36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.01.2010р. Справа № 14/268
за позовом за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченко, 18, м. Київ, 01001 в особі Центру електрозв'язку № 3 Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Леніна, 17, м. Кременчук, 39600
до 1. Комсомольсько-Козельщинський об'єднаний міський військовий комісаріат Полтавської області, вул. Строни, 9, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800
2. Міністерство оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 01001
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, вул. Шевченко, 1, м. Полтава, 36014
про стягнення 821,46 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники сторін:
від позивача: Гамма М.Ф., дов. № 3723 від 23.07.2008 р.
від відповідача: 1.представник не з'явився
2. представник не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Віхоть Н.В., дов. № 04-21/5506 від 14.12.2007 р.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості та пені за надані телекомунікаційні послуги відповідно до договору № 47 від 24.03.2005 р. на загальну суму 821,46 гривень, з яких сума основного боргу 794,22 гривень та пеня в сумі 27,24 гривень.
В судовому засіданні 17.12.2009 р. представники позивача, першого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, подали суду у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд клопотання прийняв, розглянув та ухвалою від 17.12.2009 р. задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Перший відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 17.12.2009 р. про відкладення розгляду справи не виконав. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника першого відповідача. Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, проти розгляду справи без участі представника першого відповідача не заперечують.
Другий відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 17.12.2009 р. про відкладення розгляду справи не виконав. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника другого відповідача. Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, проти розгляду справи без участі представника другого відповідача не заперечують.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, та її представник в судовому засіданні просить ухвалити справедливе та законне рішення на підставі доказів, наданих сторонами, та з урахуванням пояснень, що викладені нею у відзиві на позовну заяву № 17-12/2538/11017 від 24.12.2009 р. (вхід. № 017583д від 28.12.2009 р. канцелярії суду).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі Центру електрозв'язку № 3 Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Кременчук (надалі Позивач) та Комсомольсько-Козельщинським об'єднаним міським військовим комісаріатом Полтавської області (надалі перший Відповідач) 24.03.2005 р. було укладено Договір № 47 про надання послуг електрозв'язку (надалі Договір).
Згідно з р. 1 Договору Підприємство зв'язку (Позивач у справі) надає послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку № 1 до Договору, і безоплатні послуги, перераховані в Додатку № 2 до Договору, а Споживач (Відповідач у справі) зобов'язався вказані послуги прийняти та оплатити згідно із діючими тарифами.
Взяті на себе за Договором зобов'язання (п. 2.1.1. - п. 2.1.22.) Позивач виконав в повному обсязі, надавши визначені послуги в повному обсязі та у визначений строк.
Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань (п. 3.2.) належним чином не виконав, в повному обсязі оплату за надані послуги та у визначений строк не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 794,22 гривень.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість першого Відповідача перед Позивачем становить 794,22 гривень, яку і просить стягнути останній на свою користь.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивачем першому Відповідачу за неналежне виконання умов Договору нараховано пеню в сумі 27,24 гривень (розрахунок в матеріалах справи).
Вимоги Позивача в частині стягнення з першого Відповідача суми боргу в розмірі 794,22 гривень та пені в сумі 27,24 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі, але вказані суми підлягають стягненню з другого Відповідача на користь Позивача виходячи із наступного.
Згідно з кошторисними призначеннями на відповідні роки (з урахуванням довідок про зміни в річні розписи бюджету (кошторису) на відповідні роки), затвердженими фінансовим управлінням Збройних сил України, виділених коштів за відповідними статтями на оплату послуг електрозв'язку першому Відповідачу не вистачало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Позивачем.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" від 21.09.1999 р. № 1076-XIV (із змінами і доповненнями) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (надалі другий Відповідач). Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення виниклої заборгованості з другого Відповідача та відмову в частині вимог до першого Відповідача.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з другого Відповідача - Міністерства оборони України, м. Київ - суму основного боргу в розмірі 794,22 гривень та пеню в сумі 27,24 гривень.
Відмовити Позивачу в частині вимог до першого Відповідача - Комсомольсько-Козельщинського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області, м. Комсомольськ.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 23, 27, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Відмовити в частині вимог до першого відповідача - Комсомольсько-Козельщинського об'єднаного міського військового комісаріату Полтавської області, м. Комсомольськ.
3. Стягнути з Міністерства оборони України, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 00034122) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Центру електрозв'язку № 3 Полтавської філії Відкритого акціонерног7о товариства "Укртелеком", вул. Леніна, 17, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (р/р 26009000002387 в ПОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 331605, код ЄДРПОУ 01186975) суму основного боргу в розмірі 794,22 гривень, пеню в розмірі 27,24 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.