Справа №295/13580/21
1-кс/295/6585/21
18.10.2021 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021240020000213 від 11.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на кросівки померлого потерпілого ОСОБА_5 , (потерпілий у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 ), що були виявленні та вилученні під час огляду дорожньо-транспортної пригоди 12.10.2021.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, в телефонному режимі повідомив, що не заперечує з приводу задоволення клопотання.
Суд дослідивши матеріали клопотання, доходить наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за процесуального керівництва прокурорів Житомирської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021240020000213 від 11.10.2021 за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , працює на посаді старшого майстра Краснобірського лісництва ДП «Радомишльське ЛМГ», являється працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу. Так, згідно вимог п. 1 Положення про Державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, Державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. Згідно Додатку до Положення про Державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, старший майстер лісу відноситься до посадових осіб держлісоохорони.
Так, 11.10.2021 близько 20 години ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по правій смузі руху проїжджої частини автодороги Радомишль-Ірша від с. Вишневичі у напрямку с. Веприн Житомирського району Житомирської області, в темну пору доби, не дотримався Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306, проявив злочинну самовпевненість при керуванні транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки), що виразилось у наступному. Так, водій ОСОБА_7 за вказаних вище обставин, в порушення вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Рухаючись, по автодорозі Радомишль-Ірша, на відстані 700 м від дорожнього знаку 5.46 в напрямку с.Веприн, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що призвело до втрати безпечного керування транспортним засобом та його виїзду на праве узбіччя та подальшого наїзду на пішохода ОСОБА_5 , 2007 року народження, який рухався по правому узбіччю в попутному напрямку, внаслідок чого останній загинув на місці ДТП.
Порушення водієм ОСОБА_7 при керуванні транспортним засобом вимог п.п. 2.3 б), 2.9 а), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306, перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_5 .
Окрім того, ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлюючи, що він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , тим самим поставив його в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці, зникнувши з місця пригоди, тим самим порушивши вимоги п.п. б, в г, ґ, д п. 2.10 Правил дорожнього руху України.
12.10.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.
12.10.2021 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди виявлено та вилучено, в тому числі кросівки потерпілого ОСОБА_5 , який помер.
Постановою визначення предметів та речей речовими доказами у кримінальному провадженні та визначення місця зберігання речових жоказів від 12.10.2021 кросівки.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170, ст. 98 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на його вчинення; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на завдання арешту майна та з метою забезпечення збереження речових доказів, а також зважаючи на наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на кросівки, що були виявленні та вилученні під час огляду дорожньо-транспортної пригоди 12.10.2021, та позбавити власника, користувачів та третіх осіб права відчужування, користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1