вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/881/21
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ:09806443)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні технології» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 3, код ЄДРПОУ:37216690)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 189 297,72 грн.
без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Таскомбанк» (позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні технології» (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення 189 297,72 грн. заборгованості, з яких: 172 220,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,12 грн заборгованості по відсотках, 14 579,63 грн заборгованості по комісії, 2497,97 грн пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01.10.2019 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Автомобільні технології» укладено Заяву-договір №7073113 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 01.10.2022, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.
За твердженнями позивача, умови зазначеного вище Кредитного договору відповідачем-1 не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, у зв'язку з чим банк вважає, що набув права вимагати дострокового повернення суми кредиту, а також сплати інших, передбачених Кредитним договором, платежів.
Крім того, як зазначає позивач, на забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, між АТ «Таскомбанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, 30.10.2019 укладено договір поруки № Т 09.07.2019 І 7764, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ "Автомобільні технології" зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач-2 не є юридичною особою або фізичною-особою підприємцем.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Враховуючи вищезазначене, 05.04.2021 Господарський суд Київської області направив на адресу Донецької обласної державної адміністрації запит від 30.03.2021 у справі № 911/881/21 з вимогою надати інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання(перебування) - ОСОБА_1 для належного повідомлення учасника справи та направлення йому процесуальних документів.
21.04.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Донецької обласної державної адміністрації (Донецька обласна військово-цивільна адміністрація) надійшла відповідь на запит, в якій було запропоновано суду звернутися з вище наведеним питанням до Державної міграційної служби України або її територіальних підрозділів.
26.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Донецької обласної державної адміністрації (Донецька обласна військово-цивільна адміністрація) надійшла аналогічна відповідь на запит.
26.04.2021 Господарський суд Київської області направив на адресу Державної міграційної служби України запит від 26.04.2021 у справі № 911/881/21 про надання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) - ОСОБА_1 , однак станом на 02.07.2021 відповіді на запит не було отримано.
05.07.2021 Господарський суд Київської області повторно направив на адресу Державної міграційної служби України запит від 02.07.2021 у справі № 911/881/21 про надання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання(перебування) - ОСОБА_1 .
02.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України надійшов лист. Зазначеним листом повідомляється, що за наявною в Державної міграційної служби України інформацією, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), станом на 26.05.2018 значиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Відповідно до ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи вищевикладене та те, що місцем реєстрації відповідача-2 є тимчасово не підконтрольна територія України, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, здійснене судом через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, ухвалою від 03.08.2021 відповідачам було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається у часникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, повідомлення про вручення поштових відправлень повернуті на адресу суду з відміткою поштового зв'язку «за закінченням строку зберігання».
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачі мали дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на наведене суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
У встановлений судом строк відзивів на позовну заяву відповідачі не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляли.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільні технології» (Позичальник) було укладено Заяву-договір №ID7073113 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (надалі також - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок із терміном повернення Кредиту 36 місяців з дати укладення Договору, тобто до 01.10.2022, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.1.2. Кредитного договору - кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Таскомбанк» з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
У розділі 2 Кредитного договору, сторони обумовили умови надання кредиту, зокрема: розмір кредиту: 200000,00 грн; валюта кредиту: гривня; розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти) становить 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди: 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів, які передують календарному числу місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом; сплата комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом. Сума комісійної винагороди за перший місяць кредитування сплачується у день надання кредитних коштів; сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес»; строк кредиту - 36 місяців з дати укладення Договору.
За умовами п. 3.1 Кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення Кредиту.
Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну зазначеного в п. 2.6. цього Договору (п. 3.2 Кредитного договору).
Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до Заяви-договору від 22.08.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів AT «Таскомбанк», Клієнт (Відповідач-1) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом.
Згідно рішення №1 від 01.10.2019 власника ТОВ «Автомобільні технології», директор ОСОБА_2 був уповноважений звернутися до Банку з метою укладення кредитного договору з метою отримання ТОВ «Автомобільні технології» кредиту у розмірі 200 000 грн.
Водночас 01.10.2019 між АТ «Таскомбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № Т 09.07.2019 І 7764 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ «Автомобільні технології» зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору № ID7073113 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.
У пункті 1.2 договору поруки сторони, зокрема, домовились, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за кредитним договором.
У випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник, в тому обсязі, що й боржник (п. 2.1 договору поруки).
Згідно з п. 5.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту накладення електронного підпису обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису.
Договір поруки підписано 01.10.2019 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису.
Факти підписання заяви-договору і, відповідно, укладення Кредитного договору, а також укладення договору поруки учасниками справи не заперечено.
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.
Однак, Позичальником було порушено норми чинного законодавства України та умови Кредитного договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем.
Як зазначає позивач, банк звернувся до боржника та поручителя із повідомленнями-вимогами, в яких вимагав достроково повністю повернути кредит. Банк зауважив, що погашення заборгованості необхідно здійснити протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 40 календарних днів з дати направлення банком повідомлення.
Враховуючи те, що відповідачі у добровільному порядку не сплатили банку відповідну заборгованість, останній звернувся до суду з даним позовом, предметом якого є вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів: 172 220,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,12 грн заборгованості по відсотках, 14 579,63 грн заборгованості по комісії, 2497,97 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із змісту Кредитного договору, останній підписаний за допомогою електронного цифрового підпису з одного боку АТ «Таскомбанк» та з іншого - ТОВ «Автомобільні технології».
Відповідно до пп. 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Проаналізувавши зазначене та наданий позивачем витяг з он-лайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, суд дійшов висновку, що сторонами підписано відповідний Кредитний договір із дотриманням зазначених вище положень Закону, а тому договір є таким, що укладений у письмовій формі.
За своєю правовою природою Кредитний договір (заява) є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи кредитного договору та договору приєднання, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку - АТ «Таскомбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту укладеного позивачем та відповідачем 1 Кредитного договору вбачається, що при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються позичальнику, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту у вигляді пені.
Як зазначалося вище, у п. 2.5 Кредитного договору банк та позичальник домовились, що погашення кредиту здійснюється щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів, які передують календарному числу місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом, та згідно з графіком погашення кредиту, зазначеного у додатку № 1 до Кредитного договору.
Проаналізувавши викладене та додаток № 1 до Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позичальник був зобов'язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами до 30-го числа кожного місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, позичальник взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконував.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що позичальник допустив прострочення погашення отриманого кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Водночас, як встановлено судом, між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем (відповідач 2) перед кредитором (позивач) за виконання боржником (відповідач 1) зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до приписів ст. 555 Цивільного кодексу України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Отже ОСОБА_1 відповідає солідарно із ТОВ «Автомобільні технології» перед АТ «Таскомбанк» за невиконані позичальником зобов'язання за Кредитним договором.
Як свідчать матеріали справи, відповідачі факту наявності заборгованості позичальника перед банком жодним чином не заперечили, доказів належного виконання позичальником обов'язків з погашення кредиту у повному обсязі та у встановлені строки до матеріалів справи надано не було.
Отже, оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав, то в останнього наявна заборгованість перед банком у розмірі 172 220,00 грн.
Враховуючи те, що своєчасне повернення відповідних коштів є одним з основних обов'язків відповідачів, належне виконання якого вимагається законом та договорами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у розмірі 172 220,00 грн.
Крім того позивач просить стягнути з відповідачів 0,12 грн заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як установлено судом, у пп. 2.3.1 п. 2.3 та п. 2.5 кредитного договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредиту - 0,0001% річних, яка повинна сплачуватись щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів, які передують календарному числу місяця, в яке було укладено договір.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти 01.10.2019, а відтак позичальник зобов'язаний сплачувати проценти до 1-го числа кожного місяця, наступного за місяцем видачі коштів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків у розмірі 0,12 грн, суд установив, що він є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів відсотків у вказаному розмірі підлягає задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути з відповідачів заборгованості по комісії у розмірі 14579,63 грн.
Так, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (абзац перший ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України).
У підпункті 2.3.2 п. 2.3 Кредитного договору сторони домовились про сплату позичальником банку комісійної винагороди у розмірі 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з комісійної винагороди у розмірі 14579,63 грн, встановив його арифметичну правильність, у зв'язку з чим вимога банку про солідарне стягнення з відповідачів комісійної винагороди у вказаному розмірі підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з останніх пеню у загальному розмірі 2497,97 грн. за період з 10.09.2020 по 10.03.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 3.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань при реалізації права банку, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що пеня була нарахована позивачем з дотриманням вимог законодавства та в узгодженому договором розмірі.
За вказаних обставин суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2497,97 грн пені.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання ТОВ «Автомобільні технології» зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісійної винагороди, обов'язок відповідача-2 за договором поруки забезпечити виконання зобов'язань ТОВ «Автомобільні технології» перед АТ «Таскомбанк» у відповідності до умов Кредитного договору, факт невиконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів 172 220,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,12 грн заборгованості по відсотках, 14579,63 грн заборгованості по комісії, 2497,97 грн пені.
У зв'язку з тим, що стягнення солідарно суми судових витрат законом не передбачено, витрати позивача зі сплати судового збору, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні технології» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37216690) та із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) 172 220 (сто сімдесят дві тисячі двісті двадцять) грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту; 0 (нуль) грн 12 коп. заборгованості по відсотках, 14579 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 63 коп. заборгованості по комісії; 2497 (дві тисячі чотириста дев'яносто сім) грн 97 коп. пені.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні технології» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37216690) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) 1419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) 24 коп. судового збору.
5. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ 09806443) 1419 (одну тисячу чотириста дев'ятнадцять) 24 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.10.2021.
Суддя Т.Д. Лилак