Провадження № 22-ц/803/7522/21 Справа № 204/2868/21 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
Категорія 59
12 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на дії державного виконавця,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив поновити строк для подання даної скарги, визнати неправомірним рішення (дії) державного виконавця Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо накладення арештів, заборону на відчуження з транспортного засобу марки FORD, модель EXPLORER, 1998 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 , які були накладені в рамках виконавчого провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року та виконавчого провадження № 52581842 від 17 липня 2017 року; зобов'язати державного виконавця або посадову особу Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), до компетенції якої належить вирішення питання провести виконавчі дії по зняттю арештів з транспортного засобу марки FORD, модель EXPLORER, 1998 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 , які були накладені в рамках виконавчого провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року та виконавчого провадження № 52581842 віл 17 липня 2017 року; зобов'язати посадову особу Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), до компетенції якої належить вирішення питання вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно транспортного засобу марки FORD, модель EXPLORER, 1998 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 .
Скарга мотивована тим, що з довідки регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 10.08.2020 року скаржникові стало відомо про те, що на транспортний засіб марки FORD, модель EXPLORER, 1998 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності накладені арешти: в рамках виконавчого провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року «заборона на відчуження» на підставі постанови про арешт майна боржника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУІО у Дніпропетровській області; в рамках виконавчого провадження № 52581842 від 17 липня 2017 року «заборона на відчуження» на підставі постанови про арешт майна боржника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУІО у Дніпропетровській області.
19.08.2020 року скаржник офіційно звернувся до Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) з заявою про скасування арешту транспортного засобу, в якій вказав всю інформацію про яку йому стало відомо. Листом від 28.08.2020 року за № 53444990/19 Чечелівського районного відділу державної виконавчої служби йому було відмовлено в знятті арешту та повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року та № 52581842 від 17 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафів на загальну суму 1360 грн. Виконавчі провадження були завершені та матеріали було знищено.
Скаржник вважає, що прийняті постанови державного виконавця про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року та в рамках виконавчого провадження № 52581842 від 17 липня 2017 року «заборона на відчуження» є незаконними, оскільки винесені безпідставно та в порушення вимог діючого на той законодавства. Діями державного виконавця порушені його права як власника майна, оскільки підстав, які слугували основою для накладення арешту у державного виконавця не було. Крім цього, незважаючи на неправомірні дії державного виконавця вчинені під час здійснення виконавчого провадження, останнім не було знято арешти і при завершенні виконавчих проваджень та поверненні виконавчих документів стягувачу.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не наведено належних підстав для поновлення пропущеного строку для подання скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його скаргу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 10.08.2020 року скаржникові було надано відповідь на запит з регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) № 31/4-37аз, з якої вбачається, що згідно інформації внесеної до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 07 серпня 2020 року на транспортний засіб марки FORD, модель EXPLORER, рік випуску - 1998, зеленого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 накладені арешти: «Заборона на відчуження» на підставі постанови про арешт майна боржника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року); «Заборона на відчуження» на підставі постанови про арешт майна боржника Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 52581842 від 17 липня 2017 року) (а.с. 5 на звороті).
З відповіді начальника відділу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Сухова І.О. № 53444990/19 вбачається, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження № 53444990 та № 52581842 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафів на загальну суму 1360,00 грн. Виконавчі провадження були завершені на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та згідно Наказу № 1829/5 від 07.06.2017 Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної служби та приватними виконавцями, матеріали провадження було знищено, тому надання будь-якої інформації за даним виконавчим провадженням не має можливості (а.с. 5).
Скаржник вважає, що постанови державного виконавця про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № 53444990 від 30 жовтня 2017 року та в рамках виконавчого провадження № 52581842 від 17 липня 2017 року «заборона на відчуження» є незаконними, а тому накладені арешти повинні бути скасовані.
Відмовляючи у задоволенні скарги районний суд виходив з того, що скаржником не наведено належних підстав для поновлення пропущеного строку для подання скарги.
Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно з ч.2 ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Статтею 126 ЦПК України встановлено, що документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Встановивши наявною причину пропуску строку для звернення із скаргою до суду, районний суд не звернув увагу на вказану норму закону та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги, в той час як у даному випадку вона підлягала залишенню без розгляду. Порушення вимог процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.
Крім того, судом першої інстанції не встановлено, по якій категорії справ (адміністративна чи цивільна) виносилась постанова державного виконавця про арешт майна боржника.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала районного суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року - скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко