вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4290/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Євсікова О.О.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021
(повний текст рішення складено 01.07.2021)
у справі № 910/4290/21 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 26 700,03 грн
У березні 2021 року ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015 з огляду на положення п.п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 26 700,03 грн за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5564821, з яких: 2 947,31 грн - 3% річних за користування чужими коштами, 12 079,89 грн інфляційних втрат та 11 672,83 пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ліквідацію страховика - ПрАТ "СК Україна" у зв'язку з банкрутством за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/4290/21 позов задоволено частково, стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 3% річних у розмірі 2 947,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 079,89 грн, судовий збір у розмірі 1 277,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 251,26 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/4290/21 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції не було належним чином досліджено строк позовної давності та покладено додатковий обов'язок на Моторне (транспортне) страхове бюро України по сплаті пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання ліквідованим страховиком-банкротом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/4290/21, відмовлено в задоволенні клопотання скаржника стосовно проведення розгляду апеляційної скарги з викликом сторін та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
13.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якій ТОВ "Маркс.Капітал", заперечуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, наполягаючи, що МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, стверджуючи, що ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
21.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій скаржник наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності, зазначаючи, що відлік строку позовної давності починається з дати настання страхового випадку та закінчився 11.06.2018. Також, на думку скаржника, ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка визначає підстави для виплати відшкодування МТСБУ, не включає в себе виконання обов'язку страховика, який визнаний банкрутом, з виплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2015 об 11 год 35 хв по вул. Шевченка в районі буд. 313 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , виконуючи маневр розвороту, перед зміною напрямку руху не впевнився у безпеці, у зв'язку з чим допустив зіткнення з автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За інформацією з наданого позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, пошкоджений в ДТП автомобіль Ford, державний номер НОМЕР_2 , на праві власності належав ОСОБА_2
ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.07.2015 у справі № 639/5978/15-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ "СК "Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5564821 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 50 000,00 грн, франшизи- 0 грн.
Відповідно до звіту № 47 від 31.07.2015, складеного ТОВ "Регіон-Експерт" в особі оцінювача ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 88 605,76 грн.
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що між ОСОБА_4 (цедент) та ФОП Шияном Д.С. (цесіонарій) було укладено договір (без дати) про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015, номер полісу АІ/5564821, в страховій компанії ПрАТ "СК "Україна". Характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 46 691,31 грн.
В подальшому, 31.12.2015 між ТОВ "Маркс.Капітал" (фактор) та ФОП Шияном Д.С. (клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015, в порядку та на умовах якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору (основні договори).
У додатку № 1 до договору факторингу серед переліку відповідних договорів цесії міститься, зокрема, договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 04.12.2015, зобов'язана особа ОСОБА_1 , страхова компанія ПрАТ "СК "Україна", страховий поліс № АІ/5564821 від 13.02.2015 (п. 5 додатку № 1 до договору факторингу).
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Пунктом 1.4 договору факторингу визначено, що зобов'язана особа (боржник): відповідно до додатку №1 до цього договору: страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Беручи до уваги, що власником транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, що сталася 11.06.2015 за участю автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , а також недоведеність позивачем правового зв'язку з ОСОБА_4 спричиненої ОСОБА_1 внаслідок ДТП 11.06.2015 майнової шкоди, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що починаючи з 31.12.2015 кредитором у зобов'язанні за договором страхування № АІ/5564821, яке виникло в результаті ДТП, що сталася 11.06.2015, є ТОВ "Маркс.Капітал".
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна", визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів ТОВ "Маркс.Капітал" та ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на суму 1 232 899,85 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
30.03.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 268 524,30 грн за договорами факторингу, укладеними в тому числі з ФОП Шияном Д.С., зокрема за договором про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015.
24.04.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18, в тому числі за зобов'язанням, переданим за договором факторингу № 5/31-12/2015. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал", зокрема за зобов'язанням, переданим за договором факторингу № 5/31-12/2015. Розмір заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал" у зобов'язанні, переданому за договором факторингу № 5/31-12/2015 та договором цесії від ОСОБА_4 становив 73 391,34 грн, з яких: 46 691,31 грн - сума відшкодування, 2 947,31 грн - пеня, 12 079,89 грн - інфляційні втрати та 11 672,83 грн - 3 % річних.
Грошові вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів без зазначення реквізитів договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, без зазначення номерів полісів та без ідентифікації потерпілих осіб (первісних кредиторів), згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.
Тобто, змістом ухвал Господарського суду міста Києва та поданих ТОВ "Маркс.Капітал" заяв у справі № 910/842/18 не підтверджуються доводи позивача, що підставою виникнення грошових вимог, визнаних в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" у розмірі 73 391,34 грн, з яких: 46 691,31 грн - сума відшкодування, 2 947,31 грн - пеня, 12 079,89 грн - інфляційні втрати та 11 672,83 грн - 3 % річних, був саме договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015, номер полісу АІ/5564821.
Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження підстав виникнення зобов'язання ПрАТ "СК "Україна" з виплати страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 73 391,34 грн, з яких: 46 691,31 грн - сума відшкодування, 2 947,31 грн - пеня, 12 079,89 грн - інфляційні втрати та 11 672,83 грн - 3 % річних. Позивачем не доведено суду, що таке відшкодування мало бути виплачене за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
У зв'язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна" 03.09.2019 позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу, зокрема, за полісом № АІ/5564821 у сумі 73 391,34 грн, з яких: 46 691,31 грн - сума відшкодування, 2 947,31 грн пені, 12 079,89 грн інфляційних втрат та 11 672,83 грн 3 % річних.
26.09.2019 відповідач виплатив позивачу 46 691,31 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.06.2015 за участю транспортних засобів Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , та Ford, державний номер НОМЕР_2 .
При цьому, про прийняте рішення про виплату відшкодування у сумі 46 691,31 грн відповідач повідомив позивача листом від 27.09.2019 № 3.1-05/31592.
Таким чином, вирішуючи спір у справі № 910/4290/21 колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду з питання стягнення з МТСБУ грошових коштів (3% річних, інфляційних втрат та пені) як відповідальності ліквідованого страховика за порушення грошового зобов'язання, а саме страхового відшкодування (регламентної виплати), викладену у справі № 910/14293/19.
Так, згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/14293/19 дійшов висновку, що існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахування пені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
У межах справи, що розглядається, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов'язаннями (3% річних, інфляційних втрат та пені), що є предметом спору у цій справі.
В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 73 391,34 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна", мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
Водночас ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов'язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме пов'язані з несвоєчасним виконанням такого зобов'язання (як то 3% річних, інфляційні втрати та пеня), зокрема визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону про банкрутство.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом про банкрутство.
За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Якщо спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, у зв'язку з чим неправильним є застосування судами норми ст. 1166 ЦК України, яка регулює позадоговірну (деліктну) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Верховний Суд у справі № 910/14293/19 вказав, що у подібних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме на переході до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону.
Отже, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 910/14293/19, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції, як зазначає Верховний Суд, узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015 щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та підпункту "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому, на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/14293/19, з урахуванням положень підпункту "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій (постанова Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Ураховуючи зазначені правові позиції та вказівки Верховного Суду, колегія суддів погоджується, що позовні вимоги до МТСБУ про відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства.
Однак, не відступаючи від наведених висновків Верховного Суду у справі № 910/14293/19, колегія суддів звертає увагу на відмінності у правовідносинах та необхідності доведення у даній справі позивачем свого правого зв'язку з потерпілим у ДТП від особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована ПрАТ "СК "Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015, номер полісу АІ/5564821.
Пункт 1.3 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими визнає юридичних та фізичних осіб, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Беручи до уваги, що власником транспортного засобу Ford, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, що сталася 11.06.2015 за участю автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 , саме він є потерпілим в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має право на відшкодування майнової шкоди за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015, номер полісу АІ/5564821.
Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК України). До нового кредитора у зобов'язанні переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).
Права ж ОСОБА_4 , ФОП Шияна Д.С. (за договором цесії) та, як наслідок, ТОВ "Маркс.Капітал" (за договором факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015) на відшкодування майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок ДТП 11.06.2015, жодним чином не підтверджені.
Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження підстав виникнення визнаного ухвалою Господарського суду міста Києва у справі про банкрутство грошового зобов'язання ПрАТ "СК "Україна" перед ОСОБА_4 , ФОП Шияна Д.С. (за договором цесії) та, як наслідок ТОВ "Маркс.Капітал" (за договором факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Позивачем належними і допустимими доказами не доведено позовні вимоги, зокрема факт передачі потерпілим права на відшкодування майнової шкоди за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2015, номер полісу АІ/5564821, та підстави виникнення прав на страхове відшкодування у ОСОБА_4 .
Таким чином, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Понесені Моторним (транспортним) страховим бюро України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (3 405,00 грн), відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню ТОВ "Маркс.Капітал". Понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/4290/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі № 910/4290/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (Україна, 36023, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Україна, 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) 3 405,00 грн судових витрат.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 20.10.2021.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.О. Євсіков
Є.Ю. Шаптала