номер провадження справи 24/94/21
06.10.2021 Справа № 908/1632/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни 0Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1632/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Спайсес” (вул. Рибальська, буд. 13, офіс 4, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 43036496)
до відповідача: Акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 00443513)
про стягнення 53004,82 грн.
за участю представників:
від позивача: Бурдейний П.В., адвокат, ордер серія КР № 90093 від 30.09.2021 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON")
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Спайсес” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” про стягнення основного боргу в сумі 47758,04 грн., трьох процентів річних у сумі 553,47 грн., інфляційних витрат у сумі 2283,16 грн., пені в сумі 2410,15 грн. за договором поставки № 02/20 від 31.03.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 09.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1632/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/94/21. Судове засідання призначено на 27.07.2021.
19.07.2021 на адресу суду від АТ “Мелітопольський м'ясокомбінат” надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовні вимоги та зокрема зазначає, що з наданих позивачем копій видаткових накладних не вбачається хто саме отримував товар, не можливо встановити особу та її повноваження, що отримувала вказаний товар та визначити їх правовий зв'язок з АТ «Мелітопольський м'ясокомбінат». Крім того, в порушення п. 4.3. договору, позивачем на підтвердження факту поставки Боржнику товару не надані податкові накладні. Позивачем взагалі не надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, позивачем не доведений факт отримання товару відповідачем. Також, звернув увагу на той факт, що договором постачання від 31.03.2020 № 02/20 не передбачено для відповідача такого виду відповідальності, як пеня. Також відповідач просить суд стягнути з позивача документально підтверджені суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Ухвалою від 23.07.2021 судове засідання у справі № 908/1632/21 перенесено на 05.08.2021.
03.08.2021 від ТОВ “Гранд Спайсес” до суду надійшла відповідь на відзив, в якій . позивач не погоджується з викладеними відповідачем у відзиві запереченнями.
Ухвалою суду від 05.08.2021 відкладено розгляд справи на 31.08.2021.
Ухвалою суду від 31.08.2021 вирішено справу № 908/1632/21 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Відкрито підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 06.10.2021.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 06.10.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Позивачем надана згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 06.10.2021.
Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.
Представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору постачання від 31.03.2020 № 02/20 щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого сума основного боргу становить 47758,04 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 2283,16 грн інфляції за період січень-квітень 2021 та 553,47 грн. 3% річних за період з 01.01.2021 по 21.05.2021. Також, позивачем нараховано відповідачу пеня у розмірі 2410,15 грн. Просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання 06.10.2021 не прибув, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
В засіданні 06.10.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, суд
31.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гранд Спайсес” (Постачальник) та Акціонерним товариством “Мелітопольський м'ясокомбінат” (Покупець) укладений договір постачання № 02/20, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати товар у встановлений Договором строк, у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно Договору.
У пункті 1.4. договору сторони обумовили, що кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну відпускаємо партію. Накладні, що підписуються при кожній поставці виконують роль специфікацій додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно із пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору, постачаємий за Договором товар оплачується за цінами згідно накладних, рахунків і товарно-транспортних накладних. Накладні підписуються Постачальником і Покупцем (їх представникам). Вказана у накладній, рахунку або товарно-транспортній накладній ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати по доставці товару Покупцю (у разі їх наявності), а також інші втрати Постачальника, зв'язані з виконанням зобов'язань по цьому Договору. Оплата Товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу в 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до п. 7.1. договору, право власності та ризику (випадкового знищення або випадкового пошкодження товару) на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару першому перевізнику.
Згідно п. 11.1. договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по цьому договору (п. 11.2.).
Договір постачання № 02/20 від 30.03.2020 підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання щодо постачання товару виконав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними, які належним чином підписані сторонами даного договору.
Так, на виконання умов договору № 02/20 постачання від 31.03.2020 позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу товару на суму 166 495,64 грн.
Отже, позивачем умови договору виконані належним чином, жодних претензій відповідачем не заявлялось.
У свою чергу, відповідачем оплата товару у строк, визначений договором, у повному обсязі здійснена не була, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, не були сплачені кошти за наступними видатковими накладними: № 35 від 22.09.2020 (замовлення покупця № 39 від 22.09.2020) на суму 19 450,70 грн.; № 37 від 01.10.2020 (замовлення покупця № 41 від 01.10.2020) на суму 19 613,42 грн.; № 41 від 23.10.2020 (замовлення покупця № 45 від 23.10.2020) на суму 8 733,02 грн.
Таким чином, згідно підписаних сторонами договору видаткових накладних ТОВ «Гранд Спайсес» сума неоплачених коштів за поставлений товар становить 47 758,04 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з позовом, за яким було відкрито провадження по даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.
За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч. ч. 1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 47758,04 грн.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором постачання № 02/20 від 31.03.2020, не спростував належними доказами висновків суду та доводів позивача.
Стосовно заперечень відповідача суд зазначає таке.
Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними, в яких зазначено підставу складання такої накладної - Договір № 02/20 та номер замовлення.
Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно - матеріальних цінностей), як правило, від постачальника до покупця.
У п. 1.4. договору сторонами обумовлено, що кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну відпускаєму партію. Накладні, що підписанні при кожній поставці виконують роль специфікації, додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
У видаткових накладних № 35, № 37, № 41 наявний чіткий підпис представника відповідача та відтиск печатки товариства, будь-які зауваження з боку останнього відсутні.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1 та 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені в паперовій або електронній формі й повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Враховуючи вищезазначене, Позивач надав належним чином оформлені видаткові накладні Відповідачу, відповідно до Договору.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у матеріалах справи замовлень, взято до уваги, що у пункті 2.1. та 2.2. договору зазначається, що поставка товару виконується згідно заявки. Заявка товару Покупцем виконується по телефону або факсу, а також іншими способами не пізніше, ніж за один день до припущеної дати поставки.
З розділу 2 договору вбачається, що підчас підписання договору, сторони не визначили заявку як окремий письмовий документ, а надали певну свободу вибору, що стосується замовлення товару та отримання заявки Постачальником у будь-який спосіб - «по телефону або факсом, а також іншими способами».
Тобто, у даному випадку заявка не підтверджує факт поставки товару, а лише виступає як певне замовлення або доручення Покупця підготувати та доставити товар у визначений строк.
З моменту підписання покупцем видаткової накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов'язання по сплаті ціни переданого йому товару.
Щодо надання товарно-транспортної накладної, потрібно зазначити наступне:
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
Верховний суд сформував правову позицію, яка викладена у такій формі: не тільки недоліки в самій ТТН, а й повна її відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції. Це відіграє в кожній справі свою роль - ТТН може як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, але вона не буде самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій (постанова ВС КАС від 21.01.2021 у справі № 813/2204/17).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 47758,04 грн.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 2410,15 грн. пені (подвійна облікова ставка).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 547 ЦК України).
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки неустойка, як зазначалося вище, є способом забезпечення виконання зобов'язань, на неї поширюються відповідні положення правових норм щодо таких забезпечень.
Тож, згідно зі ст. 547 ЦКУ, угода (правочин) щодо неустойки вчиняється у письмовій формі. Недодержання письмової форми робить угоду про неустойку нікчемною
Відтак, умова про пеню повинна бути зафіксована сторонами у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Доказів укладання сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання суду не надано, договором постачання від 31.03.2020 № 02/20 не передбачено для відповідача такого виду відповідальності, як пеня за порушення строків оплати.
Оскільки пеня може нараховуватися за домовленості сторін, а також на підставі закону, проте, за даними правовідносинами пеня законом не встановлена, відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 2410,15 грн. пені.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 2283,16 грн інфляції за період січень-квітень 2021 та 553,47 грн. 3% річних за період з 01.01.2021 по 21.05.2021.
Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних та втрат від інфляції та визнано, що розрахунок виконаний правильно, виходячи з прострочених сум вартості поставленого товару за видатковими накладними, з дотриманням норм законодавства, а тому вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Мелітопольський м'ясокомбінат” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Спайсес” (вул. Рибальська, буд. 13, офіс 4, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 43036496) - 47758 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн 04 коп. основного боргу, 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн 16 коп. інфляції, 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн 47 коп. 3% річних та 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 78 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.10.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян