Дата документу 14.09.2021 Справа № 552/5103/20
Справа № 552/103/20
Провадження № 2/552/469/2021
14 вересня 2021 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання - Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство «Кредобанк» через свого представника адвоката Павленко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; ЄДРПОУ 09807862) суму заборгованості за Кредитним договором № 7800.16.00.2330 від 14.12.2016 р. у розмірі 166 222, 17 грн. (Сто шістдесят шість тисяч двісті двадцять дві гривні 17 копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 161 340, 67 грн; понесені банком судові витрати - 4 881, 50 грн.;
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; ЄДРПОУ 09807862) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 493, 33 грн. (Дві тисячі чотириста дев'яносто три гривні 33 копійки);
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; ЄДРПОУ 09807862) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10% від ціни позову, а саме: 16 624, 17 грн. (Шістнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 17 копійок);
В обґрунтування позовних вимог послалися на те, що 14 грудня 2016 року між Публічним Акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_1 , був укладений Кредитний договір № 7800.16.00.2330, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 368 827,10 грн., що підтверджується меморіальним ордером. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 14 серпня 2020 року за ним утворилася заборгованість перед банком в загальному розмірі 161 340,67 грн., яка складається з 161 340,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту 161 340 грн.; понесені банком судові витрати 4 881,50 грн.
Враховуючи викладене, представник позивача АТ «Кредобанк» просив стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 24.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.
За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 14 грудня 2016 року між Публічним Акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 7800.16.00.2330, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 383543,30 грн.
Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, за користування кредитом встановлюється Змінювана Процентна Ставка на умовах визначених 3 розділом Кредитного договору.
Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, на момент укладання Кредитного договору Сторонами обумовлено значення Змінюваної Процентної Ставки на перший Період Дії Ставки, надалі Первинна Процентна Ставка в розмірі 20.49 (Двадцять цілих сорок дев'ять сотих) % річних починаючи з другого та всіх наступних Періодів Дії Ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно з встановленого для цих періодів значення Змінюваної Процентної Ставки.
Відповідно до п. 3.12. Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначеною у відповідності до Розділу 3 (Розрахунки між сторонами) цього Договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту у повному обсязі, якщо інше не випливає з умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 3.13. Кредитного договору, позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.
Відповідно до п. 3.14. Кредитного договору, у випадку повного погашення кредиту (погашення його останньої частини) Позичальник зобов'язаний одночасно (в межах одного банківського дня) сплатити проценти, нараховані за останній місяць (частину останнього місяця) користування кредитом, незалежно від настання строку встановленого п. 3.13 Кредитного договору.
Відповідно до п.3.15. Кредитного договору, у випадку неповернення Позичальником кредиту в строк, визначений п.2.1. Кредитного договору, на вимогу Банку Позичальник сплачує пеню, вказану в. п.5.1. Кредитного договору.
Відповідно до п. 3.16. Кредитного договору, Позичальник виконає свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплатити комісій, процентів, неустойки шляхом перерахування у безготівковій формі та/або вносить готівкою в Банк на рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором (п.2.1., 4.10. та /або додатками до нього).
Статями 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 14.08.2020 р. заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед АТ «Кредобанк» становить 166 222,17 гри. (Сто шістдесят шість тисяч двісті двадцять дві гривні 17 копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 161 340, 67 грн; понесені банком судові витрати - 4 881, 50 гри.;
Відповідач не довів належними і допустимими доказами погашення заборгованості за Кредитним договором та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Також, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитивним договором.
В частині розподілу судових витрат суд приходить до наступного.
Представником позивача - адвокатом Павленко С.В. заявлено про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Кредобанк» витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з аналізом справи, побудови стратегії дій по справі та написання позовної заяви та супровід представника в судових засіданнях у розмірі 10% від ціни позову, що становить 16 624,17 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів один, чотири частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Разом із тим, позивач та представник позивача на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не надали суду належних та допустимих доказів, які свідчать про оплату зазначених витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Крім того, витрата пов'язані із представництвом інтересів по даній цивільній справі в Октябрському районному суді м. Полтави, участі в судових засідання представника позивача взагалі не може бути відшкодована, оскільки розгляд справи відбувався у відсутність такого представника.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16624,17 грн.
Питання про розподіл судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № 7800.16.00.2330 від 14.12.2016 у розмірі 166222,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 493, 33грн.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства «Кредобанк витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10% від ціни позову, а саме: 16 624,17- відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст.284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Октябрський районний суд м.Полтави .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ:09807862, місцезнаходження, м. Львів, вул. Сахарова, 78;
представник позивача - адвокат Павленко Сергій Валерійович, пр. Ю.Гагаріна, б. 23 а/с 57, м. Київ, 02094;
відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя В.М.Бугрій