20.10.2021 року Провадження №2/425/496/21
Справа №425/2298/21
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань - Брудницька О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , якою просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 11 серпня 2021 року у справі було відкрито провадження. Справу вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 вересня 2021 року, 12 годину 30 хвилин, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області. А ухвалою від 24 вересня 2021 року, без виходу до нарадчої кімнати, було закрито підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2021 року на 08 годину 45 хвилин.
20 жовтня 2021 року в судове засідання учасники справи не з'явились, були повідомлені належним чином. Позивач подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснити за її відсутності, не заперечувала розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
У зв'язку із чим, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, і будь-які докази суду не надав, позивач не заперечує проти розгляду справи та вирішення справи у заочному порядку.
Тому суд, на підставі частини 1 статті 280 ЦПК України, здійснював розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати.
Позиції учасників у справі.
Позиція позивача, полягала в тому, що квартира АДРЕСА_2 , належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. В зазначеній квартирі має зареєстроване місце проживання її член сім'ї - ОСОБА_2 , який з 2016 року в квартирі не проживає. А його реєстрація в квартирі заважає їй, як власниці повноцінно користуватися та розпоряджатися власним майном. Тому відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позиція відповідача у справі суду не відома, оскільки останній своїм правом на надання суду відзиву на позов не скористався. А позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Оцінка суду щодо фактів.
25 червня 2003 року, ОСОБА_3 , яка діяла за себе та від імені ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 діюча за згодою своєї матері ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купила, квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9). І 26 серпня 2003 року, ОСОБА_1 зареєструвала своє право приватної власності на придбану нею квартиру (а.с.10).
26 червня 2003 року ОСОБА_1 надала право користування придбаною нею квартирою члену своєї сім'ї - ОСОБА_2 . І того ж дня ОСОБА_6 , як представник малолітньої особи, зареєструвала у цій квартирі місце проживання ОСОБА_7 (а.с. 11).
Разом з цим, відповідно до акту про встановлення фактичного місця проживання від 27 липня 2021 року, складеного в присутності сусідів-свідків ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не проживає з 2016 року (а.с. 12).
І оскільки, реєстрація відповідача заважає ОСОБА_1 повноцінно користуватися та розпоряджатися своїм майном, 27 липня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням (а.с. 1-2).
Оцінка суду щодо права.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини у сфері права власності, в межах яких між ними виник спір щодо наявності у відповідача, як члена сім'ї власниці, права користування квартирою у зв'язку з його відсутністю у квартирі понад один рік.
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Відповідно до положень частини першої статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з частиною першою статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Також положення частин перших статей 383 і 405 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) прямо встановлюють, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. При цьому житлове приміщення, яке члени сім'ї мають право займати визначається власником.
Отже, члени сім'ї власника квартири можуть отримати право користування ним від власника, який при цьому, може визначити конкретне житлове приміщення у квартирі якою можуть користуватись члени його сім'ї.
Судом встановлено, що відповідач отримав право користування квартирою АДРЕСА_2 , саме як член сім'ї власниці (а.с. 1-2,11).
Однак згідно з положеннями частини другої статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тож з огляду на те, що відповідач продовжує бути зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_2 , але позивачем доведена його відсутність у квартирі без поважних причин понад один рік, а дані про наявність іншої домовленості між позивачем та відповідачем відсутні, і законом іншого не встановлено, відповідача, як члена сім'ї позивача, слід визнати таким, що втратив право користування цією квартирою.
А тому,
Висновок суду по суті позовних вимог.
З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 , слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,280,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя - Д.С. Коваленко