21 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4272/19 пров. № А/857/12953/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Шевчук С. М., Сеника Р. П.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі № 460/4272/19 (головуючий суддя Зозуля Д. П., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 23 квітня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
18 грудня 2019 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних заробітних плат за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 і починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком згідно з статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних заробітних плат за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, розраховуючи розмір мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 і починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії) та має право на отримання доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку позивача, пенсійний орган здійснював йому нарахування та виплату вказаних доплати та пенсії в меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у періоди з 01 січня по 02 серпня 2014 та з 01 січня 2016 року були визнані неконституційними. З огляду на вказане, в спірні періоди, пенсійний орган мав нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у встановлених Кабінетом Міністрів України розмірах.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов'язання провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної державної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за періоди: з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 16 червня 2019 року - залишено без розгляду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Подання будь яких заяв пенсіонером, з метою здійснення такого перерахунку, не передбачено. 03.08.2014 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» яким надано КМУ право визначати розміри виплат, передбачених статтями 50-54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, до 03.08.2014 вказані виплати повинні були виплачуватись в розмірах передбачених Законом, а не постановами КМУ. Положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у періоди з 01 січня по 02 серпня 2014 та з 01 січня 2016 року були визнані неконституційними. А отже, пенсійний орган мав нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку апелянта, оскільки виплата йому підвищення до пенсії та додаткова пенсія здійснені у меншому розмірі, ніж передбачено законом, з вини пенсійного органу, то перерахунок його пенсії потрібно зробити без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи, що дана справа відноситься до справ незначної складності в розумінні ст.12 КАС України, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказане підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .
01.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про проведення перерахунку та виплату йому з 01.01.2014 по 02.08.2014 і починаючи з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.
Листом від 02.12.2019 №К-3705/07.1-59 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. В даному листі вказано, що згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 16 червня 2019 року оскаржена в апеляційному порядку не була, а тому суд апеляційної інстанції переглядає лише рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 17 червня 2019 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
Згідно із частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII, в усіх випадках розміри державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Частиною першою статті 50 цього ж Закону у цій же редакції, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених статями 50, 54 Закону №796-XII, з 03.08.2014 здійснювалися у відповідності до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №1210 від 23.11.2011 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними.
Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статями 50, 54 Закону № 796-XII.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виплачуючи позивачу після 03.08.2014 основну державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, пенсійний орган діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII, висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 по справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати державну пенсію по третій групі інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.08.2014, є безпідставними, спростовуються наведеними вище положеннями чинного законодавства, а тому в їх задоволенні вірно відмовлено судом першої інстанції.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 241, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №460/4272/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді С. М. Шевчук
Р. П. Сеник