20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3929/20 пров. № А/857/14628/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника позивача Бирковича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Іванчулинець Д.В.,
час ухвалення рішення - 13.07.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 13.07.2021 року,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача стосовно невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду в справі № 260/153/19, стягнення заборгованості по невиплаченій пенсії із 27.08.2018 року, зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії; стягнення із відповідача судових витрат та витрат на правову допомогу
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про призначення пільгової пенсії, проте позитивного рішення прийнято не було. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року по справі № 260/153/19, визнано дії Міжгірського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними, скасовано Протокол № 312 від 12.03.2019 року "про відмову в призначенні пенсії" та зобов'язано призначити позивачу пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27.07.2018 року. Однак, відповідачем не виконано вищевказане рішення, а саме: 1) не виплачено судові витрати; 2) не виплачено пенсію із дати призначення із 27.07.2018 року по дату набрання законної сили рішенням суду; 3) невірно розраховано розмір пенсії позивача; 4) не прийнято довідку і не зроблено перерахунок пенсії в бік збільшення. Відповідач відмовляється провести правильний розрахунок та перерахунок пенсії.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності на підставі наявних доказів про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Закарпатським окружним адміністративним судом 05.06.2019 року було прийнято рішенням по адміністративній справі за № 260/153/19, яким адміністративний позов позивача в особі представника ОСОБА_2 до Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування протоколу та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано дії Міжгірського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними, скасовано Протокол № 312 від 12.03.2019 року "про відмову в призначенні пенсії" та зобов'язано призначити позивачу пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27.07.2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн. 40 коп. Рішення набрало законної сили 28.10.2019 року.
У відповідності, до наявних в матеріалах справи доказів, 02.12.2019 року, в справі № 260/153/19 видано виконавчий лист з примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року.
17.01.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Досяк Максимом Богдановичем, розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 260/153/19, виданого 02.12.2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом та відкрито виконавче провадження ВП № 60998401.
10.03.2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по справі № 260/153/19 надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 60998401 від 03.03.2020 року, відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 260/153/19 виданого 02.12.2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом закінчено.
Пенсійним органом у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що виплату пенсії позивачу з 28.10.2019 року (дата набрання судовим рішенням законної сили) по 31.12.2019 року здійснено у грудні 2019 року. Доплата за період з 27.07.2018 року по 27.10.2019 року, яка нарахована відповідачем у сумі 39594,67 грн., буде здійснена після надходження коштів від Пенсійного фонду України.
Тобто, відповідачем не заперечується наявність заборгованості з виплати пенсії позивачу, яка вже є нарахованою.
Згідно з п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до п. 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Відповідно до ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідач звертає увагу на те, що сума заборгованості за судовим рішенням включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою програмою, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року, визнано протиправними та нечинними п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Водночас колегія суддів зазначає, що на час включення пенсійним органом заборгованості позивача до реєстру судових рішень, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 не була прийнята.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, до 22.07.2020 року Порядок № 649 був чинний, і боржник зобов'язаний був ним керуватись.
У той же час, після 22.07.2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів.
З установлених судом обставин справи, слідує, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання судового рішення шляхом нарахування на виплатні відомості заборгованості з виплати пенсії позивача та включено до загальної потреби в коштах, та до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку № 649.
Колегією суддів також не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку відповідача.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що позивач просить стягнути невиплачені суми пенсії з відповідача, тобто фактично просить про зміну способу або порядку виконання судового рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим ( ч. 3 ст. 378 КАС України).
З аналізу наведеної вище норми КАС України слідує, що суд може встановити або змінити спосіб або порядок виконання рішення у випадку наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання судового рішення раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати суть самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Колегія суддів зазначає, що змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання призначити позивачу пенсію на стягнення конкретної суми цих виплат, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновленого порушеного права.
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанова від 12.04.2018 року у справі № 759/1928/13-а.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у цій справі немає жодної обставини, яка робить неможливим виконання рішення суду.
Позивач вказує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року по справі № 260/153/19 не виконано також в частині стягнення судових витрат з пенсійного органу.
Згідно п.3 резолютивної частини вищевказаного рішення стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений згідно з квитанцією № 0.0.1270250226.1 від 19.02.2019 року.
Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні та позивач не довів, що він звертався із заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо відшкодування присуджених йому судових витрат. Пенсійний орган не уповноважений проводити такі виплати самостійно.
Щодо непроведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки від 13.01.2020 року, апеляційний суд зазначає наступне.
При призначенні пенсії позивачеві на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року у справі № 260/153/19 було застосовано суми заробітку з довідки № 15 від 08.07.2018 року, виданої ПАТ «Воловецький лісокомбінат».
В подальшому, 19.02.2020 року позивач звернувся до Воловецького сектору обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив, серед іншого, довідку № 02 від 13.01.2020 року, видану ПАТ «Воловецький лісокомбінат» (а.с. 27-29). Внаслідок здійсненого перерахунку на підставі зазначеної довідки, виходячи із сум заробітку за період із 01.01.1986 року по 31.12.1990 року та з 01.07.2000 року по 31.10.2015 pоку, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати зріс до 1,24882, що, відповідно, призвело до збільшення розміру пенсії позивача до 2 787, 12 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не приймає нову довідку для перерахунку його пенсії від 13.01.2020 року. Проте, як встановлено судом, пенсійним органом, на звернення позивача, перераховано пенсію із застосуванням сум заробітку, зазначеного в довідці № 02 від 13.01.2020 року, видану ПАТ «Воловецький лісокомбінат».
Відповідач звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься довідка № 03 від 13.01.2020 pоку, видана ПАТ «Воловецький лісокомбінат», де зазначені суми заробітку за 1991- 1995 pоки, яку позивач до пенсійного органу не подавав, відповідно, жодного рішення стосовно здійснення перерахунку (як позитивного, так і негативного) відповідачем не приймалось.
Вказане не спростовується ні матеріалами справи ні позивачем, оскільки суду докази на підтвердження протилежного не надано. Вказане свідчить про безпідставність вимог в цій частині.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що позивач звернувшись до суду з позовною заявою, обрав не вірний спосіб захисту свої прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки оцінка дій відповідача на наявність ознак протиправності на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, здійснюється за письмовою заявою позивача-стягувача в порядку встановленому статтею 383 КАС України.
Справді, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування норм ст. 383 КАС України до спірних правовідносин, оскільки виконавче провадження у справі завершено винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 60998401 від 03.03.2020 року.
Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 260/3929/20 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року.