Справа № 346/2974/21
Провадження № 33/4808/664/21
Категорія 130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.
Суддя-доповідач Васильєв
20 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гринів Я.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік., а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2021 року о 02:05 год. в с. Підгайчики, по вул. Соборна, Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2114», номерний знак « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням газоаналізатора "Drager 6820", результат тесту - 1,08 промілле (тест № 2760), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується із постановою суду через порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим вважає постанову суду незаконною, ухвалену без з'ясування всіх обставин справи.
Апелянт вважає, що працівниками поліції було безпричинно зупинено транспортний засіб під його керуванням та не повідомлено про причини зазначеної зупинки автомобіля, а також йому працівником поліції не роз'яснено його права.
Пізніше йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, на що він погодився, так як не вживав алкогольних напоїв напередодні. В порушення вимог Інструкції працівником поліції не проінформовано його про ознаки, які б свідчили про його перебування в стані алкогольного сп'яніння. При перегляді відеозапису, долученого до матеріалів справи, у нього відсутні ознаки сп'яніння, які начебто вбачав співробітник поліції, а тому відсутні вважати підстави, що він взагалі перебував у стані сп'яніння.
Окрім того, апелянт вказує на те, що протокол про адміністративні правопорушення не містить даних, які саме ознаки сп'яніння у нього були виявлені, які б давали підстави поліцейському вимагати від нього пройти огляд на визначення стану сп'яніння.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що диск з відео файлами запису, долученого до матеріалів справи, містить лише часткові фрагменти запису, а не є безперервним з моменту зупинки транспортного засобу, що доводить той факт, що патрульними поліцейськими порушено принцип безперервності відео зйомки вчиненого правопорушення. За наведених обставин, неможливо відтворити та перевірити правомірність всієї процедури складання адміністративних матеріалів.
Апелянт зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення також не вказано пристрій за допомогою якого зафіксовано адміністративне правопорушення. Крім того, дата та час зазначені у відеозаписі, а саме 25 червня 2021 року 22610 год. - не відповідають даті та часу вчиненого правопорушення, що зазначені в протоколі, що є грубим процесуальним порушенням.
Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у випадках відсутності посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис.
Отже, факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не може знайти свого підтвердження через недоліки допущені посадовою особою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апелянт вважає, що працівниками поліції не надано жодного доказу, який є належним та допустимим про те, що ним вчинено інкриміноване йому адміністративне правопорушення, а при складанні протоколу про адміністративне правопорушення допущено низку грубих процесуальних порушень.
Вказує на те, що судом не було з'ясовано належним чином всі обставини справи та передчасно прийшов до висновку про доведеність його вини у чиненні ним правопорушення.
Звертає увагу на те, що його робота пов'язана безпосередньо з правом керування транспортним засобом і являється його єдиним джерелом доходу, на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, дружина та мати дружини, яка є інвалідом, а тому позбавлення права керування транспортними засобами матиме для його родини тяжкі наслідки.
Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гринів Я.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апелянта стосовно його невинуватості у вчиненні правопорушення та відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення перевірялись судом першої інстанції, внаслідок чого було встановлено, що вони є неспроможними та спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, з мотивувальної частини постанови судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить особиста розписка його представника, адвоката Гринів Я.В. про отримання судової повістки-виклику. Тому суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважав за можливе провести розгляд справи у його відсутність. Крім того, судом зазначено, що повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи щодо ОСОБА_1 було розміщено на офіційній веб-сторінці Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
При прийнятті рішення у справі суд вказав на те, що в судові засідання 16.07.2021 року, 03.08.2021 року та 20.09.2021 року ОСОБА_1 не з'явився, 16.07.2021 року його представник, адвокат Гринів Я.В. подала через канцелярію Коломийського міськрайонного суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомилась 20.07.2021 року. Крім того, 02.08.2021 року та 20.09.2021 року адвокат Гринів Я.В. електронною поштою надіслала до суду письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку погіршення її стану здоров'я, однак, підтверджуючих документів не надала.
Суд звернув увагу на те, що Верховний Суд зазначив, що особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, а тому, вважав, що чергове перенесення розгляду справи призведе до порушення вищевказаного строку, а тому в задоволенні клопотання адвоката Гринів Я.В. слід відмовити.
Крім того, суд вважав за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 достеменно знав про те, що в провадженні Коломийського міськрайонного суду перебувають на розгляді матеріали справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, враховуючи його процесуальну поведінку протягом розгляду справи, наявність адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_1 , суд вважав, що ОСОБА_1 чи адвокат Гринів Я.В. мали об'єктивну реальну можливість прийняти участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді, однак, цим правом не скористалися, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи його представника.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа щодо ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП була направлена до розгляду до Коломийського міськрайонного суду 29.06.2021 року, розгляд якої було призначено на 16.07.2021 року (а.с.11).
16.07.2021 року адвокатом Гринівим Я.В. подано до суду заяву про надання матеріалів справи щодо ОСОБА_1 на ознайомлення та перенесення розгляду справи для можливості його підготовки до справи (а.с.17), а також долучено ордер №1012584 укладений між ним та ОСОБА_1 від 15.07.2021 року на надання правничої правової допомоги (а.с.18), додано копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.19), договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 15.07.2021 року (а.с.20).
Наступне судове засідання у справі судом було призначено на 03.08.2021 року, про що ОСОБА_1 повідомлено завчасно та належним чином під його власноручний підпис, про що свідчить відповідна розписка (а.с. 22).
Захисником ОСОБА_1 адвокатом Гринівим Я.В. подано заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із погіршенням її стану здоров'я (а.с.21).
В черговий раз розгляд справи судом було призначено на 20.09.2021 року, про що ОСОБА_1 завчасно та належним чином було повідомлено (а.с.13). В день розгляду справи 20.09.2021 року захисником Гринів Я.В. повторно подано заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із погіршенням її стану здоров'я, при цьому зазначено, що підтверджуючі документи надасть в наступному судовому засіданні (а.с.26).
20.09.2021 року судом ухвалено у справі рішення за відсутності правопорушника та його захисника, в якому суд належним чином мотивував причини розгляду справи за їх відсутності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП від 26.06.2021 року був ознайомлений із правами та обов'язками, а також повідомлений про розгляд справи в Коломийському мськрайонному суді, про що свідчить його власноручний підпис, а його процесуальна поведінка свідчить про те, що останній повністю погоджувався із висунутим обвинуваченням, не заперечував керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, для обстоювання своїх прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1 було укладено угоду із адвокатом ГринівЯ.В.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи.
Зокрема, в постанові суд зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними матеріалами справи: даними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 500354 від 26.06.2021 року, який містить відомості про те, що особа під особистий підпис ознайомлена з місцем розгляду справи; даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, виразне тремтіння рук, почервоніння обличчя, в якому вказано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння - 1,08 проміле, в якому в графі «з результатами згоден» міститься його особистий підпис (а.с. 2); даними приладу «Alcotest 6820», тест № 2760 від 26.06.2021 року, який підтверджує стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . Вміст алкоголю складає 1,08 проміле (а.с. 4); даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 26.06.2021 року до закладу охорони здоров'я КНП «Коломийська ЦРЛ», яке виписане на ім'я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки алкогольного сп'яніння, що були виявлені у останнього, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виразне тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с.3); даними переглянутого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем та факт добровільного проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Drager», результат тесту 1,08 проміле.
Суд зазначив, що з рапортів поліцейських вбачається, що 26.06.2021 року близько 02:05 год. в с. Підгайчики, по вул. Соборна, Коломийського району Івано-Франківської області, зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2114», номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 , оскільки в транспортному засобі не працювала права фара в режимі ближнього світла. Під час спілкування та встановлення особи у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з ротової порожнини. ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було запропоновано пройти освідчення на факт вживання алкоголю за допомогою «Drager 6820», на що останній погодився, результат тесту 1,08 проміле, від проходження медичного освідчення в КНП «Коломийська ЦРЛ» ОСОБА_1 відмовився.
В постанові суду зазначено, що на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку було необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті. А отже, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, судом зазначено, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Докази надані у справі щодо ОСОБА_1 були повторно у повному обсязі досліджені в суді апеляційної інстанції разом із відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, які ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення,
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Перевіряючи доводи апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №500354 від 26.06.2021 року, згідно якого водій ОСОБА_1 26.06.2021 року о 02.05 год. в с. Підгайчики, по вул. Соборна керував автомобілем марки «ВАЗ 2114», номерний знак « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора "Drager 6820", результат тесту - 1,08 промілле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП ВП Коломийського РВП рядовим поліції Прокопів В.М., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 .
В протоколі зазначено, що особу правопорушника було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Коломийському міськрайонному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
Зазначено, що до протоколу додаються матеріали адміністративної справи.
В графі протоколу пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення зазначено, що особа відмовилась надати пояснення.
В протоколі зазначено, що посвідчення водія у ОСОБА_1 було вилучено та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, про що ОСОБА_1 засвідчив власноручним підписом у відповідній графі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис.
Апеляційний суд вважає безпідставним доводи ОСОБА_1 та його захисника стосовно того, що протокол про адміністративне правопорушення має розбіжності стосовно часу вчинення правопорушення, оскільки вищевказані розбіжності не мають істотного значення для розуміння змісту обвинувачення та встановлення факту вчинення правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Як вбачається із змісту протоколу ОСОБА_1 працівником поліції були роз'яснені його права та обов'язки у відповідності до вимог закону та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 та повністю спростовують доводи апелянта того, що йому працівником поліції не були роз'яснені його права та обов'язки, що є значним порушенням його прав. Апелянт в своїх доводах наголошував на тому, що не роз'яснення працівником поліції його прав є однієї з причин визнання зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом та таким що складений з порушенням вимог закону. Такі доводи ОСОБА_1 є голослівними та нічим не підтвердженими.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), погоджувався з діями працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та розумів зміст обвинувачення, який йому було роз'яснено працівником поліції, те, що протокол складено по причині його позитивного результату огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу Драгер, що свідчило про його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного й справедливого рішення у справі.
Зокрема, відповідно до вимог ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, під порядком, встановленим КПК України потрібно вважати встановлену законом певну послідовність прийняття кримінальних процесуальних рішень і вчинення кримінальних процесуальних дій.
Доказ повинен бути визнаний недопустимим, у разі встановлення обставин, які свідчать що він був отриманий в порушення встановленого кримінальним процесуальним законом порядку.
Разом з тим, суд вважає, що під порушенням встановленого законом порядку отримання доказу, необхідно розуміти таке кримінальне процесуальне порушення, яке носить істотний характер та викликає об'єктивну недовіру до вказаного доказу або пов'язано з істотним порушенням прав та свобод людини.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при вирішанні питання про допустимість доказів суд враховує обставини, які свідчать про правильне оформлення одержання фактичних даних у встановленому законом процесуальному порядку відповідним суб'єктом із достовірного та належного джерела.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, оскільки наявні в ньому фактичні дані щодо виконання працівниками поліції вимог про ознайомлення правопорушника з процесуальним правами, змістом обвинувачення, вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень, щодо висунутого обвинувачення, не викликають сумнів в їх правдивості та правильно оформлені у встановленому законом процесуальному порядку відповідними посадовими особами, уповноваженими на здійснення таких процесуальних дій.
Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення та відсутності складу правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Так, в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виразне тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Результат огляду на стан сп'яніння був проведений за допомогою приладу Драгер 6820 та становив 1.08 % проміле. В графі акту огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 «із результатом згоден» власноручний проставив підпис, що свідчить про його ознайомлення та згодою із результатом огляду на визначення стану сп'яніння.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР (а.с.3), у відповідності до якого 26.06.2021 року о 02.50 год. ОСОБА_1 мав ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виразне тремтіння пальців рук. В направленні зазначено огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився у зв'язку із його відмовою.
Як вбачається з роздруківки приладу Drager Алкотест 6820 ARHE-0365, в результаті огляду поліцейським за допомогою технічного засобу 26.06.2021 р. в 02 год. 46 хв. було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту №2760 показав 1.08 проміле. В роздруківці приладу містяться відмітка про те, що особа яка тестувалася, відмовилась від відпису в роздруківці приладу.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані докази повністю спростовують доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що зі змісту відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив про те, що в дійсності в результаті проведення огляду було отримано позитивний результат 1.78 проміле.
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/3982 чинне до 24.07.2021 року про те, що газоаналізатор Алкотест 6820 ARHE-0365 відповідає вимогам і характеристикам МПУ (а.с.5).
Наявність вищевказаного свідоцтва повністю спростовує доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що газоаналізатор за допомогою якого було проведено огляд на стан сп'яніння не пройшов відповідне калібрування.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що вищевказані відеозаписи не можуть бути визнані належним доказом по справі, оскільки носять переривчатий характер і не дозволяють встановити обставин правопорушення.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З вищевказаних відеозаписів вбачається, що саме ОСОБА_1 не заперечував що був водієм транспортного засобу, надав документи працівникам поліції для їх перевірки, вказав особисті дані як водія транспортного засобу, якого працівники поліції зупинили, та пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що у водія ОСОБА_1 було з'ясовані дані його особистості, роз'яснено правила проходження огляду на стан сп'яніння за сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, надано запакований муштук за допомогою якого останній проходив огляд на визначення стану сп'яніння, працівником поліції було проведено контрольний вимір приладу Драгер на вміст алкоголю, який був від'ємний, та встановлено згоду водія на проходження огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер.
З вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою приладу Драгер та не заперечував з отриманим позитивним результатом 1.08 % проміле в присутності свідків.
На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції містяться відомості того, що після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 був ознайомлений із результатом проходження огляду 1.08 % проміле та йому було повідомлено про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, на що останній погодився. Працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що останній не може продовжувати керування транспортного засобу та запропоновано викликати тверезого водія, на що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що залишить автомобіль на місці зупинки.
З змісту відеозапису вбачається, що жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не було висловлено, натомість на відеозаписі зафіксовано про повідомлення ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що він не погоджувався з результатом огляду, у відповідності до чого дії працівників поліції слід вважати незаконними.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
З вищевказаних відеозаписів вбачається, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу та пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6820, результат якого був позитивний 1.08 проміле, що свідчить про його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апелянт також зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано пристрій за допомогою якого зафіксовано адміністративне правопорушення. Крім того, дата та час зазначені у відеозаписі, а саме 25 червня 2021 року 22.10 год. - не відповідають даті та часу вчиненого правопорушення, що зазначені в протоколі, що є грубим процесуальним порушенням, на підставі чого відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом у випадках відсутності посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис.
Апеляційний суд вважає дані доводи апелянта необґрунтованими та безпідставними, оскільки вищевказані відеозаписи зроблені у встановленому законом порядку за допомогою відео реєстраторів поліцейських, які виявили правопорушення та склали протокол про адміністративне правопорушення, стосуються саме ОСОБА_1 , особу, якого було встановлено на підставі посвідчення водія, яке в нього було вилучено при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до рапортів поліцейських СРПП ВП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції І. Кочмар (а.с.6) та рядового поліції В. Прокопів (а.с.7) про те, що під час несення служби 26.06.2021 року о 02.05 год. В с. Підгайчики по вул. Соборна було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ114, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки у вищевказаному транспортному засобі не працювала права фара в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.3 ПДР України. В ході спілкування із водієм, виникла підозра, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, після чого водієві було запропоновано пройти огляд на приладі Драгер 6820, на що водій погодився та пройшов огляд. Результат тесту виявився позитивний, а саме: 1.08 % проміле алкоголю. Від проходження огляду в медичному закладі на стан сп'яніння Коломийської ЦРЛ водій категорично відмовився, від надання пояснень останній також відмовився на підставі ст.63 КУ. В рапортах зазначено, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, після чого на водія складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначено, що транспортний засіб залишено на місці зупинки транспортного засобу без порушень ПДР.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідало вимогам ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 .
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснень в апеляційній інстанції вбачається, що він не заперечує факт керування транспортним засобом та проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального приладу, однак вважає, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб під його керуванням та не повідомили про причини зупинки.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Так, за змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі.
Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 повністю погодився із результатом проведеного огляду про що свідчить його процесуальна поведінка після проведення такого огляду та повне визнання вини під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що вищевказане рішення суду щодо позбавлення правопорушника права керування транспортними засобами ставить його сім'ю у тяжкі умови, однак звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП і не може бути пом'якшено.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв