Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
22 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/760/21
Провадження №15/913/760/21
Суддя Смола С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» про забезпечення позову, подану разом із поданням позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» (вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, 92704)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (вул. Бориспільське шосе, буд. 41-В, м. Київ, 02121)
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» (далі - ТОВ «СРБП») 13.10.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (далі - ТОВ «Асканія-Пак») про визнання виконавчого напису від 06.08.2021 №3971, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, та належить на праві власності ТОВ «СРБП», на користь ТОВ «Асканія-Пак» таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, 06.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинений виконавчий напис №3971.
15.09.2021 на підставі вказаного виконавчого напису старший державний виконавець Старобільського ВДВС у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гусаков М.Є., відкрив виконавче провадження №66596747.
У порушення ст.35 Закону України «Про іпотеку» відповідачем не направлялось на адресу позивача вимоги про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У результаті цього позивач був позбавлений можливості направити нотаріусу та відповідачу свої заперечення щодо висунутої вимоги відповідача.
Зазначив, що стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду Луганської області від 03.03.2021 у справі №913/721/19 та одночасне за виконавчим написом нотаріуса призводить до подвійного стягнення.
Виконавчий напис не відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та Закону України «Про виконавче провадження».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Одночасно з пред'явленням зазначеного позову позивачем подана заява про забезпечення позову від 11.10.2021, у якій ТОВ «СРБП» просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною від 06.08.2021 за реєстраційним №3971, відповідно до якого звернено стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності ТОВ «СРБП».
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2021 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.
Розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 5 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, враховуючи викладене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову ТОВ «СРБП» зазначило, що предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни від 06.08.2021 №3971 про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності ТОВ «СРБП».
15.09.2021 на підставі вказаного виконавчого напису старший державний виконавець Старобільського ВДВС у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гусаков М.Є., відкрив виконавче провадження №66596747.
Отже, з 06.08.2021 у відповідача відсутні перешкоди здійснити реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності ТОВ «СРБП», за ТОВ «Асканія-Пак» або виставити його на торги, а тому позивач може незаконно втратити право власності на своє майно.
Указав, що якщо нерухоме майно буде реалізовано на торгах, новий власник понесе витрати на його переоформлення та реєстрацію та буде вважатися добросовісним набувачем, а відтак, повернення нерухомого майна із його володіння буде вимагати подання нового позову до суду.
Вважає, що якщо під час розгляду позову нерухоме майно буде знаходиться у володінні та в експлуатації нового власника, існує реальна загроза перепланування, переобладнання нерухомого майна або навіть значного пошкодження чи його повного або часткового знищення.
Оскільки між сторонами виник спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому у разі задоволення позовних вимог призведе до необхідності повернення нерухомого майна позивачу.
Указав, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв'язку з предметом спору.
Суд зауважує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 31.08.2020 у справі №917/1274/19 обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, складовою якого є виконання рішення суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними.
У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, у п.40 зазначається, що «...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Важко уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, -і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
В пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у разі подання позову немайнового характеру, при розгляді заяви про забезпечення позову має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд зауважує, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач наголосив, що з 06.08.2021, тобто з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса у відповідача відсутні перешкоди здійснити реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ТОВ «СРБП», за ТОВ «Асканія-Пак», або вчинити дії щодо його відчуження на користь третіх осіб, що може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.
Суд частково погоджується з даними доводами позивача та вважає, що, дійсно в межах відкритого 15.09.2021 на підставі вказаного виконавчого напису старшим державним виконавцем Старобільського ВДВС у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гусаковим М.Є. виконавчого провадження №66596747 у будь-який момент протягом розгляду заявленого позивачем позову можливе відчуження належного позивачеві комплексу нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку процедури його реалізації в межах зазначеного виконавчого провадження, що саме по собі унеможливить ефективний захист прав позивача за тими позовними вимогами, з якими він звернувся до суду.
Так, у разі відчуження відповідачем майна третім особам задоволення цього позову не призведе до відновлення порушених прав позивача, адже позивач буде змушений звертатися до нових набувачів такого майна з новими позовами (про визнання недійними угод, витребування майна).
Суд бере до уваги, що на теперішній час вже розпочато процедуру примусового виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, у виконавчому провадженні №66596747, а отже вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі цього виконавчого напису в даному випадку відповідає ст.137 ГПК України.
Разом з тим, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданого заходу не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового спору чи інших осіб, що не є його учасниками.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У поданій заяві ТОВ «СРБП» зазначило, що зустрічне забезпечення неможливе у зв'язку з тим, що ніяким чином не порушує права відповідача, обраний захід не зупиняє, не повертає майно або кошти.
Частинами 1, 2, 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «СРБП», а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.
Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст.ст.74, 77, 86, 136- 140, 232- 234 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» від 11.10.2021 про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» про визнання виконавчого напису від 06.08.2021 №3971 таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 06.08.2021 за реєстраційним №3971, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, відповідно до якого звернено стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство».
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» (вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, 92704, ідентифікаційний код 03329605).
4. Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (вул. Бориспільське шосе, буд. 41-В, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код 32157382).
5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набрала законної сили 22.10.2021 та може бути пред'явлення до виконання по 23.10.2024 (включно).
6. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 22.10.2021 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Суддя С.В. Смола