21 жовтня 2021 року м. Харків Справа №922/1838/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Легуші Я.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Радигін Є.С., свідоцтво №970 від 03.06.2011, довіреність №б/н від 01.01.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№2562Х/1 від 18.08.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 (м. Харків, суддя Калантай М.В., повний текст рішення складено 20.07.2021) у справі №922/1838/21,
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ, Харківська область,
про стягнення коштів, -
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення 26452,56 грн, з яких: 23496,19 грн пені, 2303,33 грн 3% річних та 653,04 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Вовчанського підприємства теплових мереж на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 11748,10 грн пені, 2303,33 грн 3% річних, 653,04 грн інфляційних втрат, а також 2270,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з вказаним рішенням частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 у справі №922/1838/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 11748,09 грн скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки у сумі 11748,09 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує на наступне:
- господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; судом не з'ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу;
- в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин, виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів, Держави; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також апелянт вказує, що відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за дев'ять місяців, що закінчилися 30.09.2020, чистий збиток НАК «Нафтогаз України» становить 17034 млн.грн, сукупний збиток становить 17293 млн.грн (станом на 30.06.2020 - чистий збиток становив 11514 млн грн, сукупний збиток становив - 12610 млн грн); фінансова звітність НАК «Нафтогаз України» є загальнодоступним документом, який публікується на веб-сторінці позивача відповідно до ст.14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки дізнався про мотиви часткового задоволення позовної заяви лише після отримання повного тексту судового рішення, а саме 26.07.2021, про що свідчить штемпель відбитку електронної автоматизованої системи розподілу кореспонденції компанії на копії першої сторінки рішення, конверт та інформація про отримання поштового відправлення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 у справі №922/1838/21 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№10333 від 06.09.2021) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2021. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 у справі №922/1838/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 у справі №922/1838/21. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Призначено справу до розгляду на 21.10.2021. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Довести до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10762 від 16.09.2021), в якому просить апеляційну скаргу АТ НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вважає, що суд першої інстанції при розгляді питання про стягнення сум пені узяв до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, зокрема на той факт, що зобов'язання відповідачем зі сплати основного боргу виконане повністю, позивачем не доведена наявність збитків, прострочення не мало тривалого часу, ступінь вини відповідача є незначним. Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідач є комунальним підприємством та виконує важливу соціальну функцію з теплопостачання населення та бюджетних організацій, в тому числі навчальних закладів, державних органів.
Апелянт до судового засідання 21.10.2021 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача отримав копію ухвали суду про призначення справи до розгляду - 13.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.208).
Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Враховуючи, що учасники розгляду були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
У судовому засідання 21.10.2021 представник відповідача проти вимог скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №1566/18-КП-32 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Згідно з пунктом 2.1 Договору (у редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019) постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 117тис.куб.м., в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 року - 0тис.куб.м., листопад 2018 року - 17,643тис.куб.м., грудень 2018 року - 24,08тис.куб.м., січень 2019 року - 28,941тис.куб.м., лютий 2019 року - 23,24тис.куб.м., березень 2019 року - 17,096тис.куб.м., квітень 2019 року - 6тис.куб.м.
Однак, в подальшому Додатковою угодою №8 від 23.04.2019 сторони визначили, що обсяг природного газу, який передається у квітні 2019 року становить 1,56тис.куб.м.
За умовами пункту 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Пунктом 3.8 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 5.2 Договору (у первісній редакції) ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 9488,64грн. (з ПДВ).
В подальшому, в пункті 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018) сторони визначили, що з 01.12.2018 ціна за 1000 куб.м. газу становить 7482,61грн. (з ПДВ).
За умовами пункту 6.1. Договору (у первісній редакції) оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Тотожні умови були викладені й у п.5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 28.11.2018).
Згідно з пунктом 12.1 Договору (в первісній редакції) він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому згідно з Додатковою угодою №4 від 28.11.2018 строк дії договору в частині постачання природного газу продовжено сторонами до 30 квітня 2019 року (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 844330,46грн, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 132015,72грн., від 31.12.2018 на суму 180181,30грн., від 31.01.2019 на суму 216554,27грн., від 28.02.2019 на суму 173895,90грн., від 31.03.2019 на суму 130010,39грн., від 30.04.2019 на суму 11672,88грн.
Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі 19.11.2020, допустивши при цьому порушення встановлених договором строків оплати, що підтверджується розрахунком позовних вимог, та не заперечується відповідачем.
Пунктом 8.2 Договору (у первісній редакції), а також пунктом 7.2 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати, він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 10.3 Договору (у первісній редакції), а також пункту 9.3 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018), строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
З урахуванням даних норм Договору та положень статті 625 ЦК України, позивач, у зв'язку із несвоєчасним погашенням відповідачем суми основного боргу за Договором, здійснив нарахування останньому 23496,19 грн. пені, 2303,3 3грн. 3% річних та 653,04 грн. інфляційних втрат та просить господарський суд Харківської області стягнути їх на свою користь.
При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 2303,33 грн 3% річних та 653,04 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
Рішення, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині зменшення штрафних санкцій до 50%. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/64/18 від 07.11.2018.
Так, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення пені на 90% (т.1, а.с.62). В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, вказує на те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, водопостачанні та водовідведенні. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.04.2021 склав 9166592,00грн. Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом 01.05.2021 становить 8074111,73грн., з них заборгованість населення (головний споживач теплової енергії) - 5473623,64грн. Фінансові звіти відповідача (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання) вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання. При цьому, відповідач в повному обсязі сплатив вартість спожитого природного газу, а сума штрафних санкцій є надмірно великою, у свою чергу суми 3% річних та інфляційних витрат мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача. Крім того, відповідач зауважує, що згідно п.п.1 пункту 6.3 Договору №1566/18-КП-32, він перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання». У відповідності до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, затверджений «Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного гачу, на якого покладено спеціальні обов'язки». На виконання вище вказаних норм права відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить договір банківського рахунку №2945/3 від 01.10.2014 та довідка з банку №БТ118/385-39/45 від 18.02.2020. Усі розрахунки між відповідачем та позивачем за договором №1566/18-КП-32 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів прийнятими на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням о до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з положеннями статті 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18).
Колегія суддів приймає до уваги факт повного виконання відповідачем основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, також враховуються інтереси позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання. Також, суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, враховує їх майнові інтереси, розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов'язань, компенсуються позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Тобто, штрафні санкції є додатковим надходженням (прибутком) для АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», які б воно не отримало за умови належного виконання відповідачем умов договору.
Водночас колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, апелянтом не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у позивача чи погіршення фінансового становища, саме у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем.
Посилання позивача на те, що відповідно до фінансової звітності підприємство зазначає збитків не свідчить про те, що відповідні дії відповідача призвели до зазначеного майнового стану, оскільки по-перше, відповідних доказів позивачем надано не було, по-друге, стягнення штрафних санкцій є мірою відповідальності, яка б за умов звичайного виконання договорі них відносин зовсім би не настала.
Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019 у справі №915/985/18 щодо подібних правовідносин зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків.
Така ж правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
Судова колегія, також, не бере до уваги твердження позивача про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання природного газу.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розмір зменшеної пені не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, а суд не об'єктивно оцінив всі обставини у їх сукупності, не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що зменшення пені на 50% є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
З огляду на наведене, встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно частково задовольнив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 50% до 11748,10 грн, забезпечивши дотримання балансу інтересів сторін.
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення в оскаржуваній частині Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 у справі №922/1838/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.10.2021.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя І.А. Шутенко