21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6890/21 пров. № А/857/17193/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Обрізка І.М. Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (ухвалене у м.Луцьк, судом під головуванням судді Плахтій Н.Б., дату складання повного тексту рішення - не зазначено) у справі № 140/6890/21 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про скасування постанови, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, управління, позивач) звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови державного виконавця Трофимюка П.В. від 24.06.2021 у виконавчому провадженні №62028038 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Трофимюком П.В. винесено постанову про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038, якою на ГУ ПФУ у Волинській області за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити дії, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Дану постанову рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 скасовано, проте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20 рішення від 15.10.2020 скасовано, та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. При цьому вказує, що до повноважень позивача не відноситься визначення розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Стверджує, що позивачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 04.12.2018 на підставі довідки від 19.12.2018 №03-56/18/18, виданої Волинським окружним адміністративним судом. Також зазначає, що пунктом 3 розділу ІІ «При кінцеві та перехідні положення» №1774-УІІ, встановлено, що після набрання чинності вказаним законом мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Починаючи з 01.01.2017 року у якості розрахункової величини застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня відповідного календарного року. За таких обставин вважає, що у відповідача відсутні підстави для розрахунку виплат ОСОБА_1 від мінімальної заробітної плати. Також, вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018 не вирішувалося питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів. З огляду на зазначене 22.06.2021 ГУ ПФУ у Волинській області направлено запит до Пенсійного фонду України із проханням надати роз'яснення щодо подальших дій при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 під час здійснення виконавчого провадження №62028038. 24.06.2021 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. Як наслідок, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронні пошти зазначених учасників справи та на номер телефону, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання учасники справи не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи учасники справи не направляли.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що оскаржуваній постанові від 24.06.2021 ВП №62028038 передувало винесення відповідачем постанови про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038, яка була оскаржена позивачем в судовому порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20 відмовлено у задоволення адміністративного позову про її скасування. У мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20 суд надавав правову оцінку питанню щодо порядку виконання судового рішення та розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, що є складовою суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Однак, після ухвалення вказаної постанови про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038 (правомірність якої підтверджена судом) позивач не прийняв висновки суду, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20, а відповідно рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 в повному обсязі не виконав.
Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено ряд обставин справи які не потребують доказуванню при розгляді даної справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставне застосування відповідачем до боржника (позивача у даній справі) штрафу за повторне невиконання без поважних причин рішення згідно з оскаржуваною постановою.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019, позов ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Так, серед іншого, суд визнав протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не проведення судді у відставці ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018/4062/15 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”; зобов'язав Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 з 04 грудня 2018 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018/4062/15 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”.
04.10.2019 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №905/2019 у справі №140/408/19 про зобов'язання Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 з 04 грудня 2018 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018/4062/15 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” (а.с.51).
08.05.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Трофимюком П.В. (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62028038 з виконання виконавчого листа №905/2019, виданого Волинським окружним адміністративним судом 04.10.2019 (а.с.11-12).
17.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Волинській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду (а.с.16-17), яку позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №140/12616/20 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Трофимюка П.В. від 17.08.2020 ВП №62028038 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн (а.с.79-83).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №140/12616/20 скасовано та прийняте нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову (а.с.93-95).
22.06.2021 ГУ ПФУ у Волинській області направило запит до Пенсійного фонду України із проханням надати роз'яснення щодо подальших дій при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 під час здійснення виконавчого провадження №62028038 (а.с.18-19).
24.06.2021 державним виконавцем винесено постанову ВП №62028038 про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання рішення суду у сумі 10200 грн (а.с.21-22).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення і в статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом частин першої, другої, четвертої, якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Обов'язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваній постанові ВП №62028038 від 24.06.2021 про накладення на позивача штрафу за повторне невиконання судового рішення та виконавчого листа №905/2019 у справі №140/408/19, передувала постанова про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038, яка була оскаржена позивачем в судовому порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20 відмовлено у задоволення адміністративного позову про скасування постанови про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038. У мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20, суд надавав правову оцінку питанню щодо порядку виконання судового рішення та розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, що є складовою суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Однак, після ухвалення вказаної постанови про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038 (правомірність якої підтверджена судом) позивач не прийняв висновки суду, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20, а відповідно рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 та виконавчий лист №905/2019 в повному обсязі не виконав.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відносно ж доводів апеляційної скарги з приводу незрозумілості порядку виконання рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 та виконавчого листа №905/2019 в частині, яка стосуються розрахункової величини, яку слід застосовувати при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 (мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум), то колегія суддів зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження у вказаній справі винесена 08.05.2020 року (а.с. 11), натомість позивач в продовж тривалого строку (2020-2021 рр.) не вживав заходів щодо звернення до суду із заявою про роз'яснення рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19.
Окрім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №140/12616/20 надано вичерпні висновки щодо порядку виконання судового рішення та розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, що є складовою суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 набрала законної сили та є такою, що підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Відтак, починаючи з дати винесення вказаного судового рішення від 12.01.2021 року питанню щодо порядку виконання судового рішення та розрахункової величини було надано правову оцінку судом. Як наслідок вказана обставина не могла бути об'єктивною перешкодою для невиконання позивачем рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19 та виконавчого листа №905/2019 в повному обсязі.
Оскільки після прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП №62028038, правомірність якої підтверджена в судовому порядку, позивач не надав суду належних та допустимих доказів виконання рішення суду від 12.04.2019 у справі №140/408/19, за яким 04.10.2019 видано виконавчий лист №905/2019, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до боржника (позивача у даній справі) правомірно застосовано штраф за повторне невиконання без поважних причин рішення згідно з оскаржуваною постановою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі № 140/6890/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року.