстровим № 1218, передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонують задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі: заборгованість за кредитом - 250 459, 12 грн.; заборгованість за відсотками - 10518,75 грн.; пеня - 557 308,23 грн.; штраф - 40 914,31 грн., що всього становить 859 200 гривень 41 копійка. Витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн., а всього 862 7000 грн. 41 коп.
Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни вчинений незаконно, з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22 лютого 2012 року наказом №296/5 та зареєстрованого в цей же день у Міністерстві юстиції України за №282/20595. Окремою підставою незаконності оскаржуваного виконавчого напису є те, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості.
12 березня 2008 року в місті Ямпіль Вінницької області між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки предметом якого є надання нею в іпотеку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, та/або невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором.
31 жовтня 2018 року за зверненням Банку нотаріус на підставі статі 34 ч.1 п.19, ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», пункту І Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів), вчинив виконавчий напис, відповідно до якого з метою погашення заборгованості перед Банком звернув стягнення на предмет іпотеки, що належить їй на праві власності та переданий в іпотеку за іпотечним договором, а саме на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вважає, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом допущено ряд численних порушень вимог закону, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). В оскаржуваному написі нотаріус зазначив, що строк, за який проводиться стягнення становить 10 (десять) років 4-ри місяці 29 днів, а саме з 12.03.2008 року по 10.08.2018 року. Таким чином, нотаріус при вчиненні виконавчого напису на підставі поданих Банком документів юридично визначив, що право вимоги у банку виникло саме - з 12.03.2008 року, тобто з дня коли виникла заборгованість, отже з часу виникнення права вимоги Банком - 12.03.2008 року до моменту звернення Банка до нотаріуса для вчинення виконавчого напису - 31.10.2018 року, минуло більше трьох років.
Окрім викладеного згідно п.2 ч.2 ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Як вбачається із оскаржуваного виконавчого напису стягнення з неї також проводиться по заборгованості пені - 557 308, 23 грн. та штрафу - 40 914,31 грн., строк пред'явлення вимог по яких, виходячи із строку за який проводиться стягнення - з 12.03.2008 року, закінчився 12.03.2009 року, однак в цій частині нотаріус також видав оскаржуваний виконавчий напис з пропуском річного строку, що також є порушенням 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Позивачем не визнається заборгованість зазначена у виконавчому написі всього у розмірі 859 200 гривень 41 копійка, оскільки вважає, що розмір цієї заборгованості є завищеним, відсотки за користування кредитом, штрафи, пеня також є завищеними та, нараховані після закінчення строків спеціальної позовної давності, а тому заборгованість заявлена в оскаржуваному виконавчому написі є спірною, вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання вона також не отримувала, а тому такий виконавчий напис не може підлягати до виконання.
В оскаржуваному виконавчому написі не зазначено номер кредитного договору, дату його укладення, прізвище, ім'я, по батькові боржника, за яким виникла заборгованість на суму 859 200 грн. 41 коп., що свідчить про те, що нотаріусом на момент вчинення виконавчого напису не з'ясовано на підставі чого виникла вказана заборгованість та зобов'язання.
Позивач вважає, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис не отримавши необхідний обсяг документів відповідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, зареєстрований в реєстрі № 1845, від 31.10.2018 року, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Вітвіцький О.Ю. діючи на підставі ордеру серії ВН №179888 у судове засідання не з'явилися, представник позивача надав суду письмову заяву за вхід.№6850 від 20.10.2021 року в якій останній просить справу розглянути без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням №2450001123800 з відміткою про отримання поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Заяви, клопотання: клопотання про витребування доказів, клопотання про відкладення розгляду справи, заява представника позивача про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, призначення підготовчого засідання та витребування доказів; відкладено розгляд справи; закрито підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.
Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:
Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі встановлено, що 12 березня 2008 року місті Ямпіль Вінницької області між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № МКЯ-066 , предметом якого була сума кредиту 20 000 доларів США. Даний договір було забезпечено договором іпотеки від 12.03.2018 року(а.с.37-49).
12 березня 2008 року в місті Ямпіль Вінницької області між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки предметом якого є надання ОСОБА_1 в іпотеку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 12.03.2008 року №МКЯ-066 (а.с.11-13).
31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 12.03.2008 року приватним нотаріусом за реєстровим № 1218, передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі: заборгованість за кредитом - 250 459, 12 грн.; заборгованість за відсотками - 10518,75 грн.; пеня - 557 308,23 грн.; штраф - 40 914,31 грн., що всього становить 859 200 гривень 41 копійка. Витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн., а всього 862 7000 грн. 41 коп. (а.с.8).
Виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів: заяви АТ КБ «Приватбанк» від 31.10.2018 року про вчинення виконавчого напису на копії Договору Іпотеки від 12.03.2008 року; кредитний договір, договір іпотеки, засвідчена виписка з особового рахунку боржника, вимога про усунення порушень за Кредитним договором, розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв'язку, опис вкладень до листа, установчі документи АТ КБ «Приватбанк», довіреність представника АТ КБ «Приватбанк», паспорт представника АТ КБ «Приватбанк» (а.с.24-58).
З копії заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2020 року за вих. № 202002040505 та копії постанови про відкриття виконавчого провадження №61351077 від 21.02.2020 року із супровідним листом від 21.02.2020 року встановлено, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 31.10.2018 року, було відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходить до наступних висновків:
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для звернення стягнення на нерухоме майно, житловий будинок по АДРЕСА_1 з підстав, що випливають з договору іпотеки.
Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст.4 ЦПК України).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Щодо належного повідомлення боржника
Позивач посилався на те, що АТ КБ «Приватбанк» перед вчиненням оспорюваного виконавчого напису не направляв їй вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання від 15.08.2018 року, а також не надав нотаріусу доказів направлення цієї вимоги та її одержання позивачем.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
На підтвердження спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання АТ КБ «Приватбанк» повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором №МКЯ-066 від 12.03.2008 року банк надав: засвідчену копію вимоги від 15 серпня 2018 року, оригінал квитанції № 215600426655 про надання послуг поштового зв'язку про направлення вимоги листом з повідомленням про вручення, оригінал опису вкладення від 30 серпня 2018 року про направлення вимоги. Отже, АТ КБ «Приватбанк» надав приватному нотаріусу документи, які містять відмітку поштового відділення зв'язку про відправлення вимоги цінним листом з повідомленням про вручення на вказану в іпотечному договорі адресу, тобто виконав вищевказані вимоги. Надання доказів щодо повідомлення боржника та сплив тридцятиденного строку з моменту повідомлення, що свідчить про дотримання встановленого порядку.
Щодо безспірності заборгованості
Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц: Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №МКЯ-066 від 12.03.2008 року на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.
Щодо дотримання порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом :
Здійснення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також вимогами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 1.1. ч. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до п.1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки подаються наступні документи: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
З наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна на вимогу суду копій документів на 36 аркушах на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 31 жовтня 2018 року за реєстровим номером 1845 убачається, що нотаріусу були надані оригінали кредитного договору, договору іпотеки, виписка з особового рахунку боржника з якої встановлено, що станом на 01 жовтня 2018 року заборгованість у сумі 859 450 грн. 41 коп. не погашена; вимога про усунення порушень за Кредитним договором від 15.08.2018, розрахунковий документа про оплату послуг поштового зв'язку від 30.08.2018 року, опис вкладення до листа від 30.08.2018 року, установчі документи АТ КБ «Приватбанк», довіреність представника АТ КБ «Приватбанк», паспорт представника АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, нотаріусом було вчинено виконавчий напис отримавши необхідний обсяг документів відповідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172.
Щодо порушення строку звернення до нотаріуса
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Кредитним договором №МКЯ-066 від 12 березня 2008 року передбачена позовна давність тривалістю 5 років. Додатковим договором №2 до кредитного договору № МКЯ-066 від від 12 листопада 2013 року строк позовної давності було продовжено до 15 років.
У Постанові Верховного Суду Україні від 02 липня 2019 року, справа №916/3006/17 встановлено, що строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив наступне: згідно графіку погашення кредиту та відсотків і винагороди додатку до кредитного договору № МКЯ-066 від 12 березня 2008 року встановлено, що датою погашення кредиту є 10 число кожного місяця. Згідно п.п. 6.6 Додаткового договору №2 до кредитного договору №МКЯ-066 від 12 березня 2008 року встановлено, що заборгованість вважається прострочено у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених Договором більше ніж на 30 днів.
З виписки з рахунку боржника по кредитному договору № МКЯ-066 від 12 березня 2008 року встановлено, що останнє погашення заборгованості за наданим кредитом відбулося 28 липня 2014 року, 10 серпня 2014 року заборгованість не було погашено. Остання сума погашення пені відбулась 13 серпня 2015 року.
10 вересня 2015 року заборгованість по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених Договором не було погашено, тому у АТ КБ «Приватбанк», згідно Додаткового договору №2 до кредитному договору №МКЯ-066 від 12 березня 2008 року, виникло право примусового стягнення боргу з 11 жовтня 2015 року. Трьохрічний строк для звернення до нотаріусу для вчинення виконавчого напису сплив 12 жовтня 2018 року.
Із заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міськрайонного нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся 31 жовтня 2018 року, пропустивши передбачений законом трьохрічний строк для звернення до нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису. Нотаріус вчинив виконавчий напис 31 жовтня 2018 року, тобто поза межами строку встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат», підпункту 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису нотаріуса від 31.10.2018 року зареєстрованого в реєстрі за №1845 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати в загальній сумі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат",ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81, 141 247, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, зареєстрований в реєстрі №1845, від 31.10.2018 року, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: М.М.Дзерин