Провадження № 2/641/2688/2021 Справа № 641/6745/21
20 жовтня 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі :
головуючого - судді Богдан М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Архипової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, укладений 23.03.2016 року у відділі ЗАЦС Канавінського району м. Н.Новгорода головного управління ЗАЦС Нижньогородської області, актовий запис № 140.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що під час спільного проживання із відповідачем виявилося різне сприйняття сімейного життя, несумісність характерів, у зв'язку із чим вони припинили шлюбні стосунки та перестали вести спільне господарство. Вказав, що шлюб носить формальний характер, примирення неможливе, у зв'язку із чим виникла необхідність в розірванні шлюбу. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, наполягав на розірванні шлюбу.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі, який був зареєстрований 23 березня 2016 року у відділі РАЦС Канавінського району м. Нижнього Новгорода головного управління РАЦС Нижньогородської області, актовий запис № 140, про що видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.03.2016 р. (а.с. 10-13).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 , видане відділом РАЦС Канавінського району м. Нижнього Новгорода головного управління РАЦС Нижньогородської області) (а.с. 14-15).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та"Про міжнародне приватне право".
Питання, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно ізЗаконом України "Про міжнародне приватне право".
Статтею 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Згідно ст. 63 Закону України "Про міжнародне приватне право"припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.
Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке немає спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Зі змісту наведеної норми можна дійти висновку, що якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Такий висновок повністю узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року №61-7956св19.
Таким чином, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 березня 2016 року у відділі РАЦС Канавінського району м. Нижнього Новгорода головного управління РАЦС Нижньогородської області, актовий запис № 140, є дійсним на території України і не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення.
Відповідно до п. 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" передбачено, що правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України "Про міжнародне приватне право". Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Наявні у справі докази об'єктивно свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, а відповідач ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації та має посвідку на постійне проживання в Україні.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 58, 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 12,13,81, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 березня 2016 року у відділі РАЦС Канавінського району м. Нижнього Новгорода головного управління РАЦС Нижньогородської області, актовий запис № 140 - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка Російської Федерації, посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 від 01.02.2021 року, РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: М. В. Богдан