вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3001/21
За заявою Фермерського господарства «Олена К» про забезпечення позову
до Березанської міської ради Київської області
прo визнання недійсним рішення № 309-24-VIII від 23.09.2021 року
Суддя А.Ю. Кошик
Без виклику сторін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Олена К» до Березанської міської ради Київської області прo визнання недійсним рішення Березанської міської ради Київської області № 309-24-VIII від 23.09.2021 року.
Позов надійшов до Господарського суду Київської області 13.10.2021 року та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2021 року, позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 911/3001/21.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2021 року відкрито провадження у справі № 911/3001/21 за правилами загального позовного провадження.
Одночасно з позовом, Фермерським господарством «Олена К» подано заяву б/н від 12.10.2021 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220283001:09:079:0053, площа земельної ділянки 14,8531 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 544616332202); 3220288700:25:064:0001, площа земельної ділянки 11,87 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 411858632202); 3220288700:25:062:0613, площа земельної ділянки 21,37 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 411890832202); 3220283000:09:078:0001, площа земельної ділянки 5,1615 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 544571532202); 3220288700:25:089:0048, площа земельної ділянки 18,2137 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 262372332202); 3220288700:25:062:0612, площа земельної ділянки 24,7668 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 300346732202);
- заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220283001:09:079:0053, площа земельної ділянки 14,8531 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 544616332202); 3220288700:25:064:0001, площа земельної ділянки 11,87 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 411858632202); 3220288700:25:062:0613, площа земельної ділянки 21,37 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 411890832202); 3220283000:09:078:0001, площа земельної ділянки 5,1615 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 544571532202); 3220288700:25:089:0048, площа земельної ділянки 18,2137 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 262372332202); 3220288700:25:062:0612, площа земельної ділянки 24,7668 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 300346732202).
В обґрунтування підстав забезпечення позову заявник (позивач) стверджує, що він є орендарем вищевказаних земельних ділянок, які отримані в оренду за договорами між ГУ Держземагенства (Держгеокадастру) у Київській області та ОСОБА_1 , якою в подальшому створено та зареєстровано Фермерське господарство «Олена К», до якого перейшло відповідне право користування земельними ділянками.
Позивач зазначає, що з дати укладення та державної реєстрації відповідного права оренди він належним чином виконував та виконує усі взяті на себе зобов'язання, у тому числі сплачує орендну плату за землю.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 року було внесено зміни до Земельного кодексу України та у пункті 24 Перехідних положень визначено перехід до комунальної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які раніше перебували у державній власності.
На підставі вказаних положень законодавства та Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про передачу земельних ділянок державної форми власності у комунальну власність, земельні ділянки, які перебували в оренді, перейшли до комунальної власності Територіальної громади м. Березань в особі Березанської міської ради Київської області.
23.09.2021 року Березанською міською радою Київської області було прийнято рішення № 309-24-7111 про припинення (розірвання) договорів оренди землі, які перебувають у користуванні Фермерського господарства «Олена К», підставою для розірвання яких послугувала зміна власника земельної ділянки.
Заявник вважає, що таке рішення про припинення договорів оренди землі та права оренди на землю позивача було прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, умовам договорів оренди землі та без залучення користувача до розгляду даного питання у порядку та спосіб, передбачений Законами України «Про місцеве самоврядування» та «Про оренду землі», адже будь-яких повідомлень про намір розірвання (припинення) договору на адресу користувача не надходило.
Крім того, заявник повідомляє, що відповідач не публікує на офіційному сайті рішення про припинення (розірвання договорів оренди землі) та відмовляється надати інформацію про його номер, а також провів його обговорення без запрошення позивача ані на земельну комісію відповідної міської ради, ані на відповідну сесію, що на думку заявника свідчить про приховання факту розірвання договорів оренди землі та передання цих земельних ділянок в оренду іншого підприємства.
У зв'язку з чим Фермерське господарство «Олена К» просить суд вжити заходи до забезпечення позову, оскільки вважає, що в разі їх не застосування існує вірогідність втрати права оренди на землю й на посіви, які на ній знаходяться, оскільки Березанська міська рада Київської області має можливість здійснити передання земельної ділянки в оренду на користь третіх осіб, або у власність, що у подальшому може ускладнити й виконання судового рішення, й відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову б/н від 12.10.2021 року судом встановлено наступне.
З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене, за твердженням заявника, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. І навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Дослідивши викладені в заяві про забезпечення позову обставини та додані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає про відсутність документально підтверджених фактів наміру відповідача вчиняти дії по передачі земельних ділянок іншим особам, тому відсутні підстави стверджувати про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, заява фактично ґрунтується на припущеннях.
Крім того, оцінка дій відповідача, на незаконності яких наголошує заявник, судом буде надана за результатом розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. При цьому, заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об'єктами нерухомого майна станом на момент звернення до суду із даною заявою про забезпечення позову. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.
В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення в період пред'явлення позову до суду. Зокрема, докази щодо реалізації чи підготовчі дії щодо реалізації майна, його передачі іншим особам, зміни статусу, тощо. Проте, у поданій заяві заявник послається лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Фермерського господарства «Олена К» про забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Таким чином, заява Фермерського господарства «Олена К» б/н від 12.10.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/3001/21 задоволенню не підлягає як не обґрунтована та не доведена.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства «Олена К» б/н від 12.10.2021 року про забезпечення позову у справі № 911/3001/21.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.Ю. Кошик