19 жовтня 2021 року Справа № 280/5995/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (вул. Каштанова, буд. 14, смт. Розівка, Розівського району, Запорізької області, 70300 ЄДРПОУ: 20478637)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 10 позачергової сесії восьмого скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 02 червня 2021 року №96.
- зобов'язати Розівську селищну раду Розівського району Запорізької області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0334 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею 2,00 га.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що органи місцевого самоврядування приймаючи рішення про зменшення розміру земельної ділянки, на яку надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою без зазначення обставин, які не дають змогу надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у бажаному розмірі земельної ділянки, та не вказують мотивоване обґрунтування прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, то таке рішення є протиправним.
В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві вх.№44452 від 04 серпня 2021 року, відповідно до якого зазначає, що відповідач має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
19 березня 2021 року позивач звернувся із запитом до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області про надання публічної інформації щодо наявності на території Розівської селищної територіальної громади земель комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути використані для ведення особистого селянського господарства.
Так, 29 березня 2021 року Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області позивачу надано відповідь/інформацію №Ч-12-П, відповідно до якого надано перелік вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності станом на 29 березня 2021 року.
06 квітня 2021 року звернувся до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0334 у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га розташованої біля села Маринопіль Розівської селищної територіальної громади. Графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки додано до клопотання та виділено червоним кольором. Також до клопотання долучені копія паспорту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків та документи, що підтверджували статус учасника бойових дій, а саме довідка про безпосередню участь в АТО (ООС) та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого 05 червня 2019 року Командуванням Десантно- штурмових військ Збройних Сил України.
Так, 02 червня 2021 року Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області на десятій позачерговій сесії восьмого скликання прийнято рішення №96, відповідно до якого вирішено: «… 1. Надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ- 01.03.), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Розівської селищної ради, за межами населених пунктів Новозлатопільського старостинського округи орієнтовною площею 1,00 га (кадастровий номер 2324984000:06:001:0334) для подальшого вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність. 2. Сформувати вказану земельну ділянку шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 2,00 га, кадастровий номер 2324984000:06:001:0334, землі сільськогосподарського призначення (КВЦПЗ- 01.03. - для ведення особистого селянського господарства), на території Розівської селищної ради за межами населених пунктів Новозлатопільського старостинського округу. …».
Позивач не погоджуючись з таким рішенням Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області звернувся до суду з позовною заявою.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За приписами частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Підпункт «б» частини 1 статті 121 ЗК України закріплює право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Згідно абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Встановлено, що позивачем виконано умови для безоплатної передачі йому земельної ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2 гектарів.
Разом з цим, підставою для відмови у наданні позивачу для ведення особистого селянського господарства площею земельної ділянки площею 2 гектари слугував висновок та рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області.
Розглядаючи справу по суті, суд звертає увагу на те, що рішення відповідача №96 від 02 червня 2021 року не містить обґрунтування необхідності поділу земельної ділянки №2324984000:06:001:0334, а також не надано до суду висновку та рекомендацій постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області.
Наведене є об'єктивним свідченням невідповідності вказаного рішення вимогам обґрунтованості, адже спірне рішення не містить чіткого опису підстав та обґрунтування його прийняття, у той час як таким рішенням обмежується право позивача на отримання земельної ділянки площею, яка передбачена наведеними приписами ЗК України, адже у майбутньому позивач не зможе реалізувати свої право на отримання земельної ділянки площею до 1,00 га.
Суд не виключає права Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області на поділ земельної ділянки, однак таке рішення повинно бути обґрунтованим.
Також суд погоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2020 під час розгляду справи №379/656/16-а, однак за умови обґрунтовано прийнятого рішення відповідачем.
Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
Однак, принцип рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом порушується у випадку прийняття необґрунтованого рішення суб'єктом владних повноважень.
Не надання відповідачем відповідних обґрунтувань та доказів до суду вказує на недоведеність обставин, якими відповідач обґрунтував рішення надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ- 01.03.), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Розівської селищної ради, за межами населених пунктів Новозлатопільського старостинського округи орієнтовною площею 1,00 га (кадастровий номер 2324984000:06:001:0334) для подальшого вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 2,00 га, кадастровий номер 2324984000:06:001:0334.
Необхідності поділу зазначеної земельної ділянки до суду не надано.
Разом з тим, необхідно надати оцінку й тому, що відповідач правомірно надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, однак належним чином не обґрунтував неможливості надання такого дозволу щодо земельної ділянки розміром понад 1,00 га та не більше 2,00 га.
Згідно з частиною 5 статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9).
З урахуванням наведеного у контексті спірних правовідносин суд зазначає, що для належного та ефективного захисту прав позивач необхідно визнати протиправним та скасувати рішення 10 позачергової сесії восьмого скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 02 червня 2021 року №96 та зобов'язати Розівську селищну раду Розівського району Запорізької області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0334 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею 2,00 га.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений а інших доказів понесених судових витрат до суду не надано, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (вул. Каштанова, буд. 14, смт. Розівка, Розівського району, Запорізької області, 70300 ЄДРПОУ: 20478637) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 10 позачергової сесії восьмого скликання Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 02 червня 2021 року №96.
Зобов'язати Розівську селищну раду Розівського району Запорізької області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки №2324984000:06:001:0334 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, орієнтованою площею 2,00 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 жовтня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов