просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
24 листопада 2021 року м. Харків Справа № 913/760/21
Провадження №15/913/760/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» (вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, 92704)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (вул. Бориспільське шосе, буд. 41-В, м. Київ, 02121)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Зіньковський Максим Миколайович ( АДРЕСА_1 )
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна (вул. Глазунова/Чигоріна, буд.4/47, неж.прим. в літ. «А», 1-13 групи прим. 46а, м. Київ, 01042)
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Славич В.І.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: Хашко О.М. - адвокат за довіреністю від 11.08.2021;
від третьої особи-1: представник не прибув;
від третьої особи-2: представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» (далі - ТОВ «СРБП») 13.10.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» (далі - ТОВ «Асканія-Пак») про визнання виконавчого напису від 06.08.2021 №3971, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, та належить на праві власності ТОВ «СРБП», на користь ТОВ «Асканія-Пак» таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 06.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинений виконавчий напис №3971.
15.09.2021 на підставі вказаного виконавчого напису старший державний виконавець Старобільського ВДВС у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гусаков М.Є., відкрив виконавче провадження №66596747.
У порушення ст.35 Закону України «Про іпотеку» відповідачем не направлялось на адресу позивача вимоги про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У результаті цього позивач був позбавлений можливості направити нотаріусу та відповідачу свої заперечення щодо висунутої вимоги відповідача.
Зазначив, що стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду Луганської області від 03.03.2021 у справі №913/721/19 та одночасне за виконавчим написом нотаріуса призводить до подвійного стягнення.
Виконавчий напис не відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, та Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Ухвалою суду від 22.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» від 11.10.2021 про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак» про визнання виконавчого напису від 06.08.2021 №3971 таким, що не підлягає виконанню, задоволено; зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 06.08.2021 за реєстраційним №3971, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, відповідно до якого звернено стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство».
Ухвалою суду від 25.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича; клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну задоволено; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну; підготовче засідання призначено на 24.11.2021.
У судове засідання 24.11.2021 представники позивача та третіх осіб не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідач відзивом від 27.10.2021 №27/10/2021 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що в провадженні Господарського суду Луганської області знаходилась справа №913/721/19 за позовом ТОВ «Асканія-Пак» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11 356 959 грн 16 коп.
Зазначив, що ОСОБА_1 є не лише боржником ТОВ «Асканія-Пак», а й керівником і засновником позивача - ТОВ «СРБП», що вказує на те, що ОСОБА_1 намагається ухилитись від виконання рішення суду від 03.03.2021 у справі №913/721/19.
Указав, що 10.12.2019 направив позивачеві та третій особі повідомлення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
30.06.2021 ТОВ «Асканія-Пак» направило ТОВ «СРБП» повідомлення №20 про необхідність повернення суми заборгованості в розмірі 11 716 989 грн 86 коп. та попередило, що у разі неповернення вказаної суми, буде вимушене звернутись за виконавчим написом нотаріуса та примусово стягнути заборгованість.
Зазначив, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
У письмових поясненнях від 02.11.2021 №257/01-16 приватний нотаріус Верповська О.В. зазначила, що стягувачем для вчинення виконавчого напису було надано приватному нотаріусу повний пакет документів, надання яких передбачено нормами чинного законодавства, зокрема, і письмову вимогу з доказами її направлення та отримання боржником більше ніж за 30 днів до вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Указала, що посилання позивача на норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є безпідставним, оскільки норми вказаного закону визначають правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, а оскаржуваний виконавчий напис вчинено відносно нерухомого майна.
Позивачем не надано суду доказів того, що станом на час вчинення виконавчого напису рішення суду від 03.03.2021 у справі №913/721/19 було виконано боржником.
Суд ураховує, що поштова кореспонденція у справі - ухвала суду від 25.10.2021, надсилалась позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, 92704, та отримана адресатом 27.10.2021, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення №6102254833206.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Також на момент розгляду справи від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.41 зазначеного Кодексу у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами п.2 ч.1 ст.42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Водночас ч.1 ст.45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Положеннями ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст.46 ГПК України.
Частинами 1-2 ст.120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч.2 ст.121 ГПК України ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання або вчинення іншої процесуальної дії повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку про те, яку дію буде вчинено, дату, час і місце її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.
Ухвалою суду від 25.10.2021 про відкриття провадження у справі учасників справи було повідомлено про дату, час і місце судового засідання; явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась обов'язковою.
Згідно зі ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом ч.1 ст.183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексу строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомленого про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Зважаючи на вищезазначене, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
Суд наголошує, що на момент розгляду справи позивачем не повідомлено суд належним чином про причини неявки представника у судове засідання 24.11.2021.
Разом з тим, ч.4 ст.202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п.4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст.202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаних постановах виклала правовий висновок щодо застосування ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України (неявка позивача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання за відсутності клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності є підставою для залишення позову без розгляду) і такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню вказаних норм процесуального права, то суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від правової позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 та від 05.06.2020 у справі №910/16978/19.
При цьому, саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст.120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Суд наголошує, що від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Разом з тим ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду (аналогічна правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19).
Положення ч.4 ст.202 та п.4 ч.1 ст.226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Суд наголошує, що ухвалою суду від 25.10.2021 явка позивача не визнавалась обов'язковою, а отже і його нез'явлення в даному випадку не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 29.12.2020 у справі №916/3616/15, ч.4 ст.202, п.4 ч.1 ст.226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.11.2017 у справі «Sukhanov and Others v. Russia» (заяви №56251/12, №2302/13, №53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст.202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Отже, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Суд зауважує, що норми ст.226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, п.1 ч.2 ст.185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання (така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, від 10.02.2021 у справі №916/365/17).
За таких обставин, з огляду на належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення ним про причини неявки і відсутність заяви ТОВ «СРБП» про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви ТОВ «СРБП» без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Водночас, ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Також, згідно з ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Оскільки матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення йому сплаченого судового збору за подання позову і заяви відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, зазначені питання наразі судом не вирішуються.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.226 ГПК України ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Згідно з ч.ч.9- 11 ст.145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Отже, вжиті ухвалою суду від 22.10.2021 заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 06.08.2021 за реєстраційним №3971, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, відповідно до якого звернено стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство», підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст.13, 42, 130, 145, 183, 185, 202, 226, 232- 235, 240 ГПК України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство» від 11.10.2021 залишити без розгляду.
2. Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 06.08.2021 за реєстраційним №3971, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, відповідно до якого звернено стягнення на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3 257,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, буд. 32, м. Старобільськ Луганської області, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Старобільське ремонтно-будівельне підприємство», вжиті ухвалою суду від 22.10.2021, скасувати.
Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення 24.11.2021 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 26.11.2021.
Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/.
Суддя Сергій СМОЛА