Іменем України
20 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4652/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними,
31.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій позивач після уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови позивачу у перерахунку призначеної за віком пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районі Крайньої Півночі за період з 16 грудня 1983 року по 06 червня 1985 року та з 23 грудня 1986 року по 31 січня 1992 року з розрахунку 1 рік фактичної роботи за 1 рік 6 місяців, як працівнику, що мав пільги, встановлені п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 1996 року він звільнився з органів внутрішніх справ МВС України. При звільнені позивачу була призначена пенсія за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по лінії Міністерства внутрішніх справ, і як пенсіонер МВС позивач перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших громадян ГУПФУ в Луганській області.
У жовтні 2020 року позивач перейшов на пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з чим знятий з обліку як пенсіонер МВС в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, а атестат про зняття з цього обліку направлено до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, де позивач перебуває на обліку на теперішній час.
23 червня 2021 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи в районах Крайньої Півночі, а саме в м. Сусуман Сусуманського району Магаданської області РФ з 16 грудня 1983 року по 06 червня 1985 року у Сусуманській філії Магаданської машинорахункової станції та з 23 грудня 1986 року по 31 січня 1992 року у ВВО ВВС Сусуманського райвиконкому - з 25.01.1991 Сусуманського району.
До заяви позивач надав довідку №-Я-2 від 18.03.2021, видану обласною державною казенною установою «Державний архів Магаданської області (ОКГУ «ГАМО), та довідку №-88104-59 від 26 березня 2021 року, видану Відділом невідомчої охорони по Сусуманському району - філії ФГКУ «ОВО ВНГ Росії по Магаданській області, якими підтверджено пільговий стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі.
Рішенням начальника відділу № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №1211300022428 від 01.07.2021 в проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі відмовлено, оскільки в наданих документах відсутні відомості про укладення позивачем трудових договорів, згідно яких позивач користувався пільгами по обчисленню стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 03.09.2021 позов було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 20.09.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 97-98), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з жовтня 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
У червні 2021 року позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням стажу роботи виходячи з розрахунку 1 рік 6 місяців за 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP за періоди з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992.
У зв'язку із запровадженням принципу екстериторіальності вищезазначена заява позивача опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Рішенням про розгляд заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 01.07.2021 у проведенні перерахунку відмовлено.
Згідно із даними трудової книжки (копія якої міститься у електронній пенсійній справі) у період з 16.12.1983 по 06.06.1985 позивач працював в Сусуманському філіалі Магаданської МСС, з 07.06.1985 по 06.11.1996 - проходив службу в органах внутрішніх справ України, безперервно 11 років 04 місяці 29 днів (в трудовій книжці інформація щодо укладання трудових договорів або користування пільгами відсутня).
Крім того, до заяви про перерахунок пенсії позивачем надано довідки: № 88104-59 від 26.03.2021, видану Відділом вневідомчої охорони по Сусуманському району, щодо роботи у Відділу вневідомчої охорони з 23.12.1986 по 31.01.1992; № Я-2зэ від 22.03.2021, видану Державним архівом Магаданської області за період роботи у Сусуманському філіалі Магаданської МСС з 16.12.1983 по 06.06.1985.
Проте, жоден із наданих документів не містить інформацію про факт укладання трудових договорів.
Таким чином, підстав для зарахування періоду роботи з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 на Крайній Півночі або в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні відсутні, оскільки зазначені періоди не підтверджено фактом укладання строкових трудових договорів.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.
Судом установлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та матеріалами пенсійної справи (арк. спр. 18-20, 82).
У червні 2021 року ОСОБА_1 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням стажу роботи виходячи з розрахунку 1 рік 6 місяців за 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP за періоди з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 (арк. спр. 86-88).
У зв'язку із запровадженням принципу екстериторіальності заява ОСОБА_1 опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням про розгляд заяви на перерахунок пенсії ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_2 від 01.07.2021 у проведенні перерахунку відмовлено. В обґрунтування вказаного рішення відповідач послався на те, що в трудовій книжці позивача та в наданих довідках відсутні відомості про укладання з заявником трудових договорів, згідно яких він користувався пільгами по обчисленню стажу роботи в районах Крайньої Півночі (арк. спр. 93-94).
Трудова книжка НОМЕР_3 від 12.11.1981, видана на ім'я ОСОБА_1 , щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:
Сусуманський філіал Магаданської машинорахункової станції:
запис № 7 від 16.12.1983 - прийнято електромеханіком 6-го розряду по ремонту та обслуговуванню вирахувальних машин;
запис № 8 від 06.06.1985 - звільнено за переводом в органи УВС;
запис № 9 - з 07.06.1985 по 06.11.1996 служба в органах внутрішній справ (арк. спр. 32-40).
Згідно з архівною довідкою Державного архіву Магаданської області від 22.03.2021 № Я-2 зэ в архівних документах Сусуманського філіалу Магаданської машинорахункової станції значиться ОСОБА_1 , з 16.12.1983 по 06.06.1985 на посаді електромеханіка 6-го розряду. Звільнений за переводом в Сусуманський РВВС. В даний період роботи ОСОБА_1 користувався пільгами, передбаченими для осіб, які працюють в районі Крайньої Півночі (арк. спр. 11).
Довідкою Відділу позавідомчої охорони по Сусуманському району Філії ФГКУ «ОВО ВНГ Росії по Магаданській області» від 26.03.2021 № 88104-59 підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу повний робочий день, протягом повного робочого тижня на посаді начальника ПЦО з 23.12.1986 по 31.01.1992 у відділі позавідомчої охорони при Відділі внутрішніх справ Сусуманського райвиконкому (арк. спр. 13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 2 частини другої пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
З аналізу наведених норм вбачається, що обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється на підставі трудової книжки, в якій повинно бути зазначено період роботи та користування пільгами або письмового трудового договору чи довідки, що містять такі відомості.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі» від 01.08.1945, «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 та «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960, постанови Ради Міністрів СРСР № 148 від 10.02.1960 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» з п'яти до трьох років.
Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.
Згідно з пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960, постанови Ради Міністрів Союзу РСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» № 148 від 10.02.1960, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 26.09.1967.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967.
При цьому, питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 01.01.1991 до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
З 01.01.1992 по 31.12.2001 на території РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 № 340-1, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.
Частиною четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно з частиною другою статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Таким чином, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей же стаж повинен враховуватись щодо цієї людини і в Україні. Відтак, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи.
Суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 12.11.1981 зазначено, що у періоди з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 ОСОБА_1 працював на посаді електромеханіка 6-го розряду та проходив службу в органах внутрішній справ на посаді начальника ПЦО в районі Крайньої Півночі, про що в трудовій книжці зроблені відповідні записи.
Вказані обставини також підтверджуються архівною довідкою Державного архіву Магаданської області від 22.03.2021 № Я-2 зэ та довідкою Відділу позавідомчої охорони по Сусуманському району Філії ФГКУ «ОВО ВНГ Росії по Магаданській області» від 26.03.2021 № 88104-59.
При цьому суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а.
Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі за трудовим договором підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці.
При цьому суд звертає увагу, що необхідність подання саме трудового договору для пільгового розрахунку трудового стажу на роботі в районах Крайньої Півночі суперечить вимогам діючого законодавства.
За встановлених обставин, коли факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, які також безпосередньо кореспондуються з записами у відповідних довідках, то спірний період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підлягає пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
Крім того, і відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Таким чином, враховуючи, що період роботи позивача в районі Крайньої Півночі повністю підтверджується трудовою книжкою, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи із розрахунку один рік за один рік шість місяців.
За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність правових підстав для пільгового обчислення страхового стажу періоду роботи з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 позивачу у районі Крайньої Півночі з огляду на відсутність договорів або документів, що підтверджують право на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, на підставі викладеного вище судом встановлено, що на позивача, який працював на постійній основі в районі Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтею 14 Указу від 10 лютого 1960 року, та додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком.
Отже, враховуючи відомості трудової книжки, що підтверджує отримання пільг під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для зарахування до трудового стажу спірного періоду з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 у пільговому обчисленні кожний рік роботи - за один рік і шість місяців.
За вказаних обставин відмова відповідача у здійсненні перерахунку стажу з урахуванням кратності страхового стажу в районах Крайньої Півночі з підстав відсутності письмових трудових договорів є безпідставною.
Як наслідок, рішення ГУПФУ в Херсонській області про розгляд заяви на перерахунок пенсії ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_2 від 01.07.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
За встановлених судом в цій справі обставин, зважаючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям ГУПФУ в Херсонській області рішення про розгляд заяви на перерахунок пенсії ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_2 від 01.07.2021, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення.
Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як наслідок визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 про перерахунок пенсії, зарахувавши у пільговому обчисленні трудовий стаж ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі за період з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців (коефіцієнт 1,5), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 908,00 грн судового збору (арк. спр. 6).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи, що позов підлягає задоволенню лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту його порушених прав, а також зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ГУПФУ в Херсонській області при перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (код за ЄДРПОУ 21295057, Херсонська область, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6) про визнання дій протиправними задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про розгляд заяви на перерахунок пенсії ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_2 від 01.07.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 про перерахунок пенсії, зарахувавши у пільговому обчисленні трудовий стаж ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі за період з 16.12.1983 по 06.06.1985 та з 23.12.1986 по 31.01.1992 з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців (коефіцієнт 1,5), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун