12 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/234/21)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", вул. Д. Лук'яновича, буд. 8, м. Тернопіль, 46400
про стягнення 93 537 грн 865 коп., з яких 66 193 грн 55 коп. - за надані послуги, 1 486 грн 05 коп. - 3% річних, 3 778 грн 26 коп. - індексу інфляції, 22 080 грн 00 коп. - пені в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
За участі представників:
Позивача: адвокат Борова Любов Михайлівна, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1022976 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються) ;
Відповідача: не з'явився.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №06-2/394 від 12.04.2021 (вх.№270 від 20.04.2021) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", у якій просить суд стягнути із ТОВ "АВАКС ПРОФ" 66 193 грн 55 коп. - за надані послуги, 1 486 грн 05 коп. - 3% річних, 3 778 грн 26 коп. - індексу інфляції, 22 080 грн 00 коп. - пені.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.04.2021 головуючим у справі №921/574/20 (921/234/21) визначено суддю Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099), відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 18.05.2021 об 11 год. 00 хв.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.
Ухвалою від 18.06.2021 постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі №921/574/20(921/234/21) на тридцять днів, закрити підготовче провадження з 26.07.2021, розпочати розгляд справи по суті з 27.07.2021 та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.08.2021 о 14 год. 20 хв.
У судовому засіданні 05.10.2021 суд, протокольною ухвалою, оголосив перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 12.10.2021 о 08 год. 30 хв.
Присутня у призначеному судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні 12.10.2021 не забезпечив.
Суд, у судовому засіданні 12.10.2021, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.
У позовній заяві (№06-2/394 від 12.04.2021 (вх№270 від 20.04.2021) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.
03 лютого 2020р. між ТОВ «АВАКС ПРОФ», як Поклажодавцем, та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ДП «Тернопільський облавтодор»), як Зберігачем, було укладено договір №1-АП від 03.02.2020р. про відповідальне зберігання (надалі - Договір).
На виконання умов Договору, ТОВ «АВАКС ПРОФ» (Поклажодавець) передав, а ДП «Тернопільський облавтодор» (Зберігач) прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності та техніку (в подальшому - майно).
Відповідно до п.8.1 Договору строк дії цього договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем майна Зберігачу, оформленого Актом передачі на зберігання, до моменту повернення Зберігачем майна Поклажодавцю, оформленого Актом приймання - передачі майна із зберігання. Договір діє до 03.04.2020р.
ДП "Тернопільський облавтодор" свої зобов'язання виконав повністю згідно п.1.1. Договору, що підтверджується актом № 10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27 лютого 2020р. та актом № 10869 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 31 березня 2020р. на суму 24 000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання із оплати не здійснив.
22 червня 2020р. на адресу ТОВ «АВАКС ПРОФ» було надіслано вимогу 06-2/624 від 22.06.2020р., яка була ТОВ «АВАКС ПРОФ» залишена без відповіді і задоволення.
Крім того, з листа філії «Борщівський райавтодор» №126 від 01.07.2020р. та акту обстеження від 01.07.2020р. позивачу стало відомо, що станом на 01.07.2020р. на території філії «Борщівський райавтодор» за адресом: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146 знаходиться майно (пісок) ТОВ «Авакс Проф».
Відповідно до п. 3.2. Договору № 1-АП про відповідальне зберігання від 3.02.2020р. строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання Акту зняття із зберігання.
14 липня 2020р. на адресу ТОВ «АВАКС ПРОФ» було надіслано вимогу 06-2/713 від 13.07.2020р., яка була отримана ТОВ «АВАКС ПРОФ» 15 липня 2020р. та залишено без відповіді і задоволення.
17.07.2020р. комісією в складі т. в. о. начальника філії «Борщівський райавтодор» Воробця В. Д. головного бухгалтера Чубак К. А. та сторожа Рогова М. Й. складено акт 17.07.2020р. проте, 17 липня 2020р. з території філії «Борщівський райавтодор» за адресом: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146, ТОВ «АВАКС ПРОФ» вивіз пісок, який зберігався згідно договору №1-АП від 03.02.2020р. з лютого 2020р. від підпису представники ТОВ «АВАКС ПРОФ» відмовились.
Отже, ТОВ «АВАКС ПРОФ» заборговано суму боргу за зберігання майна по договору 24 000,00 грн та за фактичне зберігання майна суму 42 193,55 грн, всього 66 193,55 грн.
Отже, відповідачем порушуються умови виконання договору та права ДП «Тернопільський облавтодор» на вільне володіння та розпоряджання власним майном - грішми в сумі 66 193,55 грн.
Однак, станом на 12 квітня 2021 року оплату не здійснено.
Тому позивач вважає, що надані послуги ДП «Тернопільський облавтодор» є зданими і такими, що підлягають повній оплаті, оскільки відповідач необґрунтовано відмовився від підписання актів про надання послуг, а кінцевий строк погашення наявного боргу є до 29.06.2020р. та до 20.07.2020р. включно (сім днів з моменту отримання вимоги).
Користуючись своїм правом, наданим йому статтею 199 ГК України та статтею 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
2.2. Аргументи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Відповідач - у наданому суду відзиві на позовну заяву (№227 від 13.05.2021(вх№4082 від 18.05.2021)) із позовними вимогами не погоджується, розрахунок ціни позову вважає безпідставним та помилково вирахуваним виходячи з такого.
виконання умов договору ТОВ «АБАКС ПРОФ» (Поклажодавець) передав, ДП «Тернопільський облавтодор» (Зберігач) прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності та техніку, однак не надав копій актів приймання - передачі на зберігання які це підтверджують. Зазначає, що зі змісту Договору № 1-АП про відповідальне зберігання від 03.02.2020 року (надалі за текстом - Договір) підтвердженням факту надання послуг з зберігання є наявність акту приймання - передачі на зберігання, зокрема таке передбачено наступними пунктами Договору, а саме:
п. 1.1. Поклажодавець передає, а Зберігай приймає на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності та техніку (в подальшому - майно) відповідно до переліки, викладеному в акті приймання-передачі на зберігання. Поклажодавець гарантує, що майно є його власністю та на момент укладення цього Договору не обтяжене вимогами третіх осіб;
п. 1.2. Кількість майна визначається сторонами в актах прийому - передачі, які с невід'ємного частиною даного договору. Вартість майна є такою що відповідає ринковим цінам;
п. 3.1. Майно передається Зберігачу на підставі Акту приймання-передачі на зберігання, в якому визначається перелік майна;
п. 3.2. Строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту приймання-передачі на зберігання, до моменту повернення, що визначається датою підписання Акту приймання - передачі майна із зберігання;
п. 8.1. Строк дії цього Договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем майна Зберігачу, оформленого Актом передачі на зберігання, до моменту повернення Зберігачем майна Поклажодавцю, оформленого Актом приймання - передачі майна із зберігання. Договір діє до 3.04.2020 р..
Оскільки, Позивач не долучив до позовної заяви актів приймання - передачі на/із зберігання та відсутністю таких актів у Відповідача, документально не підтверджено надання послуг з зберігання. В тому числі згідно п. 3.2. Договору строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту приймання-передачі на зберігання, до моменту повернення, що визначається датою підписання Акту приймання - передачі майна із зберігання, а оскільки такі акти Сторонами договору не складали то послуги зберігання не надавалися і підстав їх оплати немає. В тому числі Позивач безпідставно в підтвердження надання послуг згідно п.1.1 Договору посилається на акти приймання - передачі виконаних робіт (послуг), однак зі змісту даного пункту підтвердження надання послуг є акт приймання - передачі на зберігання.
Опосередковано не надання послуг з зберігання підтверджує факт не реєстрації податкових накладних Позивачем єдиному реєстрі на суми наданих ним послуг. Разом з тим пунктами 9.3 та 9.4 Договору передбачено: - 9.3. Зберігач зобов'язаний виписувати, реєструвати та надавати Поклажодавцю податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушень Зберігачем правил виписки, реєстрації та надання Поклажодавцю податкової накладної, які призвели до втрати Поклажодавцем права на податковий кредит з ПДВ, Поклажодавець має право затримати оплату в сумі ПДВ за послуги, доки помилки чи розбіжності у відповідних документах не буде виправлено Зберігачем або реєстрації податкової накладної.
- 9.4. Поклажодавець зобов'язується після реєстрації податкових накладних протягом десяти календарних днів у єдиному реєстрі оплатити Зберігачу грошові кошти на суму зареєстрованих ним податкових накладних.
За умови надання послуг з зберігання, згідно пунктів 9.3 та 9.4 Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати такі послуги протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації податкових накладних.
Також відповідач зазначає, що Договір №1-АП про відповідальне зберігання був розірваний між Сторонами та припинив свою дію на підставі угоди від 01.04.2020 року (копію угоди долучаємо).
На підставі зазначеного відповідач просить в позові відмовити.
2.3. Аргументи позивача, викладені ним у запереченні на відзив на позовну заяву.
Позивач у наданому суду Заперечені на відзив на позовну заяву (№06-2/567 від 07.06.2021 (вх№4773 від 08.06.2021)), уточнює, що загальна сума позовних вимог складає 93 537,86 гривень, в тому числі: за надані послуги в розмірі 66 193,55 грн, 3% річних в розмірі 1486,05 грн, індекс інфляції в розмірі 3778,26 грн, пеня в розмірі 22080,00 грн.
Щодо посилання відповідача, як підставу за не оплату за надані послуги згідно договору відповідального зберігання №1-АП від 03.02.2020р. у зв'язку із відсутністю податкових накладних, зазначає таке.
ДП «Тернопільський облавтодор» було виписано податкові накладні згідно договору №1-АП від 03.02.2020р., №4 від 27.02.2020р., №31 від 31.03.2020р.
В листі Мінфіну від 3 1.01.2018 р. №1 1310-09-10/2681 надано відповідні роз'яснення щодо реєстрації податкових накладних протягом 1095 календарних днів з дня їх складання в ЄРПН .
Витяг із листа Мінфіну від 31.01.2018 р. №11310-09-10/2681 «платник ПДВ має право зареєструвати в ЄРПН ПН/РК, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 1.3 ст. 200 1 Кодексу (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу).
Одночасно Законом № 2198 надано можливість платникам податку включати до податкового кредиту суми податку, які зазначені у ПН, зареєстрованих в ЄРПН, протягом 1095 календарних днів з дати їх складення»
Крім того, ДП «Тернопільський облавтодор» здійснював необхідні заходи щодо реєстрації податкових накладних (копії листа і відповіді ГУ ДПС у Тернопільській області додаються).
ДП "Тернопільський облавтодор" свої зобов'язання з надання послуг по зберіганню майна виконав, що підтверджується підписаними з боку відповідача ТОВ «Авакс Проф» актом № 10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27 лютого 2020р. на суму 12 000,00 грн та актом № 10869 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 31 березня 2020р. на суму 12 000,00 грн, всього сума в розмірі 24000,00грн.
Отже, даними актами підтверджується надання і прийняття наданих послуг ТОВ «Авакс Проф».
За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у Постанові пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також неодноразово наводилась у постановах Верховного Суду, зокрема від 23.07.2019 у справі №910/4519/18).
Відповідно до статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідач має грошове Зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості наданих послуг за Договором відповідального зберігання №1-АН від 03.02.2020 на суму 24 000,00грн, яке мало бути виконане до 30.06.2020р. (направлену вимогу про оплату боргу №06-2/624 від 22.06.2020р., надіслано 23.06.2020р. згідно квитанції пошти, зобов'язано здійснити оплату протягом трьох днів), відповідачем залишена без відповіді і задоволення.
Філія «Борщівський райавтодор» листом № 126 від 01.07.2020р. повідомила ДП «Тернопільський облавтодор», що на території філії «Борщівський райавтодор» за адресом: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146 станом па 01.07.2020р. знаходиться майно (пісок) ТОВ «Авакс Проф», який ними і не був вивезений, що також підтверджується актом обстеження від 01.07.2020р.
У зв'язку із цим 14 липня 2020р. на адресу ТОВ "АВАКС ПРОФ" було надіслано нову вимогу 06-2/713 від 13.07.2020р. про оплату боргу згідно договору та за фактичне зберігання.
Вимога №06-2/713 від 13.07.2020р. була отримана ТОВ «АВАКС ПРОФ» 15 липня 2020р. та залишена ними без відповіді і задоволення.
Однак, 17 липня 2020р. представники ТОВ «АВАКС ПРОФ» вивезли пісок, який зберігався згідно договору №1-АП від 03.02.2020р. з 03 лютого 2020р.
Підписувати акт про прийняття майна із зберігання представники ТОВ «АВАКС ПРОФ» відмовились, про що комісією в складі т. в. о. начальника філії «Борщівський райавтодор» Воробця В. Д., головного бухгалтера Чубак К. А. та сторожа Рогова М. Й. було складено акт 17.07.2020р.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Отже, ТОВ «АВАКС ПРОФ» заборговано суму боргу за зберігання майна по договору 24 000.00 гри. та за фактичне зберігання майна суму 42193.55 гривень, всього 66193,55 гривень.
Пунктом 9.3 Договору №1-АП від 03.02.2020р. передбачено право Поклажодавця (ТОВ «Авакс Проф») затримати оплату в сумі ПДВ за послуги.
За актом № 10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27 лютого 2020р. сума ПДВ становить 2 000,00 грн та за актом № 10869 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 31 березня 2020р. сума ПДВ становить 2 000,00 грн.
Лише на цю суму в розмірі 4000,00 грн Відповідач міг затримати здійснення оплати, а не на всю суму наданих послуг.
Із врахуванням зазначеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
2.4. Аргументи відповідача, викладені ним у запереченні.
Відповідач у наданих суду Запереченнях (б/н від 14.06.2021(вх№5020 від 15.06.2021)) із твердженнями позивача щодо прийняття ним на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей та техніки згідно Актів приймання-передачі, не погоджується, мотивуючи відсутністю таких Актів, хоча наявність акту приймання-передачі на зберігання є обов'язковою умовою Договору і підтвердженням факту надання послуг.
Щодо зазначень відповідача про те, що його представники, 17.07.2020 року вивезли пісок, який зберігався згідно Договору і акти про прийняття майна із зберігання підписати відмовились, то на думку відповідача даний факт позивач підтверджує складеним комісією актом від 17.07.2020 року.
Проте, відповідач зазначає, що територія філії «Борщівський райавтодор» є закритою територією де є охоронець, напевно і відеоспостереження, тому яким чином, як стверджує позивач, відповідач самовільно завантажив (без навантажувача) та вивіз з території пісок не підписуючи акти.
Більше того, якщо дійсно мала місце така ситуація, то чому ж позивач не направив на адресу відповідача відповідні акти, що ще раз спростовує його твердження.
Також в своєму запереченні на відзив позивач посилається на п. 9.3 Договору та зазначає, що дійсно відповідач може затримати оплату в сумі ПДВ за послуги, згідно з актом №10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27.02.2020 року на суму 2000,00 грн. та за актом №10869 від 31.03.2020 року на суму 2000,00 грн.
Тобто, як слідує з наведеного та доданих до заперечення податкових накладних, то сума заборгованості за послуги становить 24000,00 грн., а не 66 193,55 грн., з яких ПДВ позивач також не рахує.
Відповідач звертає увагу і на те, що пунктом 9.4 Договору, Поклажодавець зобов'язується після реєстрації податкових накладних протягом десяти календарних днів у єдиному реєстрі оплатити Зберігачу грошові кошти на суму зареєстрованих ним податкових накладних.
На сьогоднішній день, позивачем не зареєстровано податкові накладні, не, доведено факту надання послуг (відсутні акти прийняття на зберігання майна, що є обов'язковою умовою Договору), тому на думку відповідача у ТОВ «АВАКС ПРОФ» відсутнє будь - яке зобов'язання по Договору, а позовні вимоги є безпідставні та не обґрунтовані.
З приводу нарахованої пені, та відповідно до п. 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати послуг Поклажодавець може сплатити Зберігачу, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно сплачених, або неоплачених послуг за кожну повну добу затримки, тобто даний пункт Договору не передбачає обов'язку відповідача сплачувати пеню.
3. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
3.1. Норми права, які застосував суд.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст. 525 ЦК України ).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. (ст. 611 ЦК України ).
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ). (ст. 610 ЦК України ).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 218 зазначеного кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст.191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
3.2. Мотивована оцінка судом аргументів,
наведених сторонами у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
У проваджені Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача - Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" 66 193 грн 55 коп. - за надані послуги, 1 486 грн 05 коп. - 3% річних, 3 778 грн 26 коп. - індексу інфляції, 22 080 грн 00 коп. - пені.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.02.2020р. між ТОВ «АВАКС ПРОФ», як Поклажодавцем, та Дочірнім підприємством «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ДП «Тернопільський облавтодор»), як Зберігачем, було укладено договір №1-АП про відповідальне зберігання (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності та техніку (в подальшому - майно) відповідно до переліки, викладеному в акті приймання-передачі на зберігання. Поклажодавець гарантує, що майно є його власністю та на момент укладення цього Договору не обтяжене вимогами третіх осіб.
Відповідно до п. 1.2. Договору кількість майна визначається сторонами в актах прийому - передачі, які с невід'ємного частиною даного договору. Вартість майна є такою що відповідає ринковим цінам.
Пунктом 3.1. Договору погоджено, що майно передається Зберігачу на підставі Акту приймання-передачі на зберігання, в якому визначається перелік майна.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту приймання-передачі на зберігання, до моменту повернення, що визначається датою підписання Акту приймання - передачі майна із зберігання.
Згідно пунктів 9.3 та 9.4 Договору Зберігач зобов'язаний виписувати, реєструвати та надавати Поклажодавцю податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушень Зберігачем правил виписки, реєстрації Поклажодавцю податкової накладної, які призвели до втрати Поклажодавцем права на податковий кредит з ПДВ. Поклажодавець має право затримувати оплату в сумі ПДВ за послуги, доки помилки чи розбіжності у відповідних документах не буде виправлено Зберігачем або реєстрації податкової накладної.
Поклажодавець зобов'язується після реєстрації податкових накладних протягом десяти календарних днів у єдиному реєстрі оплатити Зберігачу грошові кошти на суму зареєстрованих ним податкових накладних.
Строк дії цього Договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем майна Зберігачу, оформленого Актом передачі на зберігання, до моменту повернення Зберігачем майна Поклажодавцю, оформленого Актом приймання - передачі майна із зберігання. Договір діє до 3.04.2020 р.( п. 8.1. Договору).
3.2.1. Щодо основної заборгованості в розмірі 24 000,00 грн.
Як стверджує позивач на виконання умов Договору, ТОВ «АВАКС ПРОФ» (Поклажодавець) передав, а ДП «Тернопільський облавтодор» (Зберігач) прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності та техніку (в подальшому - майно).
Відповідно до п.8.1 Договору строк дії цього договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем майна Зберігачу, оформленого Актом передачі на зберігання, до моменту повернення Зберігачем майна Поклажодавцю, оформленого Актом приймання - передачі майна із зберігання. Договір діє до 03.04.2020р.
Відповідно до п. 3.2. Договору № 1-АП про відповідальне зберігання від 3.02.2020р. строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання Акту зняття із зберігання.
Пунктом 3.1. Договору погоджено, що майно передається Зберігачу на підставі Акту приймання-передачі на зберігання, в якому визначається перелік майна.
Суд, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми основного боргу, зазначає таке. Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що за умовами п. 3.1. Договору товар на зберігання мав передаватись за Актами приймання - передачі, які за умовами договору одночасно мали ідентифікувати майно - мали місити перелік майна, що передається на зберігання.
Проте, позивачем не надано суду, як доказів таких актів, що унеможливлює ідентифікувати достовірно, який саме товар за спірним Договором передано на зберігання.
Поряд з цим, суд вважає, що все таки існують докази виконання цього Договору сторонами
Так належними доказами позивач є подані ним Акти приймання - передачі виконаних робіт які містять посилання на Договір і підписані уповноважними представниками обох сторін.
Так, Актом № 10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27 лютого 2020р. підтверджується надання послуг позивачем по зберіганню майна згідно Договору №1-АП від 03.02.2020 на суму 12 000 грн 00 коп. в тому числі ПДВ 20% - 2 000 грн 00 коп.
Також, Актом № 10869 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 31 березня 2020р. підтверджується надання послуг позивачем по зберіганню майна згідно Договору №1-АП від 03.02.2020 на суму 12 000 грн 00 коп. в тому числі ПДВ 20% - 2 000 грн 00 коп.
Отже, даними Актами підтверджується надання і прийняття наданих послуг ТОВ «Авакс Проф».
У зв'язку із не оплатою відповідачем за послуги по зберіганню майна, 22 червня 2020р. на адресу ТОВ «АВАКС ПРОФ» було надіслано вимогу 06-2/624 від 22.06.2020р., яка була ТОВ «АВАКС ПРОФ» залишена без відповіді і задоволення.
14 липня 2020р. на адресу ТОВ «АВАКС ПРОФ» було надіслано вимогу 06-2/713 від 13.07.2020р., яка була отримана ТОВ «АВАКС ПРОФ» 15 липня 2020р. та залишено без відповіді і задоволення.
Проте, відповідач не оплатив вказаних актів, при цьому як на підставу не оплати за надані послуги вказує на відсутність зареєстрованих з боку позивача Податкових накладних та п. 9.3, 9.4 Договору.
З пояснень позивача ДП «Тернопільський облавтодор» було виписано податкові накладні згідно договору №1-АП від 03.02.2020р., №4 від 27.02.2020р., №31 від 31.03.2020р., проте незареєстровано їх не з вини позивача. ДП «Тернопільський облавтодор» стверджує, що ним були здійснені необхідні заходи щодо реєстрації податкових накладних (копії листа і відповіді ГУ ДПС у Тернопільській області знаходяться в матеріалах справи).
Згідно п. 9.3. Договору сторони погодили, що Зберігач зобов'язаний виписувати, реєструвати та надавати Поклажодавцю податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушень Зберігачем правил виписки, реєстрації Поклажодавцю податкової накладної, які призвели до втрати Поклажодавцем права на податковий кредит з ПДВ. Поклажодавець має право затримувати оплату в сумі ПДВ за послуги, доки помилки чи розбіжності у відповідних документах не буде виправлено Зберігачем або реєстрації податкової накладної.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву та його представницею у судових засіданнях не заперечено того факту, що у зв'язку із не проведенням позивачем реєстрації податкових накладних, товариство заборгованості за надані послуги не оплачувало.
Разом з тим, суд вважає, що на підставі п.9.3. Договору, Поклажодавець мав право затримати оплату за послуги в сумі лише ПДВ а саме - 4 000 грн 00 коп. до проведення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. В іншій частині зазначених сум, суд вважає, що Договір не дозволяє такого відповідачу.
А тому є правомірно заявленою до стягнення позивачем сума основного боргу в розмірі 20 000 грн 00 коп. (10 000,00 грн згідно Акту №10803 від 27.02.2020 та 10000,00 грн згідно Акту №10869 від 31.03.2020), тобто без врахування 4 000 грн 00 коп. ПДВ.
Під час розгляду даної справи, відповідачем, також, надано суду копії : листа №05-8/268 від 12.03.2020 та платіжних доручень №1234 від 27.03.2020 про сплату 10 000,00 грн та №1209 від 25.03.2020 про сплату 10 000,00 грн.
Проте, з аналізу вказаних документів, не видається можливим встановити за що саме проводились вказані проплати, так як підставою сплати зазначених коштів визначено посилання на лист №05-8/268 від 12.03.2020. Проте і в згаданому листі ДП "Тернопільський облавтодор" не вказує, за що саме ТОВ "Авакс Проф" має сплатити кошти в розмірі 10 000 грн 00 коп., зокрема відсутнє посилання на Договір 1-АП від 03.02.2020, що є предметом розгляду у даній справі.
Також, наданий суду відповідачем Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2020 по 24.06.2020 не підтверджує того факту, що кошти згідно вищезазначених платіжних доручень сплачувались саме на виконання Договору 1-АП від 03.02.2020, оскільки згідно вказаного Акту звірки, крім суми заборгованості, визначеної у даній справі, в ньому зазначені і інші суми боргу та проплат.
Тому, враховуючи, що ДП "Тернопільський облавтодор" було надано послуги відповідачу по зберіганню майна, що підтверджується підписаними з боку відповідача ТОВ «Авакс Проф» в актах : № 10803 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 27 лютого 2020р. на суму 12 000,00 грн. та № 10869 приймання - передачі виконаних робіт (послуг) від 31 березня 2020р. на суму 12 000,00 грн., суд вважає правомірно заявленою та такою, що підлягає до стягнення суму основного боргу в розмірі 20 000 грн 00 коп. (10 000,00 грн згідно Акту №10803 від 27.02.2020 та 10000,00 грн згідно Акту №10869 від 31.03.2020), тобто без врахування 4 000 грн 00 коп. ПДВ.
3.2.2. Щодо позадоговірної заборгованості за зберігання в розмірі 42 193,00 грн.
Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача боргу за час фактичного зберігання майна до моменту його повернення в розмірі 42 193 грн 55 коп., то судом встановлено таке.
Вказана сума основного боргу, яка нарахована позивачем за час фактичного зберігання майна, не підтверджена ані матеріалами справи, ані доводами позивача, озвученими у судових засіданнях.
Так, щодо заявленої суми в частині основного боргу в розмірі 42 193 грн 55 коп., позивач зазначає, що вона нарахована на підставі того, що позивачу з листа філії «Борщівський райавтодор» №126 від 01.07.2020р. та акту обстеження від 01.07.2020р. позивачу стало відомо, що станом на 01.07.2020р. на території філії «Борщівський райавтодор» за адресом: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146 знаходиться майно (пісок) ТОВ «Авакс Проф».
Відповідно до п. 3.2. Договору № 1-АП про відповідальне зберігання від 3.02.2020р. строк зберігання дорівнює кількості календарних місяців із дня підписання Акту передачі на зберігання, до моменту видачі, що визначається датою підписання Акту зняття із зберігання.
На підставі зазначеного, 14.07.2020 на адресу ТОВ «АВАКС ПРОФ» було надіслано вимогу № 06-2/713 від 13.07.2020р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 48 000 грн 00 коп. та забрати майно від Зберігача. Вказана вимога отримана ТОВ «АВАКС ПРОФ» 15 липня 2020р. та залишена ним без відповіді і задоволення.
17.07.2020р. комісією в складі т. в. о. начальника філії «Борщівський райавтодор» Воробця В. Д. головного бухгалтера Чубак К. А. та сторожа Рогова М. Й. складено акт 17.07.2020р. проте, 17 липня 2020р. з території філії «Борщівський райавтодор» за адресою: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146, ТОВ «АВАКС ПРОФ» вивіз пісок, який зберігався згідно договору №1-АП від 03.02.2020р. з лютого 2020р. Проте, підписувати акт про прийняття майна із зберігання представники ТОВ «АВАКС ПРОФ» відмовились, про що комісією в складі т. в. о. начальника філії «Борщівський райавтодор» Воробця В. Д., головного бухгалтера Чубак К. А. та сторожа Рогова М. Й. було складено акт 17.07.2020р.
Отже, позивач вважає, що ТОВ «АВАКС ПРОФ» заборговано йому крім 24 000,00 грн за зберігання майна по договору, ще за фактичне зберігання майна в сумі 42 193,55 грн.
Суд, розглянувши вимоги в цій частині, вважає їх не обґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Зокрема, твердження позивача стосовно того, що представники відповідача 17.07.2020 вивезли пісок, який зберігався згідно Договору, а акти про прийняття майна із зберігання підписати відмовились, на думку суду не підкріплене жодними належними доказами.
Якщо вказане майно (пісок), як зазначає позивач, було викрадене з території філії "Борщівський райавтодор", яка є закритою та знаходиться під охороною сторожа, що не заперечує позивач, то виникає закономірне питання, чому позивачем не долучено до позовної заяви належних звернень в правоохоронні органи щодо виявленого факту крадіжки чи докази щодо відкриття кримінального провадження з цих підстав. Такі докази у матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання позивача на те, що 17.07.2020р. комісією в складі т. в. о. начальника філії «Борщівський райавтодор» Воробця В. Д. головного бухгалтера Чубак К. А. та сторожа Рогова М. Й. складено Акт. про те, що 17 липня 2020р. з території філії «Борщівський райавтодор» за адресою: м. Борщів, вул. С. Бандери, 146, ТОВ «АВАКС ПРОФ» вивіз пісок, який зберігався згідно договору №1-АП від 03.02.2020р. з лютого 2020р., то суд розглянувши вказаний Акт, зазначає, що оскільки вказаний Акт підписаний в односторонньому порядку, лише представниками позивача, він не може вважатися належним доказом у даній справі.
Слід, також, зазначити, що що за умовами п. 3.1. Договору товар на зберігання мав передаватись за Актами приймання - передачі, які за умовами договору одночасно мали ідентифікувати майно - мали місити перелік майна, що передається на зберігання. Проте, позивачем не надано суду, як доказів таких актів. Таким чином суду не видається за можливе встановити, чи саме пісок та у якому розмірі був тим майном, яке передавалась позивачу на зберігання (коли і скільки зберігалось?), і за фактичне позадоговірне зберігання якого нараховано та заявлено позивачем до стягнення 42 193 грн 55 коп. боргу.
З огляду на зазначене, суд вважає, що сума позовних вимог в розмірі 42 193 грн 55 коп. не підтверджена позивачем належними, достовірними і вірогідними доказами, а тому є недоведеною позивачем і не підлягає до задоволення.
3.2.3. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Користуючись своїм правом, наданим йому статтею 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3 778 грн 26 коп., а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 1 486 грн 05 коп., нараховані на заборгованість 24 000,00 грн та 42 193,55 грн.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання Відповідачем умов Договору №1-АП від 03.02.2020 про відповідальне зберігання, щодо вчасної оплати за надані йому послуги позивачем у розмірі 20 000,00 грн, тому суд здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: «ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ», з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, вважає, що до задоволення підлягає 1 418 грн 39 коп. інфляційних втрат та 470 грн 95 коп. -3% річних, як такі, що є правомірно заявлені та належним чином обраховані.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід відмовити.
3.2.4. Щодо стягнення пені.
Користуючись своїм правом, наданим йому статтею 526 ЦК України, а також у відповідності до п.6.2. Договору №1-АП від 03.02.2020 позивач заявив до стягнення з відповідача суму боргу з врахуванням неустойки (пені) в розмірі 22 080 грн 00 коп., нарахованої за період з 21.07.2020 по 20.01.2021 в розмірі 0,5% від суми несплачених або неоплачених послуг за кожну повну добу затримки.
Суд, надавши оцінку поданому позивачем розрахунку заявленої до стягнення неустойки (пені), задовольняє її частково з огляду на таке.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов'язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання. Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК України), за допомогою пені сторони в договорі можуть забезпечити, зокрема, виконання не грошового зобов'язання.
Отже, пеню може бути встановлено для забезпечення будь-якого договірного зобов'язання (як грошового, так і не грошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно обраховано пеню у розмірі 0,5% від суми несплачених або неоплачених послуг за кожну повну добу затримки, оскільки розмір відсоткової ставки, погоджений сторонами у договорі, перевищує законодавчо встановлене обмеження, тобто подвійний розмір облікової ставки. Як наслідок, нарахування пені в сумі 22 080,00 грн є безпідставним, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині також слід відмовити.
Проте, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: «ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ», з урахуванням періоду нарахування, визначеного позивачем з 21.07.2020 по 20.01.2021, вважає доведеними, підтвердженими матеріалами справи та приписами цивільного законодавства та кою, що підлягає до задоволення пеню в сумі 1 206 грн 92 коп., обраховану на суму заборгованості 20 000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, слід відмовити.
4. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн 46 коп. судового збору та він підлягає стягненню в користь позивача.
Судовий збір в розмірі 1 709 грн 54 коп. суд покладає на позивача у справі - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, з 74 по 79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 23 096 грн 26 коп., з яких 20 000 грн 00 коп. - за надані послуги, 470 грн 95 коп. - 3% річних, 1 418 грн 39 коп. - індексу інфляції, 1 206 грн 92 коп. - пені.
3. В іншій частині позову, відмовити.
4. Покласти на позивача та відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5. Покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" судові витрати в сумі 560 грн 46 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 560 грн 46 коп. судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
8. Покласти на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 709 грн 54 коп.
Позивач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, (код ЄДРПОУ 31995099) ;
Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", вул. Д. Лук'яновича, буд. 8, м. Тернопіль, 46400 (код ЄДРПОУ 37306789).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення із врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів, складено на протязі трьох робочих днів з дня ухвалення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення та підписано - 19.10.2021.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко