21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/4336/21 пров. № А/857/16300/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 140/4336/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції -Костюкевич С.Ф., час ухвалення рішення - 08.07.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дії про відмову здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2021 року пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії, статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІ, що діє на час перерахунку пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2021 року пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії, статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІ, що діє на час перерахунку пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював в органах прокуратури Волинської області, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, у розмірі 90 % середнього місячнго заробітку за посадою першого заступника прокурора міста Луцька без обмеження максимальним розміром.
Позивач 30.03.2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та надав довідку Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури, однак рішенням від 01 квітня 2021 року №31 у проведенні вказаного перерахунку та виплати пенсії було відмовлено, так як розмір пенсії, визначений з урахуванням вищезазначеного Закону, становитиме 17690,00 грн. (максимальний розмір пенсії), а розмір пенсії на даний час становить 20764,24 грн.
Вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії неправомірними і такими, що порушують його гарантовані конституційні соціальні права на пенсійне забезпечення, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 140/4336/21 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01 квітня 2021 року №31 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21 з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 140/4336/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення).
Разом з тим, безпідставними є доводи позивача щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. Вказані обставини не є спірними.
24 березня 2021 року Волинською обласною прокуратурою видaнo позивачу довідку за №21-204 вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 15 березня 2021 року за відповідною (прирівняною) посадою “перший заступник керівника окружної прокуратури” становить 83626,66 грн. Вказана довідка видана відповідно до статті 81 Закону України “Про прокуратуру” з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020.
30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати та виплачувати, починаючи з 01 січня 2021 року, пенсію у розмірі 90 % від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21 без обмеження суми пенсії максимальним розміром.
01 квітня 2021 року ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення № 31, відповідно до якого позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, так як після проведення такого перерахунку її розмір, визначений з урахуванням вищезазначеного Закону, становитиме 17690,00 грн. (максимальний розмір пенсії), а розмір пенсії на даний час становить 20764,21 грн.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом № 1789-ХІІ.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
Поряд з цим, з 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону №1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон № 1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 <…>.
Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1789-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.
Згідно з частиною тринадцятою статті 86 Закону № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII (в редакції Закону України від 24.12.2014 № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вищевказаного рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Окрім того, було встановлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-204 вих.21.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону № 1789-XII, із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а, висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16).
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови у перерахунку пенсії позивачу з посиланням на законодавче зменшення розміру його пенсії з 90% до 60% заробітку працюючого прокурорського працівника.
Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було встановлено Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою».
Окрім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 4 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не може застосовуватися.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи викладене вважаю, що у зв'язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії прокурорів, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже є чинними і підлягають виконанню.
З огляду на викладене у відповідача відсутні законні підстави для здійснення позивачу виплати пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку щодо обмеження максимального розміру пенсії працівникам прокуратури та прийшов до висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку (постанови Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17, від 10 вересня 2021 року у справі 580/5238/20).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 140/4336/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 21.10.2021 року