ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/29032/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу»
про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» (в особі державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича), в якому позивачка просить суд: визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Фермерського господарства «КАЛЛІОПЕ ТРАСС» (код ЄДРПОУ 42905128) та скасувати з моменту державної реєстрації реєстраційну дію від 23.03.2019 за номером 10721020000042941, вчинену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Пршкіним Олександром Васильовичем; припинити юридичну особу Фермерське господарство «КАЛЛІОПЕ ТРАСС» (код ЄДРПОУ 42905128).
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом норм п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України «адміністративна справа» - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Також п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно зі ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Правовий аналіз наведених вище процесуальних норм дає підстави для висновків, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах наведені у текстах постанов Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, від 04.06.2019 у справі №826/4204/18, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №802/4213/13-а, від 02.11.2018 у справі №821/893/15-а, від 23.11.2018 у справі №822/2202/16.
Ознайомившись з текстом позовної заяви ОСОБА_1 суддя встановив, що позивачка оскаржує до адміністративного суду рішення та дії державного реєстратора, пов'язані з реєстрацією створення юридичної особи - Фермерського господарства «КАЛЛІОПЕ ТРАСС» (код ЄДРПОУ 42905128), посилаючись на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.
Проте, з наведених у позовній заяві мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивачки, державної реєстрації названої юридичної особи пов'язана з підробкою документів на ім'я ОСОБА_1 та використання таких документів без відома і згоди ОСОБА_1 невідомими особами для створення та реєстрації на ім'я позивачки Фермерського господарства «КАЛЛІОПЕ ТРАСС».
Водночас, слід зазначити, що державний реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію створення вказаної юридичної особи, не був законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою позивача, указувати або забороняти їй певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність, а позивач, відповідно, не був зобов'язаний виконувати вимоги та приписи державного реєстратора.
Отже, наведений спір не відповідає наведеним критеріям публічно-правового спору, а зумовлений необхідністю захисту майнових та особистих немайнових прав позивача.
У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17.
Якщо ж процедуру реєстрації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, то внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її стоворення та виникнення відповідних обов'язків у її засновників та керівників, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.
Отже, спір про державну реєстрацію юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.
На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства. При цьому, такий спір має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України, незалежно від суб'єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене та враховуючи характер спірних правовідносин, який є приватно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачці.
3. Повернути позивачці позовну заяву та усі додані до неї матеріали.
4. Роз'яснити позивачці, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок