Справа № 466/6468/21
18 жовтня 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Ковальчука О.І.
секретар с/з Масної К.О.
з участю представника позивача, адвоката Зелінки В.В.
№466/6468/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення
встановив:
21.07.2021 року адвокат Зелінка В.В. звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 липня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП Прокопець О.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №714270 від 01 липня 2021 року щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач 27.06.2021 року о 16:19 год. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 268 км. при виконанні маневру перестроювання перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, чим порушив р. 34 ПДР України.
Позивач вважає, що такий висновок є безпідставним, вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню виходячи з того, що він не порушував ПДР України.
Крім того позивач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які, передбачені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а сам розгляд справи був проведений з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглянуто клопотання позивача.
З врахування вказаного, вважає постанову, винесену інспектором протиправною, відтак, такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача, адвокат Зелінка В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повідомлення. Представник УПП у Рівненській області надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні та слухати справу у їх відсутності.
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В судовому засіданні встановлено, що постановою серії ДПО18 №714270 від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ДПО18 №714270 від 01 липня 2021 року, ОСОБА_1 27.06.2021 року о 16:19 год. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 268 км. керуючи ТЗ марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 при виконанні маневру перестроювання перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, чим порушив р. 34 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки такі докази відсутні у матеріалах справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим, посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Проаналізувавши в сукупності здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена неправомірність дій інспектора УПП у Рівненській області, пов'язаних зі винесенням постанови в справі про адміністративні правопорушення серії ДПО18 №714270 від 01 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 грн., а тому позов є необґрунтованим, а постанова по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що відповідає вимогам ст.ст.283-284 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення виготовлено 18 жовтня 2021 року.
Суддя О. І. Ковальчук