Справа №: 343/1650/21
Провадження №: 2/0343/636/21
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
21 жовтня 2021 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м. Долина справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька, -
Адвокат Керницький В.М., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернувася до суду з позовом, в якому просить надати позивачці ОСОБА_1 , дозвіл на виїзд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без дозволу (згоди) ОСОБА_2 у Республіку Польща на шість місяців з дати набрання законної сили рішення суду та стягнути з відповідача судові витрати на її користь.
Вимоги мотивовані тим, що позивачка з 01.09.2007 перебувала у зареєстрлованому шлюбі з ОСОБА_2
29.12.2016 шлюб розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син ОСОБА_3 . На даний час дитина проживає разом з позивачкою, яка матеріально його утримує та належним чином піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. У позивачки появилась можливість побувати у Республіці Польща разом із своїм сином. Мета даної поїздки - оздоровлення сина, розширення його світогляду та розвитку.
Однак, відповідач безпідставно чинить позивачці перешкоди у покращенні здоров'я дитини, її фізичного, морального та духовного розвитку. Зокрема, він не надає у передбаченому Законом порядку дозвіл на виїзд їхнього малолітнього сина за кордон. Така позиція відповідача шкодить інтересам дитини та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку. Позивачка зверталася до відповідача із письмовим повідомленням про намір тимчасово виїхати із сином за кордон і що для цього їй потрібен його дозвіл, однак, останній ігнорує дані звернення та не відповідає на них.
Представник позивачки - адвокат Керницький В.М. ( договір про надання правової допомоги а.с.12) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. Не заперечує проти заочного розгляду даної справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на повторний виклик не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17, 26). У встановлений законом строк, відзиву на позовну заяву не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивачки ,дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України).
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтею 3 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989, ратифікованою Постановою ВР України від 27.02.91 № 798-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови,
національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Згідно з п. 1 ст. 18, п.п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ч. 1 ст. 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка недосягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до п. 4 "Правил перетинання державного кордону громадянами України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 - виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків за рішенням суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21.01.1994 № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Згідно з ч. 2 ст. 4 вищезазначеного Закону за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього може бути дозволено на підставі рішення суду.
Верховний Суд України у своїй Постанові від 12.04.2017 у справі №235/139/16-ц прийшов до висновку, що тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання. Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків (на підставі рішення суду) може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за межі України без згоди батька суперечить чинному законодавству, яке визначає рівність прав та обов'язків обох батьків у вихованні дитини, унаслідок чого батько фактично позбавляється можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею.
З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду малолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Аналіз вказаних норм свідчить, що у разі відсутності підстав у батьків з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання
дитини самостійно вирішити питання тимчасового виїзду за межі України дитини та відсутності згоди одного з батьків, питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про країну виїзду, строку та мети виїзду.
Виходячи з вказаного, чинним законодавством передбачено можливість вирішувати у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі.
В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2016 (а.с. 8-9) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01.09.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано - Франківської області, актовий запис №141 - розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Гошівської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області Його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 6).
Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю, позивачкою по справі ОСОБА_1 , про що свідчить довідка Долинської міської ради від 17.05.2021 №2815 (а.с. 7).
З витягу №8615 від 23.06.2021 виданого Долинською міською радою (а.с. 5) встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 в приміщенні/будинку зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
З метою оздоровлення сина, розширення його світогляду та розвитку позивачка має намір виїхати з ним до Республіки Польща на шість місяців.
Для виїзду дитини за кордон необхідно мати нотаріальний дозвіл відповідача.
Однак, батько дитини, ОСОБА_2 , не надає своєї згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон, при цьому не пояснює підстави відмови. Прохання позивачки надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини, лист-звернення (а.с. 10), відповідач ігнорує.
Оскільки у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на тимчасовий виїзд дитини за кордон, враховуючи те, що вона не може самостійного вирішити дане питання, без рішення суду, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування, а виїзд в такий проміжок часу та в таку країну зумовлений необхідністю забезпечення інтересів дитини з метою відпочинку, що підтверджено наведеними вище доказами, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог та надання дозволу на виїзд малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька.
Оскільки дитина проживає з матір'ю, яка забезпечує йому повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку; батько життям дитини не цікавиться, а мати здатна забезпечити дитину всім необхідним, а також узявши до уваги положення ст.ст. 157, 161 СК України, суд дійшов висновку, що тимчасове перебування дитини за кордоном буде виключно в інтересах її самої.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивачка понесла у зв'язку з розглядом справи, остання відносить оплату судового збору (а.с. 2).
На підставі ст. 33 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 157 СК України, ст. 313 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 260, 263, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька - задовольнити.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Польща строком на шість місяців, після набрання рішенням законної сили, малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без супроводу батька - ОСОБА_2 та без його нотаріально посвідченої згоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , житель с. Княжолука Калуського району Івано - Франківської області, 77540.
Повний текс рішення виготовлено 21.10.2021
Суддя: В. Тураш