Справа № 723/3932/21
Провадження № 2/723/4692/21
22 жовтня 2021 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Дячук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Яворської М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, посилаючись на наступне.
Зазначає, що у 1980 році, не перебуваючи у шлюбі, його мати ОСОБА_3 за власні кошти та власними зусиллями побудувала житловий будинок та інші надвірні споруди, а саме: житловий будинок - літ. «А-І», сараї - літ. «Б, В, Г, Д», вбиральню - літ. «Е», хвіртку - №1, ворота з хвірткою - №2, огорожу - №3, криницю - №4, які розташовані в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Також зазначає, що 01.08.1981 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу обрала прізвище « ОСОБА_5 », а 29.10.1982 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано та його матері присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Вказує, що у 1990 році, вже не перебуваючи в шлюбі, за власні кошти та власними зусиллями побудувала веранду - літ. «а», прибудову - літ. «а-1», ганок з козирком - літ. «а-2», ганок з козирком - літ. «а-3».
Також вказує, що станом на 15.04.1991 року вищезазначене домогосподарство відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_3 -голова двору, неповнолітні діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - члени двору, отже, кожен з них отримав право власності на 1/3 частку домоволодіння.
Зазначає, що 03.07.2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла йому та його брату ОСОБА_2 в рівних долях все своє майно. Заповіт не змінювався та не скасовувався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що він вчасно, в установлений законом шестимісячний строк, прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори, із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак оформити право на спадщину в нотаріальному порядку, шляхом одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину, не може, оскільки ОСОБА_3 при житті не оформила право власності на належне їй домоволодіння.
Вказує, що крім нього спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є відповідач по справі - його рідний брат ОСОБА_2 , який спадщину за заповітом після смерті матері не приймав та не звертався із відповідною заявою до нотаріальної контори і крім того, відмовляється від права на 1/3 частку у спадковому домоволодінні на його користь.
На підставі вищевикладеного просить визнати його власником спадкового майна за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ. - «А-І», веранди - літ. «а», прибудови - літ. «а-1», ганку з козирком - літ. «а-2», ганку з козирком - літ. «а-3», сараїв - літ. «Б, В, Г, Д», вбиральні - літ. «Е», хвіртки - №1, воріт з хвірткою - №2, огорожі - №3, криниці - №4.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, його представник адвокат Гринчук С.Д. надав суду заяву, в якій просив цивільну справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив цивільну справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить їх задовольнити, а також відмовляється від права на 1/3 частку у спадковому домоволодінні на користь брата ОСОБА_1 .
Неявка сторін в підготовче судове засідання з огляду на подачу ними заяв про розгляд справи у їх відсутності, з врахуванням положень ст.198 ЦПК України не перешкоджає проведенню підготовчого судового засідання за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що відповідачем подано заяву про визнання позову, і таке визнання, на думку суду, не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Судом встановлено, що домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ. - «А-І», веранди - літ. «а», прибудови - літ. «а-1», ганку з козирком - літ. «а-2», ганку з козирком - літ. «а-3», сараїв - літ. «Б, В, Г, Д», вбиральні - літ. «Е», хвіртки - №1, воріт з хвірткою - №2, огорожі - №3, криниці - №4, станом на 15.04.1991 року відносилися до суспільної групи «колгоспний двір», де проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 - голова двору та її неповнолітні діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,50 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства. Дані обставини підтверджені копією технічного паспорта на житловий будинок, витягом з погосподарської книги (№ об'єкта по господарського обліку 333), довідками, виданими виконавчим комітетом Сторожинецької міської ради Чернівецького району №1270 від 01.07.2021 року, №1776 від 13.09.2021 року.
Згідно ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності на вказане домоволодіння в частці по 1/3 частці кожен.
Відповідно до копії витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00031862498 від 28.07.2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 01.08.1981 року уклали шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_3 обрала прізвище « ОСОБА_5 ».
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 29.10.1982 року розірвали шлюб, актовий запис №172, після розірвання шлюбу ОСОБА_6 обрала прізвище « ОСОБА_7 ».
З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області, у віці 61 рік, померла ОСОБА_3 .
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63560184 від 15.20.2021 року після смерті ОСОБА_3 зареєстрована спадкова справа, номер у спадковому реєстрі 67206325.
30.07.2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Давидівської сільської ради Орищук О.Т., зареєстрований в реєстрі за №69, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях. Вказаний заповіт не змінювався та не скасовувався, що підтверджено відповідним написом на ньому від 02.07.2021 року.
З довідки, виданої приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л.Б. 11.06.2021 року №111/02-14 вбачається, що в провадженні приватного нотаріуса є спадкова справа до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 15.02.2021 року подав заяву про прийняття спадщини за заповітом.
Спадкодавець ОСОБА_3 при житті право власності на належне їй нерухоме майно не зареєструвала у відповідних органах, через що позивач позбавлений можливості оформити спадкові права через нотаріальну контору. Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №274172150 від 10.09.2021 року, відповідно до якої право власності, інше речове право на будинок АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 володіє 1/3 часткою у майні колишнього колгоспного двору, є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , якій належала 1/3 частка спадкового домоволодіння, вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 відмовляється від належної йому частки у майні колишнього колгоспного двору на користь позивача ОСОБА_1 , а також від прийняття спадщини за заповітом, що підтверджується його заявою, поданою до суду. Суд вважає, що така відмова відповідає змісту права власності, яке включає в себе право вчинення власником будь-яких дій щодо свого майна, в тому числі відмови від права власності на користь іншої особи, і такі дії не суперечать закону (ст.ст.316, 317, 319, 346 ЦК України).
Частиною 1 та 3 ст.12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що звернення з даним позовом до суду є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, який внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на будинковолодіння позбавлений можливості оформлення спадкових прав у нотаріуса. Обставин, які б свідчили про порушення права інших осіб внаслідок задоволення позовних вимог, судом не встановлено.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст.15, 16, 1216, 1223, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 198, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку літ. - «А-І», веранди - літ. «а», прибудови - літ. «а-1», ганку з козирком - літ. «а-2», ганку з козирком - літ. «а-3», сараїв - літ. «Б, В, Г, Д», вбиральні - літ. «Е», хвіртки - №1, воріт з хвірткою - №2, огорожі - №3, криниці - №4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.