"04" червня 2010 р.Справа № 4/75-10-2231
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1;
До відповідача: Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області;
про визнання права власності на нерухоме майно
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2- довіреність № б/н від 19.04.2010 р.
Від відповідача: не з"явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно - двоповерхову нежитлову будівлю магазину загальною площею 77,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, наполягав на своїх вимогах.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідач надав відзив на позов в якому проти задоволення позивних вимог не заперечує. Також, просить розглянути справу без його представника.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого Виконавчим комітетом Біляївської міської ради Одеської області 31 березня 2008 року, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації а реєстрації об'єктів нерухомості»в книзі під № 2-неж-155номер запису 50, є власником нежитлової будівлі літ. «А», загальною площею 20,9 кв.м, розташованої по вАДРЕСА_1
Для будівництва та обслуговування вказаного об'єкту нерухомості позивачем ще у 2006 році з Біляївською міською радою Одеської області було укладено договір оренди землі від 20.11.2006 року, зареєстрований в Біляївському районному відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру про Держкомземі України»про що 22.11.2006 р. в книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04.06.51600045. Відповідно до умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку площею 0,0020 га з земель житлової та громадської забудови строком на 15 років.
У 2009 році, отримавши дозвіл на виготовлення проекту реконструкції магазину, розташованого по вАДРЕСА_1, оформлений Рішенням Виконавчого комітету Біляївської міської ради народних депутатів № 174 від 25.06.2009 року, позивачем було виготовлено ескізний проект реконструкції магазину квітів з надбудовою другого поверху, а згодом власними силами та за власні кошти було проведено реконструкцію вказаної будівлі: прибудовано приміщення першого поверху площею 15,3 кв.м. та надбудовано другий поверх площею 40,9 кв.м., в результаті чого загальна площа будівлі збільшилася на 56,2 кв.м та становить 77,1 на кв.м.
Реконструкцію вказаної будівлі проведено у відповідності до будівельних норм та правил, що знайшло своє підтвердження у технічному висновку про технічний стан, експлуатаційну придатність та можливість збереження виконаної реконструкції будівлі магазину роздрібної торгівлі квітами, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виготовлених ФОП ОСОБА_3 (держ. ліцензія НОМЕР_2) за результатами обстеження вказаної будівлі. Як вказано у висновках стан основних несучих та огороджуючих конструкцій будівлі не являє небезпеки для перебування та життєдіяльності людей, об'ємно-планувальне рішення спірних будівель після реконструкції відповідає вимогам ДБН В.2.2.-9-99 «Громадські будівлі та споруди. Основні положення», ДБН В.2.2-23-2009 «Будівлі та споруди. Підпиємства торгівлі», вимогам норм з пожежної безпеки ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», а також не суперечать санітарно-гігієнічним вимогам, що дає підстави для надання позитивного висновку пр. можливість збереження виконаної реконструкції та подальшої експлуатації в якості магазину.
У відповідності з пп. 1 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до компетенції виконавчих органів сільських селищних, міських рад в галузі будівництва належить: прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, бажаючи належним чином оформити документи на підтвердження права власності, позивач звернувся до відповідача з приводу отримання правовстановлюючих документів, однак на численних прийомах посадові особи міськради проігнорували його законні вимоги.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, яка презюмує непорушність права власності, та на ст. 376 ЦК України, згідно якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд може захистити порушене право способом, який передбачений законом або договором. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Проаналізувавши подані до суду позивачем документи та чинне законодавство, яке регулює дані відносини, заслухавши пояснення та перевіривши їх доказами, суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог за таких підстав:
З матеріалів справи вбачається, що, позивач господарським способом за власні кошти реконструював належне йому на праві власності приміщення магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України, яка вказує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з ч. 4 ст. 332 ЦК України, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, на якій розташована спірна нежитлова будівля була передана позивачу у оренду відповідачем, що підтверджується договором оренди землі від 20 листопада 2006 року. Земельна ділянка використовується позивачем виключно за цільовим призначенням.
Вказана реконструкція з прибудовою та надбудовою другого поверху ніяким чином не порушує права третіх осіб та членів територіальної громади міста Біляївки, підтвердженням чого є те, що за час користування вказаною нежитловою будівлею магазину жодних претензій з боку фізичних та юридичних осіб чи державних органів не надходило, хоч ФОП ОСОБА_1 тривалий час відкрито користується вказаною будівлею для ведення підприємницької діяльності.
Отже, з огляду на те, що реконструкція з прибудовою та надбудовою другого поверху проведена з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних норм і правил, з додержанням цільового призначення земельної ділянки та ніяким чином не порушує права третіх осіб, в т.ч. членів територіальної громади м. Біляївка, суд вважає, що Біляївська міська рада незаконно проігнорувала вимоги позивача відносно отримання ним правовстановлюючих документів на двоповерхову нежитлову будівлю магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст. 33 передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд, відповідно до ст. 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи зазначене, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить до висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 щодо визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 77,1 кв.м, яке розташован за адресою: АДРЕСА_1, та наявності підстав для їх задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що базуються на законних підставах, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позовну заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на двоповерхову нежитлову будівлю магазину загальною площею 77,1 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
3. Стягнути з Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області (Одеська область, м. Білявка, просп. Жовтневої революції, 9, код 33579244) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) державне мито в розмірі 102 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 09.06. 2010 р.
Суддя